Палац Бруницьких (Великий Любінь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац Бруницьких
Palac Brunyckyh (Wel. Lubin)-2.jpg
Розташування смт Великий Любінь (Львівська область)
Країна Україна Україна
Дата початку спорудження XVIII ст.
Дата закінчення спорудження 1909—1910 рр. (реконструкція)
Стиль необароко
Адреса Львівська область, Городоцький район, смт Великий Любінь, вул. Замкова, 5

Commons-logo.svg Палац Бруницьких у Вікісховищі

Палац Бруницьких — палац-садиба родини підприємця, нафтового магната, юдея за походженням, Костянтина Бруннера та його нащадків. Палац розташований у східній частині селища Великий Любінь (Городоцький район, Львівська область), за 0,5 км від автошляху Н13 (ЛьвівСамбір).

Історія палацу[ред.ред. код]

Точна дата побудови палацу достеменно невідома, але припускають, що він з'явився у XVIII ст, ще до того, як став власністю Бруницьких (пол. Brunickich). Раніше на місці палацу був замок XVII ст.[1]. Відомо, що колись парадний вхід до палацу був з короткого, лівого боку будинку. Згодом, у 1920-х рр, Бруницькі перенесли його на теперішнє місце. Тоді ж змінено й під'їзд до палацу. Єдина частина палацу, яка збереглася майже без перебудов, — його тильна частина. В 1909—1910 року палац Бруницьких був ґрунтовно перебудований, за проектом Я. Шульца, та набув необарокової форми. Його декорував відомий польський майстер того часу Пйотр Гарасімович зі Львова (Piotr Witalis Harasimowycz[2]). Серед декоративних елементів — герби Бруницьких (з левом) і Шимановських (Korwin) під баронською короною. Багатим декором відзначались інтер'єри палацу, але після Другої світової війни та недавньої реставрації майже все внутрішнє оздоблення втрачено.

Парк навколо палацу був облаштований на французький (регулярний) зразок. Тут були гарно доглянуті газони й кущі, підстрижені в різні цікаві фігури. В парку стояли низькі колони з вазами для квітів. Існувала оранжерея. В припалацовому саду також була невелика каплиця.

У 2006—2007 рр. палац відреставровано завдяки фінансовій підтримці громадянина Швейцарії отця Роберта Готса, а також коштам, виділених з місцевого бюджету[3]. Тепер у палаці міститься один із корпусів Великолюбінської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату.

Світлини[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Палац Бруницьких
  2. Бірюльов Ю. О. Гарасимович Петро-Віталіс // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  3. Палац Бруніцького у Великому Любіні

Посилання[ред.ред. код]