Поліщук Микола Єфремович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Поліщук Микола Єфремович
Микола Поліщук у 2014
Микола Поліщук у 2014
Народився 2 травня 1944(1944-05-02) (73 роки)
Лип'ятин, Хмільницький район, Вінницька область
Alma mater Ужгородський державний університет
Посада Міністр охорони здоров'я України
Науковий ступінь Доктор медичних наук
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України

Мико́ла Єфре́мович Поліщу́к (нар. 2 травня 1944, с. Лип'ятин, Хмільницький район, Вінницька область) — народний депутат України 4-го скликання, колишній Міністр охорони здоров'я України. Доктор медичних наук (1986), професор (1991), член-кореспондент АМНУ (травматологія, квітень 1997).

Біографія[ред.ред. код]

Українець; батько Єфрем Мусійович (1911—1963) і мати Єлизавета Василівна (1917—1999) — селяни; дружина Людмила Леонідівна (1950) — пенсіонерка; дочка Оксана (1974) — лікар Київської національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика; син Максим (1976) — економіст, підприємець; син Володимир (1980) — економіст, асистент Київського національного економічного університету.

Освіта: Ужгородський державний університет, медичний факультет (1969), лікар; докторська дисертація «Забої головного мозку в осіб різного віку».

  • 1961—1963 — учитель математики Лип'ятинської 8-річної школи.
  • 1963—1969 — студент Ужгородського державного університету.
  • 1966—1969 — медбрат неврологічного відділення Ужгородської обласної лікарні.
  • 1969—1970 — лікар-анестезіолог Великоберезнянської райлікарні Закарпатської області.
  • 1970—1972 — клінічний ординатор, 1972—1974 — аспірант Київського НДІ хірургії.
  • 1974 — лікар-нейрохірург Київського НДІ нейрохірургії.
  • 1974—1983 — асистент кафедри нейрохірургії Київського інституту удосконалення лікарів.
  • 1983—1992 — старший науковий працівник Київського НДІ нейрохірургії.
  • 1992—1995 — директор клініки невідкладної нейрохірургії, заступник генерального директора Науково-практичного об'єднання швидкої медичної допомоги та медицини катастроф.
  • З липня 1993 — завідувач кафедри нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика.

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 до липня 2005, виборчій округ № 214, м. Київ, висунутий Блоком Віктора Ющенка «Наша Україна». «За» 15.29 %, 26 суперників. На час виборів: завідувач катедри нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Шупика, член ПРП. Член фракції «Наша Україна» (з травня 2002). Голова Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (з червня 2002). Склав депутатські повноваження 7 липня 2005.

4 лютого — 27 вересня 2005 — Міністр охорони здоров'я України в першому уряді Юлії Тимошенко.

Березень 2006 — кандидат у народні депутати України від Блоку «Наша Україна», № 100 в списку. На час виборів: завідувач кафедри нейрохірургії Київської медичної академії післядипломної освіти, член НСНУ.

Вересень 2006 — січень 2007 — радник Президента України.

Головний нейрохірург УОЗ м. Києва (1985).

Голова філії нейрохірургів м. Києва (1985).

Голова комісії з підготовки нейрохірургів Української асоціації нейрохірургів.

Президент Всеукраїнської громадської асоціації боротьби з інсультами.

Головний редактор журналу «Судинні захворювання головного мозку».

Завідувач кафедри Київської національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Шупика, завідувач кафедри нейрохірургії (з липня 1993); радник Президента України (січень 2008 — березень 2010); член Ради НСНУ (з липня 2005); голова Національної ради з питань охорони здоров'я населення України (з лютого 2007).

Заслужений діяч науки і техніки України (1994). Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (травень 2004). Ордени Святого Володимира, Нестора Літописця. Почесний громадянин міста Києва (2004). Державний службовець 1-го рангу (жовтень 2006).

Почесний професор Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського.[1]

Доробок[ред.ред. код]

Автор (співавтор) близько 400 наукових праць, зокрема 20 монографій, 20 винаходів. Розробив і підготував до прийняття понад 50 законопроектів. Підготовив близько 40 кандидатів і 2 докторів наук.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вітчизняні вчені. Почесні професори ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України» // Майбутнє твориться сьогодні (2007—2012) [Текст] / [М. А. Андрейчин, С. М. Андрейчин, Л. С. Бабінець та ін.]. — Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2012. — С. 11.

Посилання[ред.ред. код]