Замок Острозьких (Старокостянтинів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Замок князів Острозьких
Петро Власенко. Замок князів Острозьких у Старокостянтинові зі Случі.jpg

Загальний вигляд від річки Случ.
49°45′28″ пн. ш. 27°13′37″ сх. д. / 49.7577777777780028° пн. ш. 27.22722222222200017° сх. д. / 49.7577777777780028; 27.22722222222200017Координати: 49°45′28″ пн. ш. 27°13′37″ сх. д. / 49.7577777777780028° пн. ш. 27.22722222222200017° сх. д. / 49.7577777777780028; 27.22722222222200017
Статус пам'ятка
Країна Україна
Розташування Старокостянтинів
Адреса Старокостянтинів
Будівник Василь Костянтин Острозький
Матеріал Камінь, цегла
Початок будівництва 1561
Завершення будівництва 1571
Стан реконструюється
Замок Острозьких (Старокостянтинів) is located in Україна
Замок Острозьких (Старокостянтинів)

CMNS: Замок Острозьких на Вікісховищі

За́мок князі́в Остро́зьких — резиденція князів Острозьких, збудована на мисоподібній ділянці при злитті річок Случі та Ікопоті, як органічна частина міської інфраструктури Старокостянтинова в останній чверті XVI століття.

Був занесений до Державного реєстру національного культурного надбання під охоронним номером 765/0[1].

Історія[ред.ред. код]

Василь Костянтин Острозький — засновник замку.
Баклай — герб князів Острозьких.

Унікальність замку в Старокостянтинові полягає передусім у тому, що закладено і побудовано його було разом з усім містом в доволі стислі терміни.

Формальною причиною побудови міста Костянтинова[a] і замку стала прогалина, що існувала в оборонній системі волинських земель на шляху татарських вторгнень. Поряд з будівництвом укріплених міст Базалії та Острополя, включаючи Красилів та Любар, в долині південної Случі створювалася лінія укріплень, розташованих одне від одного на відстані у кілька десятків кілометрів[2].

XVI століття[ред.ред. код]

4 січня 1561 року князь Василь Костянтин Острозький придбав у Василя Лабунського третю частину села Колищенці (Коліщинці), отримавши королівські привілеї на заснування міста і Маґдебурзьке право для нього. Назване на честь батька Костянтина Івановича Острозького Костянтиновом, місто і замок активно розбудовувалися до початку 1570-их років. Після повернення у власність Василя Костянтина Острозького столичного Острога, увага до розбудови Костянтинова зменшилася, проте будівельні роботи тривали до початку 1580-их років.

Костянтинівська резиденція князів Острозьких вперше згадується у джерелах в середині 1570-их років у зв'язку з відвідинами замку замовником будівельних робіт. У наступні двадцять років Київський воєвода відвідував резиденцію ще щонайменше п'ятнадцять разів[3].

Надалі замок набув статусу адміністративного центру Костянтинівської волості.

В 1591 році сотником надвірної козацької сотні Костянтинівського замку служив Северин Наливайко.

XVII–XVIII століття[ред.ред. код]

Станом на 1610 рік замок складався з дванадцяти будівель.

Як свідчить інвентар, з 1621 року замок було суттєво озброєно. Татари жодного разу не змогли його взяти.

За інвентарем 1635 року, складеним А. Вільгою:

Замок від міста окопано валом земляним; до замка камінна стіна з обох боків камінної брами двоповерхової; перед замком — міст, а на кінці його від міста — два ґанки на камінних стовпах… Брама камінна, при ній кімната з грубкою кахельною та лавками. Серед замка — дім великий дерев'яний. За цим будинком, у кутку камінної стіни, був міст на вал: міст попсовано… Там же земляний вал від річки Ікопоті. Будинок камінний (палац); під ним цойґгавз для зброї під сходами, що ведуть на другий поверх; до цойґгавзу ворота подвійні пофарбовані, чотири вікна з залізними ґратами над цойґгавзом… Будинок цей двоповерховий — наверх ведуть двоє камінних сходів; під ними дві лавочки. На другому поверсі заля, вікна в ній від Случі з залізними ґратами в цині; в залі лавки, грубка кахельна; далі кімната, за нею світлиця кругла, в бастіоні знов світлиця, вікна в цині… За палацом церква хатня, камінна, крита дахівкою. За церквою частина камінної стіни тягнеться до середини замка; під стіною вихідня для води… До замка веде дерев'яний міст на камінних биках… Замок побудовано з дерева дубового в зруб, — у три стіни, обмазані глиною. У брамі до замка ворота подвійні. В середині замка порожні кухні… В замку сторожок 63, під ними комор порожніх, що місцями обвалились, 72. На одному з бастіонів від камінного палацу є годинник пошкоджений… За замком — стайня-маштарня і біля них — світлиця й комора. Біля замка — від валу міського — шматок камінної стіни з вихіднею для води; друга вихідня камінна міститься в валі від річки Ікопоті; в ній ґрати дерев'яні.

Богдан Хмельницький — провідник повстанців.

Інший інвентар з 1636 року засвідчує, що досить розвинена замкова інфраструктура вже потребувала ремонту. На той час на замковому терені розташовувалися: потужна в'їзна брама, великий дерев'яний будинок із залою на партері на п'ятнадцять вікон і мурований арсенал[4].

1648 року замок взяли приступом повстанці Хмельницького. Від міста після штурму лишилося заледве два доми[5]. Тут же формується Старокостянтинівська сотня Волинського полку. 26 червня 1649 в замку перебував сам повстанський провідник Богдан Хмельницький[6]. У 1673 році в замку розміщалася козацька залога Петра Дорошенка. Під час походу 1675 року Ібрагима Сатани на Львів турецьке військо безуспішно намагалося здобути твердиню.

Наприкінці XVII століття замок реконструйовано. Після смерті онуки Костянтина Острозького Анни Ходкевич (†1654) замок як спадщина по жіночій лінії перейшов до князів Санґушків. З того часу ніхто з власників на стало у ньому не мешкав. Серед вдосконалень, здійснених під ту пору, слід згадати добудування нартексу до домової церкви. Замок орендували різні люди й використовували переважно для господарських потреб.

XIX–XX століття[ред.ред. код]

Замок від ставу. Ілюстрація 1873 року.
План Старокостянтинівського державного заповідника. 1929.

Після загарбання південно-східної Волині Російською імперією замок в Старокостянтинові використовувався вже під урядові установи. Зокрема, з 1905 року у замку розміщено поліційну залогу.

15 січня 1929 року РНК УСРР ухвалила створити на основі «замку колишніх князів Острозьких» Державний історико-культурний заповідник республіканського значення[7].

У 1930 році замок обстежила наукова експедиція ВУАН під керівництвом Олексія Новицького, яка розробила реставраційні плани, що набули втілення протягом кількох наступних років. В замковому палаці закладено музей. Власне експозиція, у складі історичного і природничого відділів, займала другий поверх центральної замкової споруди[8][9].

В 1944 році під час наступу Червоної Армії замок було суттєво пошкоджено. Зокрема повністю знищено дах домової церкви.

1954 року історико-культурний заповідник ліквідовано. Понад чотири тисячі музеалій фонду передано до музеїв Могилів-Подільського, Острога, Чернівців та ін[10]. Замок віддано під господарські структури.

1974 року на території замку комуністичною владою, на чолі з першим секретарем Старокостянтинівського районного комітету КПРС Володимиром Фурманом, знищено могилу загиблих в часи німецько-радянської війни радянських вояків[b], біля муру викопано рів під стрільбище, розкрадені конструктивні елементи покрівлі пам'ятки.

В'їзна брама. 1920-ті.

У 1990-х роках на замку фахівцями інституту «Укрпроектреставрація» проводилися наукові вишукування. Згодом розпочалися реставраційні роботи, внаслідок яких замок лише постраждав. Палац перекрито бетонними плитами, що спричинило навантаження, не розраховане на старі стіни. Покрівля була відтворена лише частково. Будівельне сміття і закам'янілий цемент перетворилися на завали. Незаконсервовані фрески домової церкви почали обсипатися. Зекономлені кошти були розкрадені, порушено кримінальні справи[11][12]. Подібні реставраційні роботи, коли фактично відсутнє бачення подальшого використання будівлі з економічної точки зору є цілковитою безглуздістю, призводять до повторного занепаду і потреби поновної реставрації пам'ятки[13].

XXI століття[ред.ред. код]

Вигляд замку від двору. 1920-ті

Протягом 20012008 років, під керівництвом київського археолога Лариси Виногродської, в замку і прилеглій території проведено археологічні дослідження. Виявлено давньоруський культурний шар зі слідами попелища і залишками фортифікаційних споруд кінця XII — початку XIII століть. На цій підставі Старокостянтинів локалізовано як один зі знищених Данилом Романовичем городів Болохівської землі[14].

У 2008 році на проведення реставрації замку з держбюджету було виділено 3 мільйони гривень. За офіційною інформацією, на ці кошти здійснено гідроізоляцію фундаментів, накрито металочерепицею дах і розроблено проект реставрації в'їзної брами[15][16][17]. Проте також були проведені реставраційні роботи в'їзної брами за проектом архітектора Вадима Лук'янченка[18][19]. Перший ярус брами потинькували цементним розчином, перекриття залили бетоном.

Януш Острозький, каштелян краківський. Інскрипція на віконному порталі
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Громада Старокостянтинова вимагає надати замку князів Острозьких статус музею заповідника / МБК Культура, 11 серпня 2014

З 2010 року Старокостянтинів уключено до списку «Міст пріоритетного втручання» в рамках пілотного проекту Ради Європи «Реабілітація культурної спадщини історичних міст»[20]. Передбачається створення Державного історико-культурного заповідника «Старий Костянтинів», реставрація пам'яток[21][22].

Того ж року двоє депутатів Старокостянтинівської міської ради Георгій Висоцький і В'ячеслав Кучер, з дозволу міського голови Миколи Мельничука, вибрали частину ґрунту з прибережної смуги біля домової церкви, завезли піску й облаштували пляж[23].

У вересні 2011 року громада міста зініціювала благодійну акцію «Подаруй замку майбутнє». Станом на 14 березня 2011 року вдалося зібрати 14062 гривень пожертв, частина з яких була витрачена на виготовлення облікової документації, виготовлення нових охоронних дощок на замок, закупівлю необхідних для реставрації будівельних матеріалів[17][24].

Архітектура[ред.ред. код]

Поземна проекція: A. Церква Пресвятої Трійці; B. Оборонна вежа; C. Князівський палац.

Замок збудовано на мисоподібній ділянці при злитті річок Случі й Ікопоті, що за формою подібна до видовженого трикутника, дві сторони якого омивалися водою, а третя межувала з містом. Від міста замок мав посилений оборонний кордон, що складався з рову з водою, земляного валу з кам'яним муром товщиною 1,5 м і висотою 5,8 м. Нині, мур, що оточував замок по всьому периметру, частково зберігся лише із західної сторони. За описами, замок мав п'ять веж. До наших днів частково вціліли лише дві. На відміну від інших замків надслучанської лінії, відрізнявся кращими оборонними властивостями.

На думку окремих дослідників, дещо курйозним виглядає Старокостянтинівський замок з погляду розпланувальної композиції. Площа замку є чи не найбільшою серед волинських замків, проте вона ніколи так і не була забудована. Головні замкові споруди — князівська резиденція (палац), домова церква й оборонна вежа[c], притулені одна до одної так, ніби під час їхнього зведення забракло простору.

Поєднання головних споруд є нічим іншим, як загубленою у часі старокостянтинівською реплікою популярних у Європі в романські часи палаців (лат. palatium), в яких поєднувалися репрезентаційна зала, житлові кімнати і каплиця.

Власне сам палац, як і оборонна вежа, сьогодні перебувають в досить занедбаному стані. Палац поступово пристосовується під музей «Старий Костянтинів»[25].

План комплексу церкви-ротонди та княжих палат Перемиського замку, нині Польща. Пам'ятка XI століття
Архітектурні зарисовки Імператорського палацу в Ґосларі, Німеччина. Пам'ятка XI століття

В'їзна брама[ред.ред. код]

Влаштована для в'їзду й оборони зі сторони міста та включена в оборонне кільце замку. Брама була обладнана підйомним мостом. Вимурувана з каменю, другий ярус — цегляний, у проекції квадрата. Залишився лише перший ярус, в якому влаштовано наскрізний арковий проїзд. Частково зберігся декор західного фасаду. Накрита шатровим дахом.

Князівський палац[ред.ред. код]

Палац, що являє собою видовжену в проекції двоповерхову будівлю, розташовану майже впритул до південної берегової лінії, значно постраждав також і внаслідок нефахово проведених реставраційних робіт 1990-х років. Стіни, викладені з пізньосередньовічної цегли, виявилися неготовими до навантаження залізобетонного перекриття.

Домова церква Пресвятої Трійці[ред.ред. код]

В більш-менш пристойному стані знаходиться тільки замкова церква Пресвятої Трійці, відновлена завдяки отцю-настоятилеві Степанові Капустинському і парафіянам УПЦ (КП)[26]. Це невелика за розмірами храмова споруда з апсидою і сиґнатуркою. Споруду перекрито циліндричним і хрещатим склепіннями. Простір нави поділено простінками, що спираються на чотири стовпи, з характерними стрілчастими арковими прорізами. Храм оздоблено розписами, виконаними в різні часи. Зосібна в 1987 році на південній стіні церкви виявлено, як гадають, парні портрети князів Василя Костянтина і його сина Олександра. Мистецтвознавці вважають, що на розписах відтворено реальну подію, яка мала місце 1603 року — передчасну смерть Олександра Острозького, що само собою вже унікально для історії українського мистецтва XVII століття. На фресці зображено чоловічу постать у синьому жупані, ймовірно Василя Костянтина, зліва від якого, головою на великій подушці, лежить чоловік в білому вбранні, ймовірно Олександр[27]. Над хорами, розташованими над західним нартексом храму, міститься зображення чотирьохдільного герба князів Острозьких в кольорі. У давнину хори сполучалися безпосередньо з князівською резиденцією на рівні другого поверху. Масивна оборонна прибудова з південного боку храму, що нині використовується як ризниця, у минулому, мабуть, була однією з п'яти відомих замкових веж.

Оборонна вежа[ред.ред. код]

Архітектурним акцентом південно-західного рогу замку є двоярусна оборонна вежа зі стрільницями для фронтального та флангового обстрілу. Прикрашена двоярусним аттиком, поширеним на ту частину резиденції, що прилягає безпосередньо до вежі. Перекриття першого ярусу склепінчасте — півсферичне, другого ярусу — по балках.

Галерея[ред.ред. код]

Макет замку у краєзнавчому музею в Старокостянтинові.jpg Starokost`antyniv.zamok.5.jpg Starokost`antyniv.Cerkva Sv.Trijci.jpg Starokost`antyniv.zamok.4.jpg
Макет замку з експозиції
Старокостянтинівського
музею
Замковий мур частково
знаходиться на території
ТзОВ «Швейна фабрика»
Замкова церква Пресвятої
Трійці зі сходу
В'їзна брама зі сторони
двору. Тривають роботи з
консервації
Starokost`antyniv.zamok.2.jpg St.kost`antyniv.zamok.1.jpg Starokost`antyniv.zamok.dzvinnyc`a.jpg Starokost`antyniv.zamok.6.jpg
Оборонна башта
Залишки замкового муру
Дзвіниця
Вигляд замку зі сторони
міста

Зауваги[ред.ред. код]

  1. З 1650-х років місто отримало назву Старий Костянтинів, на відміну від новозакладеного Костянтинова на Поділлі.
  2. За непідтвердженою інформацією там знаходилося спільне поховання радянських і німецьких вояків, загиблих під час запеклої боротьби за замковий терен.
  3. Три типологічні елементи, що їх можна спостерігати й у острозькій резиденції князів Острозьких.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пам'ятки України - Енциклопедія пам'яток, Замок князів Острозьких (Перевірено 14 листопада 2011)
  2. Атаманенко В., Рибачок І. Обороноздатність міст південно-східної Волині в кінці XVI — першій половині XVII століття // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії краю. — Наук. зб. — Вип. 30. — Луцьк, 2009. — С. 142—143.
  3. Ігор Тесленко. Костянтинів // Князі Острозькі. Київ: «Балтія-Друк», 2014. — С. 214—217.
  4. Raczyński J. Zamek w Starym Konstantinowie // Ziemia. Tygodnik Krajoznawczy Ilustrowany.1911 R.2 nr15 (пол.) (Перевірено 14 листопада 2011)
  5. За даними Олексія Барановича.
  6. Див. з цього приводу: Коваленко С. Старокостянтинів // Україна під булавою Богдана Хмельницького. Том 2. К. 2008.
  7. Культурне будівництво в Українській РСР 1917—1959 рр. Збірник документів. Т. 1. Київ 1959. С. 422.
  8. Новицький О. П. Звідомлення за досліди замка-фортеці колишнього князів Острозьких у Старокостянтинові року 1930. // Хроніка археології та мистецтва. 1931. Т. 3.
  9. Хто розтоптав свободу слова і зруйнував пам'ятки історії (Перевірено 14 листопада 2011)
  10. Замок Острозьких у Старокостянтинові (Перевірено 14 листопада 2011)
  11. Нарешті знайшлися люди, що вирішили упорядкувати територію замку (Перевірено 14 листопада 2011)
  12. Лариса Виногродська Історико-археологічні дослідження на території замку Острозьких в м. Старокостянтинів Хмельницької області (Перевірено 14 листопада 2011)
  13. Володимир Шалаєв Українські замки — погляд у майбутнє (Перевірено 14 листопада 2011)
  14. Виногродська Л. І. Розвідувальні археологічні роботи у м. Старокостянтинів в 2001 р. // Археологічні відкриття в Україні 2000 — 2001 рр. К. 2002; Виногродська Л. І. Археологічні дослідження у м. Старокостянтинів Хмельницької обл. в 2006 році // Археологічні відкриття в Україні у 2005—2007 рр. К. 2007; Виногродська Л. І. Болохівське місто Кобудь за історико-археологічними матеріалами // Давній Іскоростень. Коростень 2008.
  15. Архів старокостянтиновських новин (Перевірено 14 листопада 2011)
  16. Микола Мельничук: «На День міста у Старокостянтинові будуть кінний театр і водяні салюти» (Перевірено 14 листопада 2011)
  17. а б Громада Старокостянтинова вимагає надати замку князів Острозьких статус музею-заповідника (Перевірено 14 листопада 2011)
  18. Ірина Пустиннікова Міфологія туризму (Перевірено 14 листопада 2011)
  19. Ірина Пустиннікова Селяни проти замків. Чому палаци в Україні розбирають на туалети (Перевірено 14 листопада 2011)
  20. Pilot Project on the Rehabilitation of Cultural Heritage in Historic Towns (англ.) (Перевірено 14 листопада 2011)
  21. Історико-культурна спадщина (Перевірено 14 листопада 2011)
  22. National brochure (Перевірено 14 листопада 2011)
  23. "По храму голі жінки бігають" (Перевірено 14 листопада 2011)
  24. Замок князів Острозьких (Перевірено 14 листопада 2011)
  25. Замок – духовна перлина міста (Перевірено 22 березня 2015)
  26. Володимир Рожко. Старокостянтинів: слава минулого // «Свобода» 22.08.2003 (Перевірено 23 листопада 2011)
  27. Крощенко Л., Осадчий Е. За життя Костянтина Острозького // Образотворче мистецтво. 1991. № 4.

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Баранович О. Панське місто за часів Польської держави. Старий Костянтинів // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. 1928. Кн. XVII.
  • Новицький О. П. Звідомлення за досліди замка-фортеці колишнього князів Острозьких у Старокостянтинові року 1930. // Хроніка археології та мистецтва. 1931. Т. 3.
  • Гончаренко М. Практика реконструктивних робіт в Україні 1930-х років // Архітектурна спадщина України. Вип 1. К. 1994.
  • Годованюк О. Оборонні споруди Поділля за «Інвентарем» 1615 р. // Архітектурна спадщина України. Вип. 3. К. 1996.
  • Ричков П. А., Луц В. Д. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. К. 2002. ISBN 966-575-035-6
  • Атаманенко В., Рибачок І. Обороноздатність міст південно-східної Волині в кінці XVI — першій половині XVII століття // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії краю. — Наук. зб. — Вип. 30. — Луцьк, 2009. <у додатку міститься інвентар Костянтинівського замку з 1615 року>

Посилання[ред.ред. код]

(Перевірено 14 листопада 2011)