Побратимство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Звичай побратимства у скитів відображено на золотій бляшці з Кульобської могили.

Побрати́мство (посестри́нство) — звичай духовного споріднення (поряд з кумівством, молочною спорідненістю, хрестильною спорідненістю та ін, див. спорідненість), індивідуальної взаємопідтримки, які сягають часів Скитії. В Україні обряд братання відбувався в хатах майбутніх побратимів у присутності сусідів та друзів. Супроводжувався символічними примовляннями, цілуванням ікони, молитвою, перев'язуванням рушниками. Відносини побратимства встановлювалися на все життя — вони були такими ж обов'язковими і священними, як і родинні зв'язки.

Побратимство — старий загальноіндоєвропейський звичай, який у повній силі утримувався в слов'ян за умов їх національно-політичного життя, особливо у гайдуцтві (в Україні гайдамаки). У слов'ян побратимство встановлювалось між особами, які ставали «братами (сестрами) за Богом», на відміну спорідненості «по крові».[1]

У наш час це зазвичай робиться під час церемонії, відомої як клятва на крові, коли кожна особа робить невеликий поріз, як правило, на пальці, руці або передпліччі, а потім два порізи стискаються разом і зв’язуються, ідея полягає в тому, що кров кожної людини тепер тече в жилах іншого учасника. Вчинок несе ризик через захворювання, що передаються через кров. Процес демонструє учасника підвищеним символічним почуттям прихильності до іншого учасника.

Культури[ред. | ред. код]

Скандинавія і германська Європа[ред. | ред. код]

Норвезький воїн Орвар-Одр прощається зі своїм кровним братом, шведським воїном Яльмаром, Мортен Ескіль Вінґе (1866).

Скандинавці, які укладали угоду про братство[is] (ісл. Fóstbræðralag), передбачали обряд, під час якого вони пропускали кров, пірнаючи під арку, утворену смугою дерну, підпертою списом або списами. Приклад описано в сазі про Ґісла.[2][3] У сазі про побратимів зв’язок Торґейра Гаварссона і Тормода Берсасонатакож скріплюється таким ритуалом, який називається лейкром.[4]

У сазі Орвара-Оддра міститься ще одна помітна розповідь про побратимство. Орвар-Оддр, після бою з відомим шведським воїном Яльмаром до нічиєї, взяв побратствл з ним за допомогою ритуалу підняття дерну. Після цього пасмо дерну повертали назад під час клятв і заклинань.[джерело?]

У мітології Північної Європи Ґюнтер і Гоґні стали кровними братами Сіґурда, коли він одружився на їхній сестрі Ґудрун. В опері Ваґнера Загибель богів, завершальній частині його Кільцевого циклу, те саме відбувається між Ґюнтером і версією Ваґнера «Сігурд, Зігфрід», яка позначена «Лейтмотивом кровного братства». Крім того, в Локасенні коротко сказано, що Одін і Локі є кровними братами.

Скитія[ред. | ред. код]

У скитів учасники дозволяли своїй крові капати у чашу; згодом кров була змішана з вином та випита обома учасниками. Кожна людина могла мати лише три кровних побратима, щоб її відданість не викликала недовіри. Як наслідок, кровне братство мало великий попит, і йому часто передував тривалий період приналежності та дружби (Лукіан, Токсаріс). Зображення двох скитських воїнів, що п'ють з одного рогу (особливо в золотій аплікації з Куль-Оби) у IV столітті до нашої ери, були пов'язані зі скитською клятвою кровного братства.[5]

Подібний обряд був і в угорських гайдуків, але часто вино замінювали молоком, щоб було краще видно кров.[джерело?]

Східна Азія[ред. | ред. код]

В азійських культурах акт і церемонія побратимства зазвичай розглядаються як племінні стосунки для створення союзу між племенами. З цієї причини його практикували особливо монголи, тюрки та ранні китайці.[6]

У «Трицарстві», китайській класичній літературі, три головні герої склали клятву рідних братів, клятву персикового саду, приносячи в жертву чорного вола та білого коня та присягаючись на віру.[7] Інші кровні клятви, що передбачали жертвоприношення тварин, були характерними для повстанських груп, таких як повстання під проводом Ден Маоці в 1440-х роках, злочинних організацій, таких як тріади або пірати Лінь Даоцяня, а також неханьських етнічних меншин, таких як монголи та маньчжури.[8] У Чингісхана був анда на ім'я Джамуха.[9] Термін також існує в давньотюркській мові: ant ičmek («дати клятву»), що походить від «давнього випробування отрутою». Тюркський термін, якщо він не запозичений у середньомонгольській мові, пов’язаний із монгольським anda.[10]

Філіппіни[ред. | ред. код]

«Кровна угода» — романтизована картина із зображенням ритуалу кровної угоди Сандуґо між іспанським дослідником Міґелем Лопесом де Леґаспі та Дату Сікатуною з Бохолю, Філіппіни; Джон Мун (1886)

На Філіппінах кровні договори (sandugo або sanduguan, буквально «одна кров») були стародавніми ритуалами, які мали на меті скріпити дружбу чи договір або підтвердити угоду. Вони були описані в записах перших іспанських і португальських дослідників островів. Найвідоміша версія ритуалу від народу Visayan передбачає змішування краплі крові обох сторін в одній чаші вина, яке потім випивається. Існують також інші версії, як-от у Палавані, де описується ритуал, у якому робиться надріз на грудях, а потім змащується кров’ю язик і чоло.[11][12]

Африка[ред. | ред. код]

Клятва на крові використовувалася приблизно так само, як уже описано в більшості країн Субсахарської Африки. Британський колоніальний адміністратор лорд Лугард відомий тим, що став кровним братом з багатьма африканськими вождями в рамках своєї політичної політики в Африці. Могутнім кровним братом був вождь кікуйю Вайякі Ва Хінга. Девід Лівінгстон писав про подібну практику під назвою «Касенді».[13]

Південно-Східна Європа[ред. | ред. код]

Побратимство між більшими групами були звичайним явищем у стародавній Південно-Східній Європі, де, наприклад, цілі роти солдатів ставали однією сім’єю завдяки обряду. Мабуть, найбільше воно було поширене на Балканах за часів Османської імперії, оскільки допомагало пригнобленому народу ефективніше боротися з ворогом. Побратимство було поширене на території сучасної Албанії, Боснії та Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Греції, Чорногорії, Сербії та Північної Македонії. Християнство також визнавало побратимство за присягою в релігійному обряді, який відомий як адельфопоез (давньорус. pobratimstvo) в східних православних церквах і як лат. ordo ad fratres faciendum в Католицькій церкві. Вважається, що традиція переплітання зброї та пиття вина також символізує кровне братство.

Види[ред. | ред. код]

Церковне навмисне[ред. | ред. код]

Церковне випадкове[ред. | ред. код]

  • по хрещенню в одній воді;
  • внаслідок спільного купання взимку в Йордані;
  • внаслідок спільного ходіння на поклоніння до святих місць;
  • поєднане з питанням милості Божої.

Народне навмисне[ред. | ред. код]

  • хрестова спорідненість — обмін натільними хрестами;
  • по крові;
  • укладене над домашнім вогнищем;
  • з нагоди спільного ходіння для шукання «росіни» (русальної цілющої трави);
  • у вигляді поцілунку (лат. per osculum);
  • за обітницею;
  • між чоловіком та жінкою для уникнення небажаного шлюбу; так, у південнослов'янському фольклорі зустрічаються мотиви, у яких повінчані проти свого бажання хлопець і дівчина у шлюбну ніч здійснюють обряд побратимства, тим самим уникаючи подружніх стосунків.

Народне випадкове[ред. | ред. код]

  • одномісячних дітей чи близнюків — зазвичай, побратимство використовувалося порятунку близнюків у разі, коли життю одного з них загрожує смерть іншого. Вважалося, що побратимство близнюка, що рятується, з іншою людиною усувало небезпеку загибелі;
  • по молоку (грудях);
  • за деверством.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства для школярів і студентів. — Донецьк: Сталкер, 2000. — 496 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Побратимство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. Poole, Russell (2005). Claiming Kin Skaldic-Style. Verbal Encounters: Anglo-Saxon and Old Norse Studies for Roberta Frank (University of Toronto Press): 278. ISBN 9780802080110. 
  3. The Story of Gisli the Outlaw. Mildmay, C. E. St. John (illustrator). Edinburgh: Edmonston and Douglas. 1866. с. 23–24.  Проігноровано невідомий параметр |translator= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |translator-link= (довідка)
  4. Gunnell, Terry (1995). The Origins of Drama in Scandinavia. Boydell & Brewer Ltd. с. 27. ISBN 9780859914581. 
  5. Caspar Meyer, Greco-Scythian Art and the Birth of Eurasia: From Classical Antiquity to Russian Modernity, OUP (2013), 246 (fig. 98b) "Gold relief appliqué showing two Scythians drinking from one drinking horn. From Kul-Oba (Inventory 2, K.12h). Rostoftzeff identified the scene with the Scythain sacred oath described in Herodotus 4.70. Fourth century BC. 5 × 3.7 cm, 28.35 gr."; see also "Internet Encyclopedia of Ukraine", Scythian gold statuette depicting the ritual of brotherhood.
  6. Bloody Oath Rituals And The Blood Fraternity. ULUKAYIN (амер.). 4 жовтня 2021. Архів оригіналу за 9 листопада 2021. Процитовано 1 грудня 2021. 
  7. Wynne, Mervyn Llewelyn (2000). Triad Societies: Western Accounts of the History, Sociology and Linguistics of Chinese Secret Societies 5. Routledge. с. 19. ISBN 9780415243971.  Проігноровано невідомий параметр |orig-year= (довідка)
  8. Ownby, David (16 вересня 2016). Chinese Hui and the early modern social order: Evidence from eighteenth-century southeast China. У Ownby, David; Somers Heidhues, Mary. Secret Societies Reconsidered: Perspectives on the social history of early modern south China and southeast Asia. с. 46. ISBN 9781315288031. ter Haar, Barend (16 вересня 2016). Messianism and the Heaven and Earth Society: Approaches to Heaven and Earth Society texts. У Ownby, David; Somers Heidhues, Mary. Secret Societies Reconsidered: Perspectives on the social history of early modern south China and southeast Asia. с. 155. ISBN 9781315288031. 
  9. «Anda | oath» (en). Encyclopedia Britannica. https://www.britannica.com/topic/anda. Процитовано 2018-11-29. 
  10. Peter B. Golden (2003). Nomads and Their Neighbours in the Russian Steppe: Turks, Khazars and Qipchaqs. Ashgate/Variorum. с. 82. 
  11. Pigafetta, Antonio (1906). Primo Viaggio Intorno Al Mondo. У Emma Helen Blair; James Alexander Robertson. The Philippine Islands, 1493-1898, Volume XXXIII, 1519-1522. Arthur H. Clark Company. 
  12. Sandugo Festival Bohol Philippines www.philippinecountry.com Retrieved December 2006.
  13. Trumbull, H. Clay (1885). The Blood Covenant (вид. Outlook Verlag, Frankfurt am Main, 2018). New York: Charles Scribner's Sons. ISBN 9783732636679. Процитовано 19 жовтня 2019.