Жванія Давид Важаєвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Давид Важаєвич Жванія
груз. დავით ვაჟას ძე ჟვანია
Давид Важаєвич Жванія
Голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування [1]
25 грудня 2012 — 27 листопада 2014
Попередник Олександр Омельченко
Наступник Сергій Власенко
6-й Міністр України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
4 лютого 2005 — 27 вересня 2005[2]
Президент Віктор Ющенко
Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко
Попередник Григорій Рева
Наступник Віктор Балога
Народився 20 липня 1967(1967-07-20)
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Помер 9 травня 2022(2022-05-09) (54 роки)
Новопокровка, Малотокмачанська сільська громада, Пологівський район, Запорізька область, Україна
Відомий як політик
Громадянство Україна Україна, Росія Росія
Національність грузин
Alma mater Тбіліський державний університет
Політична партія безпартійний
Релігія Грузинська Православна Церква
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Україна Народний депутат України
4-го скликання
Наша Україна 14 травня 2002 7 квітня 2005[3]
Україна Народний депутат України
5-го скликання
Наша Україна 25 травня 2006 23 листопада 2007
Україна Народний депутат України
6-го скликання
НУНС 23 листопада 2007 12 грудня 2012
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія Регіонів 12 грудня 2012 30 листопада 2013[4]
позафракційний[4] 30 листопада 2013 27 листопада 2014

Дави́д Важа́євич Жва́нія (20 липня 1967, м. Тбілісі, Грузинська РСР — 9 травня 2022, с. Новопокровка, Запорізька область, Україна)[5] — український проросійський політик та підприємець грузинського походження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 20 липня 1967 року у Тбілісі. Його родина була однією з найзнаніших у країні. Батько Давида Жванії — Важа Жванія за освітою фізик-філософ — викладав в університеті. Після захисту дисертації з теорії абсолютного та відносного, його запросили до ЦК на посаду заввідділу агітації та пропаганди для підготовки текстів виступів для партійного керівництва. Згодом батько працював ректором інституту підвищення кваліфікації вчителів. Мати — Луїза Жванія — лікар-гематолог — все життя пропрацювала у залізничній лікарні Тбілісі.

З 1973 року навчався в середній школі № 61 у Тбілісі, яку закінчив у 1984 році з відзнакою, після чого вступив до Тбіліського державного університету. Цей навчальний заклад він закінчив у 1991 році, здобувши кваліфікацію економіста за спеціальністю планування народного господарства.

У 1986—1988 роках проходив військову службу у лавах радянської армії у Тбілісі.

У 1991 році переїхав до України, громадянство України отримав лише у 1999 році. Тоді ж розпочав трудову діяльність у ЗАТ «Фірма „Торговий Дім“» на посаді менеджера агентського департаменту, а 1995 року переведений на посаду директора економіки та фінансів у ЗАТ «Фірма „Торговий Дім“». 1998 — призначений на посаду президента підприємства «Брінкфорд Конс. (Україна) Лімітед», після чого у 2001 році обійняв посаду голови правління ЗАТ «Брінкфорд».

У 1995 році батьки Давида Жванії переїхали до України і відтоді мешкали у Києві. Вони рано пішли з життя й поховані на Байковому кладовищі.

Згідно з повідомленням колишнього заступника Міністра МВС України Антона Геращенка, Давид Жванія загинув 9 травня 2022 року під час артилерійського обстрілу так званої «сірої зони» поблизу блокпосту біля села Новопокровка на Запоріжжі[6][7].

Невдовзі з'явилися версії появи Давида Жванії в «сірій зоні» в районі Новопокровки. Так, екснардеп Ігор Мосійчук, зазначивши, що його джерела у правоохоронних органах підтверджують загибель колишнього очільника МНС України, заявив, нібито Давида Жванію на тимчасово окупованій території чекали співробітники ФСБ.

За словами Мосійчука, Жванія мав поїхати до Москви, а потім повернутися до України. «Кажуть, він був одним з ключових представників наших псевдоеліт, які хочуть миру з Кремлем шляхом здачі національних інтересів в обмін на право формування маріонеткового пропутінського уряду», — зазначив Ігор Мосійчук. Вважається, що він був неофіційним представником компанії «Росатом», займаючись постачанням тепловидільних елементів на українські АЕС.

Політолог Віктор Уколов, підкресливши наявність у Давида Жванії російського паспорту, нагадав про отруєння Віктора Ющенка під час передвиборчої кампанії 2004 року. Жванія був присутній на тій самій вечері, після якої в опозиційного кандидата в президенти діагностували ураження токсинами. Також Уколов згадав про останні заяви Жванії — «брехня на Порошенка, яку він систематично поширював».

У коментарях до посту Уколова дописувачі висловили припущення, що загибель Давида Жванії є інсценуванням, а сам екс-нардеп, змінивши документи, опиниться десь у Європі[8].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

З 2002 року розпочав політичну кар'єру. Тоді його обрали до Верховної Ради України 4-го скликання від Блоку «Наша Україна», де працював у Комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, очолював підкомітет з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією в правоохоронних та судових органах. У 2005 році призначений на посаду Міністра з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у уряді Юлії Тимошенко[9].

У 2004 році — заступник керівника штабу Блоку «Наша Україна», брав активну участь у подіях «Помаранчевої революції», член Комітету національного порятунку (листопад 2004 — січень 2005).

У 2006 році обраний народним депутатом України до парламенту 5-го скликання від Блоку «Наша Україна», а після дострокового припинення повноважень ВР 5-го скликання, у 2007 році був обраний народним депутатом 6-го скликання від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона». Протягом ВР 5-го та 6-го скликань Давид Жванія працював у Комітеті з питань науки і освіти. Він очолював підкомітет з питань інтелектуальної власності та інноваційної діяльності.

У 2005 році був одним із засновників політичної партії «Наша Україна», але у грудні 2006 року залишив її з політичних мотивів. На початку 2007 року увійшов до новоствореної громадської організації «Народна самооборона».

У червні 2010 року створив та очолив у Верховній Раді депутатську групу «Право вибору». У грудні 2010 року увійшов до складу Комітету з економічних реформ при Президентові України.

У 2010—2012 роках — член Колегії партії Християнсько-демократичний союз.

На парламентських виборах 2012 року Давид Жванія був обраний народним депутатом від 140-го одномандатного виборчого округу. Балотувався як самовисуванець та безпартійний.

У Верховній Раді 7-го скликання він очолив Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Позафракційний з 12 грудня 2012 по 30 листопада 2013 роки[4] був членом фракції «Партії регіонів».

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію Харківської угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування Чорноморського флоту РФ на території України до 2042 року[10].

9 травня 2022 року Давид Жванія загинув від артилерійського вогню біля блокпоста рашистських окупантів у районі села Новопокровка Пологівського району Запорізької області. Також відомо, що мав російське громадянство та був неофіційним представником «Росатому»[11].

Родина[ред. | ред. код]

Був одруженим, мав 4 дітей, трьох доньок — Анну, Діану, Софію та сина Давида. Дружина — Оксана.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За заслуги» III ступеня (24 серпня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[12].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання; Верховна Рада України; Постанова від 25.12.2012 № 11-VII [Архівовано 14 березня 2013 у Wayback Machine.] Законодавство України, 25 грудня 2012
  2. Указ Президента України від 27 вересня 2005 року № 1348/2005 «Про звільнення Д. Жванії з посади Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи»
  3. Постанова Верховної Ради України від 7 квітня 2005 року № 2523-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Жванії Д.В.»
  4. а б в Жванія вийшов із фракції ПР. Архів оригіналу за 28 грудня 2013. Процитовано 27 грудня 2013. 
  5. []
  6. Внаслідок обстрілу в «сірій зоні» загинув екснардеп Давид Жванія,  — Антон Геращенко [Архівовано 10 травня 2022 у Wayback Machine.] // 24 tv.ua, 2022-05-09
  7. Екс-нардеп Жванія загинув у Запорізькій області під час обстрілу в «сірій зоні» [Архівовано 9 травня 2022 у Wayback Machine.] // УНІАН, 2022-05-09
  8. Інсценування та ФСБ: нові версії загибелі екс-нардепа Жванії у Запорізькій області [Архівовано 12 травня 2022 у Wayback Machine.] // Актуально, 2022-05-10
  9. Указ Президента України від 4 лютого 2005 року № 163/2005 «Про призначення Д. Жванії Міністром України з питань надзвичайних ситуацій»
  10. Хто голосував за ратифікацію «Харківських угод». Повний список. Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 30 березня 2021. 
  11. У Запорізькій області від артилерійського вогню загинув екс-нардеп [Архівовано 12 травня 2022 у Wayback Machine.] // Актуально, 2022-05-10
  12. Указ Президента України № 448/2013 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України». Архів оригіналу за 28 серпня 2013. Процитовано 29 серпня 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]