Маєток Стецьких (Великі Межирічі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Палац у маєтку Стецьких
Палац у маєтку Стецьких (Великі Межирічі)
Наполеон Орда. Великі Межирічі.jpg
Наполеон Орда. 1875, галявина перед садовим фасадом
Інформація
Країна Україна
Місцезнаходження Великі Межирічі
Архітектурний стиль Бароко
Архітектор Домінік Мерліні
Час заснування 17891793
Сучасний стан аварійний
Палац у маєтку Стецьких у Вікісховищі

Маєток Стецьких — історичний комплекс розташований на берегах р. Стави у с. Великі Мечирічі Корецького району Рівненської області.

Історія[ред.ред. код]

Радван герб Стецьких

Поселення вперше згадане 1544 р. Іноді в літературі уточнюють, що це «Межирічі Корецькі», а не «Межиріч Острозькі». З 1559 р. належало Б. Ф. Корецькому, який звів тут замок. У 1566 р. укріплення було зруйноване загоном Беати Острозької. Далі, згідно заповіту маєтність успадкував Я.Б. Корецький, який укріпив замок валами і мурами, перетворивши його на фортецю. В 1650 р. останній власник від роду, С. К. Корецький, передав маєток у власність О. С. Любомирському. Згодом, його успадкував Ф.С. Любомирський, а далі Є. Д. Любомирський, який збудував тут римсько-католицький колегіум для ченців ордену піарів. У 1702 р. при ньому звели костьол св. Антонія в стилі бароко (арх. Войцех Ленартович). У 1706 р. Август ІІ Фрідріх відібрав маєток і віддав О. Д. Меншикову, втім, уже в 1711 р. повернули Любомирському. З 1773 р. власником села став Я.К. Стецький, який у 1793—1800 рр. збудував тут власний маєток. Існують дві точки зору, яким чином Стецький отримав маєток. За першою, він придбав його в Ф. Ф. Любомирського, за другою — виграв у карти в пана Яблоновського. Згодом маєток успадкував Я.Ю. Стецький. Через причетність до антиросійської діяльності Л.Ю. Стецький не зміг успадкувати родинний маєток, і той був конфіскований і на декілька десятиліть перетворився на казенне містечко. Втім, після амністії дарованої імператором Олександром ІІ маєток повернули Генріку Стецькому, який подарував його Вітольду Стецькому. Далі маєток перейшов у власність до Адама Стецького, а потім до Юзефа Стецького, який володів ним до 1939 р. Після Другої світової війни маєток Стецьких пристосували під інтернат. Зараз приміщення палацу в аварійному стані, але підпорядковуються спецшколі-інтернату

Опис[ред.ред. код]

Костьол святого Антонія

У склад маєтку входили:

палац, два флігеліпарк із ботанічним садом і штучним ставом, будинки для челядістайня, псарня, фільварки, костьол із родовим склепом.

Палац зведений в стилі класицизму (арх. Доменік Мерліні ) мав два фасади. Парадний вхід прикрашав портик іонічного ордену, колони поставлені в два ряди — шість у внутрішньому й чотири в зовнішньому. До палацу симетрично прибудовані дві дугоподібні галереї-переходи, які з'єднували палац із флігелями. З внутрішнього боку галереї прикрашені колонами тосканського ордеру. Палац мав французьку систему розташування кімнат. Парадна зала знаходилась на другому поверсі; стіни на сходах розмальовані видами руїн старого замка, а стелю прикрашало зображення нового палацу. Головна зала була оздоблена в бароковому стилі, тут до тепер збереглася ліпнина й архітектурні деталі. В маєтку діяла музична капела та оркестр.

Маєтковий парк (арх. Ш. Б. Цуг) закладений в ландшафтному стилі прикрашав штучний став і ботанічний сад з оранжереями.

Будинки для челяді розташовувались неподалік від палацу і серед місцевих мешканців називались «чворки».

У стайнях маєтку утримували більше сотні чистокровних англійських і турецьких скакунів за якими доглядали конюхи німецького походження. До тепер ці будови не збереглись.

До маєткової економії входило декілька фільварків, найбільший з них знаходився в с. Новини, де розміщувалась лісопильня. Окрім цього, наймані працівники займались скотарством і землеробством.

Костьол св. Антонія мав крипту, де покоїлись тіла місцевих шляхтичів до яких відносились і Стецькі. Зокрема, там був похований П. А. Стецький. У 2014 р. останки з склепу були перепоховані біля костьолу

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • «Памятники градостроительства и архитектуры УССР», Т 3, Киев, «Будівельник», 1985 (рос.)
  • Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка / А. О. Обарчук. — Рівне: [б. и.], 2010. — 326 с.
  • Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна [Текст]: [монографія] / Н. Яковенко ; Український науковий ін-т Гарвардського ун-ту, Інститут критики. — Вид. 2-ге, переглянуте і випр. — К. : Критика, 2008. — 470 с.: іл.
  • Родоводи волинської шляхти ХVI — першої половини ХVIІ ст. [Текст]: реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела / Ірина Ворончук. — К. : Вища школа, 2009. — 511 с. 

Посилання[ред.ред. код]