Михайло Орест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Орест Михайло)
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Орест
Орест Михайло.jpg
При народженні Михайло Костьович Зеров
Народження 27 листопада 1901(1901-11-27)
  Зіньків
Смерть 12 березня 1963(1963-03-12) (61 рік)
  Аугсбург
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of Ukrainian SSR.svg Україна
Мова творів українська мова
Рід діяльності поет і письменник
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Миха́йло О́рест (нар. 27 листопада 1901, Зіньків — пом. 12 березня 1963, Аугсбург) — український поет, перекладач, педагог, брат літературознавця, поета, перекладача Миколи Зерова та ботаніка Дмитра Зерова. Справжнє ім'я поета Михайло Костьович Зеро́в.

Життєпис[ред.ред. код]

Михайло Орест народився 27 листопада 1901 у Зінькові на Полтавщині в родині педагога Костянтина Зерова. Закінчив Київський інститут народної освіти і працював вчителем у різних містах. Від 1924 жив у Києві. За радянського режиму був двічі арештований, репресований, відбув чотири роки ув'язнення у концтаборах. Перед війною термін ув'язнення збіг. Під час війни 1941 р. потрапив у полон, опинився у Вінниці, потім Львові (до 1944 р. перебував у Львові), потім у таборі біженців у Авґсбурзі. Від 1944 року до смерті жив і творив у Німеччині. Заснував і керував Інститутом літератури в Мюнхені.

Окрім оригінальної творчості, займався редакторською роботою. Підготував до друку твори Миколи Зерова «Sonnetarium» (1948), «Catalepton» (1952), «Corollarium» (1958), поезії Павла Филиповича, збірник спогадів про неокласиків «Безсмертні» (1963).

Могила Михайла Ореста і Дмитра Зерова

Помер 12 березня 1963 року в Авґсбурзі. Прах поета перевезено в Україну і перепоховано на Байковому кладовищі в Києві поруч з Дмитром Зеровим.

Творчість[ред.ред. код]

Автор поетичних збірок «Луни літ» (1944), «Душа і доля» (1946), «Держава слова» (1952), «Гість і господа» (1952), «Пізні вруна» (посм. 1965); перекладів «Вибрані поезії» С. Георге (1952), «Вибрані поезії» Р. М. Рільке, Г. Гофмансталя, «Антологія німецької поезії» (1954), «Антологія французької поезії» (1954), «Поезії» Леконт де Ліля (1956), «Сім німецьких новел» (1962); редактор збірника спогадів про М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмару «Безсмертні» (1963).

Писати почав ще в студентські роки. У молодості цікавився східною філософією, що знайшло відгомін у поезії. За життя в Україні оригінальних віршів не друкував, лише кілька перекладів. У Авгсбурзі став членом МУРу. 1949 року виступив проти ідеологічної настанови Юрія Шевельова щодо творення «національно-органічного» стилю української літератури. Продовжував традиції неокласицизму. Спільно з Володимиром Державином заснував власну групу «Світання».

Серед образів Михайла Ореста центральним є образ Лісу. За спогадами Олега Зуєвського, він мріяв, щоб колись його назвали поетом лісу.

Перекладацтво[ред.ред. код]

Перекладав поетичні твори з англійської (Б. Джонсон, Р. Геррік, Дж. Мілтон, Т. Мур, Е. Б. Браунінг, А. Теннісон, Р. Браунінг, Д. Г. Росетті, К. Россетті, В. Морріс), іспанської (Г. де ля Вега, Т. де Хесус, Л. де Гонгора, Лопе де Вега, Франціско де Кеведо-і-Вільєгас, Е. М. де Вільєгас, Педро Кальдерон де ла Барка), італійської (Г. Кавальканті, Данте, Петрарка, Т. Тассо, Леопарді, Кардуччі, Дж. Пасколі, Г. д'Аннунціо), німецької (Сілезіус, Ф. Г. Клопшток, Гете, Шиллер, Гельдерлін, Новаліс, Брентано, Л. Уланд, Гейне, К. Ф. Маєр, Ф. фон Заар, М. Грайф, Ніцше, Вільденбрух, Авенаріус, Штольценберг, Я. Ю. Давід, Б. Вілле, М. Янічек, Й. Шляф, О. Ернст, Р. Демель, А. Гольц, Р. Гух, Бірбаум, Давтендей, Георге, Моргенштерн, Буссе, Момберт, Шаукаль, Гофмансталь, Рільке, Грайнер, Цвейґ, Гайм, Газенклевер, Е. Коттмаєр, П. Целан), французької, португальської, польської та російської мов.

Поетичні збірки[ред.ред. код]

  • Луни літ (1944, «Українське видаництво», Львів—Краків)
  • Душа і доля (1946, «Брама Софії», Авґсбурґ)
  • Держава слова (1952, Філадельфія)
  • Гість і господа (1952, Філадельфія)
  • Пізні вруна (опубл. 1965, Мюнхен, підготував до друку Ігор Качуровський)

Переклади[ред.ред. код]

  • Вибрані поезії С. Ґеорґе. — Авґсбурґ, 1952
  • Р. М. Рільке, Г. фон Гофмансталь, М. Давтендай. Вибір поезій. — Авґсбурґ, 1953
  • Антологія німецької поезії. — Авґсбурґ, 1954
  • Антологія французької поезії. — Мюнхен, 1954
  • Ш. Леконт де Ліль. Поезії. — Мюнхен, 1956
  • Море і мушля. антологія європейської поезії. — Мюнхен, 1959
  • Сім німецьких новель. — Мюнхен, 1962

Література[ред.ред. код]

  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • С. Д. Павличко Теорія літератури, К.: Основи, 2002.
  • Переклади віршів М. Ореста на російську на сайті «Век перевода»: І. Качуровського; С. Шорґіна; В. Яськова
  • Абліцов В. Г. Орест Михайло // Український Все-Світ. — Т. 1. — К.:КИТ, 2011. — С. 282—283.
  • Бросаліна О. Г. Художньо-естетичні засади неокласицизму і творчість Михайла Ореста та Ігоря Качуровського. Автореф. дис. канд. філол. н.: 10.01.01 / Київ.нац. ун-т імені Т. Шевченка. — К.,2003. — 17 с.
  • Гординський С. До історії видання першої збірки Михайла Ореста «Луни літ»: Матеріали і спогади // Слово: Зб. укр. письм. -Нью-Йорк, 1964. — Зб. 2. — С. 288—295.
  • Гординський С. Поет-неокласик (З приводу збірки М.Ореста «Душа і доля») // Світанок. Літ.альм. — 1946. — Ч. 4-5. — С. 15-19.
  • Державин В. Поезія Михайла Ореста і неоклясицизм // Укр. слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX століття. — К.: Аконіт, 2001. -Кн. 2. — С. 347—365.
  • Качуровський І. Творчість Михайла Ореста. Перекладацька діяльність Михайла Ореста // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія»,2008. — С. 473—508.
  • Кирієнко Н. Григорій Сковорода та Михайло Орест: паралелі творчості // Актуальні проблеми сучасної філології: Зб. наук. праць. — Рівне, 2005. — Вип. 14. — С. 71-79.
  • Кирієнко Н. Михайло Орест і неокласицизм // Наука і сучасність. Зб. наук. праць. — К.,2005. — Т. 50. — С. 168—176.
  • Кирієнко Н. М. Трагічне світосприйняття в ліриці Михайла Ореста // Питання літературознавства. Наук. збірник. — Чернівці, 2005. — Вип. 12 (69). — С. 182—188.
  • Кошелівець І. Подвійний портрет з постскриптумом (Михайло Орест і Володимир Державин) // Березіль. — 1993. — № 3-4. -С. 20-27.
  • Михайло Орест — адепт духовости нової: Літературознавчий симпозіон / П. Роєнко. — Торонто: Ордин, 1967. — 124 с.
  • Орест Михайло // Енциклопедія Українознавства: Словник. частина / Голов. ред. В. Кубійович. -Перевидання в Україні. — Львів: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1996. — Т. 5. — С. 1869—1870.
  • Ротач П. Михайло Орест: Життя і творчість // Рядки за рядками. Літа за літами, літа за літами: Про те, що було дороге й незабутнє: Статті. Дослідження. Спогади. — Полтава: Верстка, 2005. — С.86-107.
  • Слабошпицький М. Молодший брат. Михайло Орест // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 404—435.
  • Шевельов Ю. МУР і я в МУРі (Сторінки зі спогадів. Матеріяли до історії української еміграційної літератури) // Шевельов Ю. Вибрані праці: У 2 кн. — Кн. ІІ. Літературознавство / Упоряд. І. Дзюба.- К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 559—592.
  • Mykhailo Orest // Ukraine a concide encyclopedia. 988—1988 /Edited by Halyna Petrenko [ S. l. :s.n.]. — P. 159.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упор. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • М. Орест: Взором античного// Сучасність. — Мюнхен, 1962. — Ч. 3 (15). — С. 3.
  • М. Орест: З записів у нотатнику// Україна і Світ. — Ганновер, 1952. — З. 6-7. — С. 17-18.
  • М. Орест: З записів у нотатнику// Україна і Світ. — Ганновер, 1953. — З. 8-9. — С. 26.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]