Маєток Стецьких

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац у маєтку Стецьких
Палац у маєтку Стецьких (Великі Межирічі)
Наполеон Орда. Великі Межирічі.jpg
Наполеон Орда. 1875, галявина перед палацом
Палац у маєтку Стецьких is located in Україна
Палац у маєтку Стецьких
Палац у маєтку Стецьких
Палац у маєтку Стецьких (Україна)
Інформація
Країна Україна
Територіальна одиниця Великі Межирічі
Місцезнаходження Великі Межирічі
50°39′ пн. ш. 26°51′ сх. д. / 50.650° пн. ш. 26.850° сх. д. / 50.650; 26.850Координати: 50°39′ пн. ш. 26°51′ сх. д. / 50.650° пн. ш. 26.850° сх. д. / 50.650; 26.850
Архітектурний стиль Бароко
Архітектор Домінік Мерліні
Час заснування 17891793
Сучасний стан аварійний

Маєток Стецьких — історичний комплекс, розташований на берегах р. Стави у с. Великі Мечирічі Корецького району Рівненської області. До його складу входили палац, два флігеліпарк із ботанічним садом і штучним ставом, будинки для челядістайня, псарня, фільварки, костел із родовим склепом.

Історія[ред.ред. код]

Радван герб Стецьких

Поселення вперше згадане 1544 р[1]. Іноді в літературі уточнюють, що це «Межирічі Корецькі», а не «Межирічі Острозькі». З 1559 р. належало князю Богушеві Корецькому, який звів тут замок[2]. У 1566 р. укріплення було зруйноване загоном Беати Острозької з Костелецьких[3]. Далі, згідно заповіту маєтність успадкував князь Яким (Йоахім) Корецький, який укріпив замок валами і мурами, перетворивши його на фортецю[4].

1650 року останній власник з роду князів Корецьких, князь Самуель-Кароль Корецький, передав маєток у власність князя Александера Міхала Любомирського[5]. Згодом його успадкував Францішек Себастьян Любомирський, пізніше Єжи Домінік Любомирський, який збудував тут римсько-католицький колегіум, навчання в якому відбувалося під патронатом ченців ордену піарів. У 1702 р. при ньому звели костел святого Антонія у стилі бароко (архітектор Войцех Ленартович). У 1706 р. король Август II Фрідріх відібрав маєток і віддав Олександру Меншикову[6], втім, уже в 1711 р. повернули Любомирським.

1773 р. власником села став Ян Казімеж Стецький, який у 1793—1800 рр. збудував тут власний маєток. Існують дві точки зору, яким чином Стецький отримав маєток. За першою, він придбав його від Францішека Фердинанда Любомирського, за другою — виграв у карти в пана Яблоновського. Згодом маєток успадкував Ян Юзеф Стецький (учасник повстання 1831 року[7]). Через причетність до антиросійської діяльності Людвік Стецький не зміг успадкувати родинний маєток, тому той був конфіскований і на декілька десятиліть перетворився на казенне містечко. Після амністії, дарованої імператором Олександром ІІ, маєток повернули Генрикові Стецькому, який подарував його Вітольдові Стецькому. Далі маєток перейшов у власність до Адама Стецького, а потім до Юзефа Стецького, який володів ним до 1939 р. Після Другої світової війни маєток Стецьких пристосували під інтернат.

Зараз приміщення палацу є в аварійному стані, але підпорядковуються спецшколі-інтернату.

Опис[ред.ред. код]

Костел святого Антонія

У склад маєтку входили палац, два флігеліпарк із ботанічним садом і штучним ставом, будинки для челядістайня, псарня, фільварки, костел із родовим склепом.

Палац, зведений у стилі класицизму (архітектор Доменіко Мерліні)[8], мав два фасади. Парадний вхід прикрашав портик іонічного ордену, колони поставлені у два ряди — шість у внутрішньому й чотири в зовнішньому. До палацу симетрично прибудовані дві дугоподібні галереї-переходи, які з'єднували палац із флігелями. З внутрішнього боку галереї прикрашені колонами тосканського ордеру. Палац мав французьку систему розташування кімнат. Парадна зала знаходилася на другому поверсі; стіни на сходах розмальовані виглядами руїн старого замка, а стелю прикрашало зображення нового палацу. Головна зала була оздоблена в бароковому стилі, тут до тепер збереглася ліпнина й архітектурні деталі[9]. В саду, недалеко від палацу розташовувалась будівля театру на кілька сотен глядачів. Тут виступали актори аматори, хоча іноді це були гастролючі трупи. Окрім, того в маєтку діяла музична капела та оркестр.[10]

Маєтковий парк (архітектор Шимон Богуміл Цуг)[11], закладений у ландшафтному стилі, прикрашав штучний став і ботанічний сад з оранжереями (див. також Великомежиріцький парк).

Будинки для челяді розташовувались неподалік від палацу і серед місцевих мешканців називались «чворки»[12].

У стайнях маєтку утримували більше сотні чистокровних англійських і турецьких скакунів за якими доглядали конюхи німецького походження.[13] До тепер ці будови не збереглись.

До маєткової економії входило декілька фільварків, найбільший з них знаходився в с. Новини, де розміщувалась лісопильня.[14] Окрім цього, наймані працівники займались скотарством і землеробством.

Костел святого Антонія мав крипту, де покоїлись тіла місцевих шляхтичів, зокрема й Стецьких (наприклад, тут був похований Павел Стецький). У 2014 р. останки зі склепу (крипти) були перепоховані біля костелу.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Межиріч Корецький: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне: [б. и.], 2010. — С. 13.
  2. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С.14
  3. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С.16
  4. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С.16-17
  5. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С.18-19
  6. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С.19
  7. Międzyrzecz 2.) M. Korecki, Meżyrycz, mko, pow. roweński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — T. VI : Malczyce — Netreba. (пол.) — S. 378. (пол.)
  8. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С.54
  9. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С. 55
  10. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С.37-39
  11. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С.54
  12. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С. 48
  13. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С. 30
  14. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — С. 48

Джерела[ред.ред. код]

  • Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне : [б. и.], 2010. — 326 с.
  • Родоводи волинської шляхти ХVI — першої половини ХVIІ ст. [Текст]: реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела / Ірина Ворончук. — К. : Вища школа, 2009. — 511 с.
  • Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна [Текст]: [монографія] / Н. Яковенко; Український науковий ін-т Гарвардського ун-ту, Інститут критики. — Вид. 2-ге, переглянуте і випр. — К. : Критика, 2008. — 470 с.: іл.
  • Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]