Старосільський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Замок у Старому Селі
Старосільський замок
Старосільський замок.jpg

49°42′06″ пн. ш. 24°11′36″ сх. д. / 49.701778° пн. ш. 24.193556° сх. д. / 49.701778; 24.193556
Країна

Україна Україна

Розташування Львівська область
Пустомитівський район
с. Старе Село
Архітектурний стиль ренесанс
Автор проекту Прихильний Амвросій
Архітектор Прихильний Амвросій
Матеріал цегла, камінь
Будівництво 1584 — 1589
Стан напівруїни
Старосільський замок. Карта розташування: Україна
Старосільський замок
Старосільський замок (Україна)

Старосільський замок у Вікісховищі?

За́мок у Старо́му Селі́ (Старосі́льський за́мок) — пам'ятка архітектури XVXVII століть, розташована в селі Старе Село (Пустомитівський район, Львівська область). Перше укріплення на території Старого Села у вигляді дерев’яного замку збудовано у 1448р.

Замок завдяки своїй площі (2 га) вважається найбільшим на Львівщині.

Історія[ред. | ред. код]

Замок у Старому Селі належить до пам'яток оборонної архітектури XV-XVII століть, будувався для захисту південно-східних шляхів до Львова, від набігів монголо-татар. Перше укріплення на території Старого Села у вигляді дерев’яного замку збудував у 1448р. Ян Завіш, який отримав ці землі у спадок від свого батька Завіши Чорного з Гарбового, а той, у свою чергу, придбав їх у 1401 році в короля Володислава Ягайло. Побудований замок був зовсім не схожим на нинішнього гіганта: його площа значно поступалася нинішній, та й стіни були дерев’яними, що і стало причиною його падіння під час чергового татарського набігу у 1498 р. Тоді замок було спалено, а містечко зруйновано. Відродження твердині, уже в камені, розпочали у 1584 р. під патронатом родини Острозьких , яким ці землі дісталися в якості приданого дочки великого гетьмана коронного Софії Тарновської (Софія Острозька) (1534 – 1570). Відбудовували замок за проектом Амвросія Прихильного. Будівництво кам’яної фортеці було завершене в 1589 році. П'ятикутний оборонний замок князів Острозьких побудований у 15841589 роках під керівництвом Амвросія Прихильного. Чергово відновлювався в 1642 і 1654 роках, у стилі східноєвропейського пізнього ренесансу. Ґрунтовна реконструкція відбулася у 1642 р. завдяки Владиславу Домініку Заславському-Острозькому – внуку князя Василя Костянтина Острозького та його дружини Зофії з Тарновських гербу Леліва. , який помер 5 квітня 1656 в замку Старого Села.

Він розширив площу споруди до двох гектарів. Фортецю оточили глибоким ровом і валами. Ворота були оснащені ланцюговим мостом що піднімався на ровом. На найбільшій башті був розміщений герб з буквами WDXOYZWSLS що означає: “Wladyslaw Dominik Xiąze Ostrogski y Zaslawski Wojewoda Sandomierski Lucki Starosta”. Проте, ще недобудовані стіни нового замку в 1648 році були стерті з лиця землі козацькими військами Богдана Хмельницького під час Визвольної війни (Війна за незалежність України (Русі).

Але ідея про власну резиденцію в Старому Селі не залишила князя Владислава, і через рік роботи з будівництва були відновлені. В той час було зведено красиві південні парадні ворота замку. Новий замок виконали у стилі пізнього Ренесансу. Висота стін фортеці сягала 8 метрів та завершувалася Аттиком. Фронтони шести Веж були прикрашені бароковою різьбою в камені, яка збереглася до нашого часу на східній Вежі. Замок у 1654 році було відбудовано, і настільки потужно, що він витримав облогу козаків та великої турецької армії в 1672 році.


Кам’яні стіни були не єдиною перепоною на шляху до замку. Твердиня була на рівнині, однак оточена болотами. Додатковий захист давали земляні укріплення – бастіони з ровами, які були наповнені водою, а її довкола було вдосталь. По периметру стін йшла оборонна галерея для замкового гарнізону. На замковому подвір’ї розташовувалася каплиця, палац та господарські приміщення. З документів XVII століття відомо, що на той час у замку було 8 гармат, 13 моздир, багато рушниць, самопалів та холодної зброї.

Колись посередині південно-східної стіни стояла ще одна в’їздна башта, гроші на яку дала Катерина Острозька Радзівілл. Їй пощастило найменше з усіх замкових будівель: вона зруйнувалася ще до того, як хоч хтось встиг її описати чи замалювати. Капличка, що стояла біля брами, теж прожила недовго.На початку XVIII століття Старе Село разом із замком стає власністю Адама-Миколая Сенявського. До цього часу замок втрачає своє оборонне значення. Новий власник відреставрував фортецю і переніс сюди збройний арсенал, що зберігався у Львові. Після смерті Сенявського у 1726 році всі його володіння і багатства успадкувала його єдина дочка Марія Софія. У 1731 році вона вийшла заміж за князя Августа Олександра Чарторийського, до якого перейшла вся власність Сенявського, в тому числі і Старосільський замок.

Доля колишнього військового форпосту мало цікавила Чорторийських, і фортеця поступово занепала. З 1809 року Старосільський замок переходить до родичів Чарторийських — Потоцьких.

На території замку влаштовують пивоварню, потім винокурню, склади для збіжжя. Частину споруд розбирають на будівельні матеріали. У наступні роки в замку ніхто не жив і він стояв пусткою та руйнувався під плином часу, та від рук людських. Останнім власником твердині до вересня 1939 року був граф Альфред Потоцький.

В подальшому ґрунтовна реконструкція Старосільського замку так і не була проведена.

Площа замку – біля двох гектарів, що робить замок в Старому Селі одним з найбільших в Україні. Все, що вціліло від нього – це масивні кріпосні стіни завширшки близько двох метрів і заввишки близько п’ятнадцяти метрів, які укріплені контрфорсами, і три вежі (у минулому їх було шість). Із зовнішнього боку стіни і вежі декоровані на одному рівні аркатурою – рядом глухих арок-заглиблень. Одна з башт прикрашена кам’яної короною.

Завдяки чому башти «дожили» до нашого часу розповідає легенда. При споруджені стін старосільського замку в будівельний розчин додавали яйця та молоко, такий собі органічний клей, що скріплював не гірше сучасного цементу (а, можливо, і краще).

Один з шляхтичів міста за свої провини був засуджений на смертну кару. Але можновладці дали бідоласі ще один шанс: зможе привезти віз (інші версії легенди кажуть: два вози) яєць для будівництва, та так, щоб жодне не розбилося — подумають ще судді, чи варто його голову від тіла відділяти. А розіб’є хоч яйце — то не судилося. Шляхтич єдиний шанс вижити втрачати не хотів. Яйця всі привіз цілими… перед тим їх зваривши. Проте, люди не оцінили вигадки і таки вирішили його стратити.

У жовтні 2010 року було прийнято рішення про передачу Старосільського замку в концесію на 49 років.

Опис і сучасний стан[ред. | ред. код]

Мури заввишки 14—16 метрів завершені аттиком, оздобленим аркатурою, а фронтони башт увінчані бароковою різьбою по камені (до нашого часу збереглося лише три вежі).

2007 — розчищений від дерев коштом співачки Руслани[1]. У 2010 році Старосільський замок передали в концесію на 49 років[2]. Концесіонер (генеральний директор ТОВ «Кріс» Михайло Риба) обіцяв до 2012 року вивести пам'ятку з аварійного стану, до 2013 року — відновити одну з веж, до кінця 2015 року — ввести об'єкт в експлуатацію. Концесіонер пообіцяв вивести замок із аварійного стану до 2015 року, після чого планував тут відкрити пізнавально-мистецький центр із художніми, творчими майстернями та закладами громадського харчування. Але уже в 2013 році держава розірвала угоду про передання у довготермінове управління замком в Старому Селі, оскільки, нічого з обіцяного не було навіть розпочато. З кожним роком замок все більше руйнують вітри та дощ. На сьогодні внутрішній двір фортеці пустує і заростає травою, перетворюючись на чудове пасовище для домашньої худоби.[3].

Літографія Боґуша Стенчинського (1852)
Панорамний вигляд внутрішнього подвір'я Старосільського замку. Серпень 2008 р.


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лада Молодан. Замки Львівщини: тиха смерть неприступної історії. // «Золота Доба». Липень 2007. — С. 87.
  2. Вголос
  3. Галина Терещук. Старе село: із занедбаним замком і мріями про краще життя // Радіо Свобода, 03.01.2013

Посилання[ред. | ред. код]