Епіметей (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Епіметей
Pandora's gift to Epimetheus.jpg
Посада king of Sicyond
Батько Япет[1][2][3]
Мати Клімена
Брати, сестри  • Атлант[4], Менетій і Прометей[1][5]
У шлюбі з Пандора[1]
Діти Пірра і Prophasisd

Епімете́й (грец. Epimetheus) — у давньогрецькій міфології — один із чотирьох синів Япета, міфологічна постать, тісно пов'язана з переказами про Прометея та Пандору. Як вказує саме ймення, Епіметей (тобто «той, що думає після») є антиподом його брата Прометея («того, що думає наперед»). Епіметея вважали дурнем та боягузом. Прометей, увівши в оману Зевса при жертвопринесенні, дав пораду Епіметеєві не брати від Зевса жодних дарів, бо боявся помсти з боку Громовержця. Однак той не послухав брата і прийняв від Гермеса послану Зевсом Пандору, яка принесла на Землю всі нещастя.

Література[ред. | ред. код]

  1. а б в Н. О. Эпиметей // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1904. — Т. XLа. — С. 917–918.
  2. Любкер Ф. Iapetus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 653.
  3. Иапет // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIIа. — С. 618.
  4. Любкер Ф. Atlas (ii) // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 181–182.
  5. Любкер Ф. Prometheus // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 1109–1110.