Мусій Олег Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Степанович Мусій
Олег Степанович Мусій
Олег Мусій у 2014
18-й Міністр охорони здоров'я України
27 лютого 2014 — 2 грудня 2014
Президент

Олександр Турчинов (в.о.) ;

Петро Порошенко
Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк
Попередник Раїса Богатирьова
Наступник Олександр Квіташвілі
Народився 12 травня 1965(1965-05-12) (57 років)
с. Переспа, Сокальський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Виборчий округ № 124 — Сокаль, Червоноград, Добротвір — Львівська область
Відомий як організатор Медичної Служби Штабу Національного Спротиву під час Євромайдану
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Національний медичний університет імені Олександра Богомольця
Політична партія безпартійний
У шлюбі з Одружений
Діти Тетяна, Христина
Професія лікар
Нагороди
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня
Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня
Грамота Верховної Ради України

Почесна грамота Верховної Ради України

Іменна вогнепальна зброя
musii.org
Олег Степанович Мусій на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
8-го скликання
безпартійний (самовисуванець) 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Оле́г Степа́нович Мусі́й (нар. 12 травня 1965(19650512), село Переспа, Сокальський район, Львівська область) — український лікар, громадський діяч; організатор медичної служби на Євромайдані; міністр охорони здоров'я України в уряді Арсенія Яценюка (лютий — грудень 2014 року); народний депутат України 8 скликання.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 12 травня 1965 року в селі Переспа Сокальського району Львівської області в родині службовців.

Після закінчення із золотою медаллю середньої школи середньої школи № 1 міста Сокаля у 1982 став студентом лікувального факультету Київського медичного інституту ім. О. О. Богомольця. Фах — анестезіологія і реаніматологія. Під час навчання активно займався науковою роботою.

З 1983 й до закінчення навчання у 1988 був членом правління Студентського наукового товариства ім. О. А. Киселя.

У 1987—1988, навчаючись, працював медбратом у відділенні реанімації Київської клінічної лікарні № 25.

У 1988 закінчив Київський медичний інститут ім. О. О. Богомольця, спеціальність — анестезіологія і реаніматологія.

Із серпня 1988, працюючи у Київському науково-дослідному інституті нейрохірургії, пройшов інтернатуру з анестезіології-реаніматології на відповідній кафедрі Київського медінституту.

До травня 1992 працював лікарем анестезіологом-реаніматологом відділення відновлюваного лікування НДІ нейрохірургії.

У 2008 після закінчення спеціалізації у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика отримав другу лікарську спеціальність «Організація і управління охороною здоров'я».

У грудні 2009 отримав вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров'я».

Проходив навчання у Польщі, США, Фінляндії, Австрії, Німеччині.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Олег Мусій зарекомендував себе як громадський діяч з початку 1990-их років.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

27 лютого 2014 року був призначений міністром охорони здоров'я України, а вже 1 жовтня 2014 року Кабінет Міністрів відсторонив Олега Мусія від виконання повноважень і призначив виконувачем обов'язків заступника міністра охорони здоров'я-керівника апарату Василя Лазоришинця.[3]

20 жовтня 2014 року прем'єр Арсеній Яценюк проголосив з парламентської трибуни, що міністра Мусія відсторонено від посади «за повний провал і корупцію в Мінздоров'я, за те, що не забезпечена закупівля медичних препаратів і лікарських засобів, за те, що ціни на ліки як зростали, так і зростають далі»[4].

Окружний адміністративний суд м. Києва визнав, що розпорядження Кабінету Міністрів України про відсторонення не відповідає законодавству, але відмовився прийняти позов про визнання його незаконним[5]. 2 грудня 2014 року Верховна Рада України звільнила Олега Мусія з посади Міністра охорони здоров'я України[6], а 3 грудня 2014 року Кабінет Міністрів розпорядженням № 1191-р скасував власне розпорядження про відсторонення Олега Мусія з посади[7].

На парламентських виборах 2014 року переміг по виборчому округу № 124.[1]

31 серпня 2015 року вийшов із складу фракції Блоку Петра Порошенка на знак протесту проти голосування законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади.[8]

З 2015 по 2019 рік, член політради партії Громадський рух «Народний контроль».[9]

З 2019 року — позапартійний.

Законотворча діяльність[ред. | ред. код]

11 серпня 2015 року народний депутат Олег Мусій зареєстрував законопроект № 2491а «Про внесення змін до деяких законів України щодо введення історично обґрунтованого найменування рубль як меншої частини грошової одиниці України гривні».[10]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • почесна відзнака SEEMF (2011) за внесок в галузь управління та політики в системах охорони здоров'я Південно-Східної Европи[12];
  • медаль «За працю та звитягу в медицині» (2011);
  • медаль «За розповсюдження медичних знань» (2012);

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений. Має двох доньок — Тетяну та Христину.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 15 червня 2019. 
  2. Олег Мусій: Медична служба Майдану надавала допомогу всім, у тому числі й пораненим беркутівцям. DT.ua. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 15 червня 2019. 
  3. ​Кабмін відсторонив голову МОЗ Мусія. ukranews.com. 1 жовтня 2014. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 1 жовтня 2014. 
  4. Цензор.НЕТ. Мусий отстранен "за полный провал и коррупцию в Минздраве", - Яценюк. Цензор.НЕТ (рос.). Процитовано 17 грудня 2020. 
  5. Суд визнав звільнення екс-глави МОЗ Мусія незаконним. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 17 грудня 2020. 
  6. Верховна Рада України прийняла Постанову "Про звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України". www.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 17 грудня 2020. 
  7. Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 887. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 17 грудня 2020. 
  8. Нардеп Мусій заявляє про вихід із фракції "Блок Петра Порошенка". interfax.com.ua. 31 серпня 2015. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 3 вересня 2015. 
  9. Новая партия «Народный контроль» идет на местные выборы [Архівовано 29 вересня 2015 у Wayback Machine.] // НБН. — 2015. — 4 липня.
  10. Мусій пропонує Раді перейменувати копійку на рубль [Архівовано 12 серпня 2015 у Wayback Machine.] // Економічна правда, 11.08.2015.
  11. а б Мусій Олег Степанович :: Керівники галузі охорони здоров’я :: Історія :: Галузь :: МОЗ України. web.archive.org. 13 лютого 2015. Процитовано 17 грудня 2020. 
  12. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  13. Нагородний фронт. Кому Аваков подарував 400 стволів. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 17 грудня 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]