Перегони колісниць

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сучасна реконструкція перегонів колісниць у історичному парку Puy du Fou, Франція

Перегони колісниць — один з найбільш популярних видів спорту в Стародавній Греції, Римській імперії і Візантії. Перегони колісниць були дуже небезпечними і для візничих і для коней, які під час змагань часто зазнавали травм або навіть гинули. У стародавніх Олімпійських іграх, а також інших Панеллінских іграх, цей вид спорту був одним з найважливіших кінних змагань. В сучасності використовується лише як шоу та варіант дозвілля, що враховує техніку безпеки та правила поводження з кіньми.

Стародавня Греція[ред. | ред. код]

Точно не встановлено, коли і де почали влаштовувати гонки на колісницях як спортивне змагання. Ймовірно, зародився такий тип перегонів в Греції. По зображеннях на кераміці відомо, що така розвага існувала вже в Мікенах, але перше літературне згадування про колісниці належить Гомеру - вони описані в 23 книзі «Іліади» і відбуваються на іграх в честь похорону Патрокла.

Олімпійські ігри[ред. | ред. код]

На олімпійських іграх були таки види конних перегонів: тесриппон (перегони колісниць з чотирма кіньми); панкратіон, кінні перегони; синорис (перегони на колісницях з двома кіньми).

Стародавній Рим[ред. | ред. код]

У Римі колісничні перегони влаштовувалися головним чином на гігантському іподромі під назвою Великий цирк (лат. Circus Maximus), який мав сидячі місця для 150 000 глядачів і розташовувався в долині між пагорбами Палатин і Авентин. Можливо, Великий цирк веде свою історію ще від етрусків, але близько 50 року до н. е. Юлій Цезар перебудував його, збільшивши до 600 метрів в довжину і 225 метрів в ширину.

Візантійська ера[ред. | ред. код]

Як і багато характерних рис римського складу життя, гонки на колісницях тривали і в Візантійської імперії, хоча візантійці не вели настільки ретельний облік і статистику перегонів, як римляни. імператор Костянтин шанував більше гладіаторські бої, а перегони на колісницях він вважав язичницьким пережитком. Феодосій Перший, ревний християнин, припинив з 394 року проводити Олімпійські ігри, заради викорінення язичництва і для розвитку християнства. Гонки, тим не менш, тривали, як і культура зображення кінних колісниць в мистецтві аж до занепаду Візантійської імперії.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Колісничого Гая Аппулея Діокла, який жив у II столітті і змагався у перегонах колісниць на найбільшому в Стародавньому Римі стадіоні-іподромі «Циркус Максимус», названо найбільш високооплачуваним спортсменом усіх часів і народів. Протягом своєї спортивної кар'єри він заробив 35863120 сестерціїв — суму, яка сьогодні приблизно дорівнює 15 мільярдам доларів[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Boren, Henry C. Roman Society. — Lexington: D.C. Heath and Company, 1992. — ISBN 0-669-17801-2
  • Finley, M. I. The Olympic Games: The First Thousand Years. — New York: Viking press, 1976. — ISBN 0-670-52406-9
  • Harris, H. A. «Sport in Ancient Greece and Rome». Ithaca: Cornell University Press, 1972. ISBN 0-8014-0718-4
  • Homer. «The Iliad» (trans. by E. V. Rieu). London: Penguin Classics, 2003. ISBN 0-14-044794-6
  • Humphrey, John, «Roman Circuses: Arenas for Chariot Racing». Berkeley: University of California Press, 1986. ISBN 0-520-04921-7
  • Jackson, Ralph. «Gladiators and Caesars: The Power of Spectacle in Ancient Rome». Berkeley: University of California Press, 2000. ISBN 0-520-22798-0
  • Treadgold, Warren T. «A History of the Byzantine State and Society». Stanford: Stanford University Press, 1997. ISBN 0-8047-2630-2