Мусій Олег Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Степанович Мусій
Олег Степанович Мусій
18-й Міністр охорони здоров'я України
27 лютого 2014 — 2 грудня 2014
Президент

Олександр Турчинов (в.о.) ;

Петро Порошенко
Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк
Попередник Раїса Богатирьова
Народився 12 травня 1965(1965-05-12) (55 років)
с. Переспа, Сокальський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР СРСР
Виборчий округ № 124 — Сокаль, Червоноград, Добротвір — Львівська область
Відомий як організатор Медичної Служби Штабу Національного Спротиву під час Євромайдану
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія безпартійний
Дружина не одружений
Діти Тетяна, Христина
Професія лікар
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя (Україна)
musii.org/uk/
Олег Степанович Мусій на сайті Верховної Ради
Україна Народний депутат України
8-го скликання
безпартійний (самовисуванець) 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Оле́г Степа́нович Мусі́й (нар. 12 травня 1965(19650512), село Переспа, Сокальський район, Львівська область) — український лікар, громадський діяч; організатор медичної служби на Євромайдані; міністр охорони здоров'я України в Кабінеті Міністрів Арсенія Яценюка від 27 лютого 2014 року; народний депутат України 8 скликання.[1]

1 жовтня 2014 року кабінет міністрів в не законний спосіб усунув Олега Мусія від виконання обов'язків за посадою міністра охорони здоров'я і призначив виконувачем обов'язків заступника міністра охорони здоров'я-керівника апарату Василя Лазоришинця.[2] Окружний адміністративний суд м.Києва визнав відсторонення незаконним. 3 грудня 2014 року Кабінет Міністрів розпорядженням №1191-р скасував власне розпорядження про відсторонення О.Мусія.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 12 травня 1965 року в селі Переспа Сокальського району Львівської області в родині службовців.

Після закінчення із золотою медаллю середньої школи середньої школи № 1 міста Сокаля у 1982 став студентом лікувального факультету Київського медичного інституту ім. О. О. Богомольця. Фах — анестезіологія і реаніматологія. Під час навчання активно займався науковою роботою.

З 1983 й до закінчення навчання у 1988 був членом правління Студентського наукового товариства ім. О. А. Киселя.

У 1987–1988, навчаючись, працював медбратом у відділенні реанімації Київської клінічної лікарні № 25.

У 1988 закінчив Київський медичний інститут ім. О. О. Богомольця, спеціальність — анестезіологія і реаніматологія.

Із серпня 1988, працюючи у Київському науково-дослідному інституті нейрохірургії, пройшов інтернатуру з анестезіології-реаніматології на відповідній кафедрі Київського медінституту.

До травня 1992 працював лікарем анестезіологом-реаніматологом відділення відновлюваного лікування НДІ нейрохірургії.

У 2008 після закінчення спеціалізації у Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика отримав другу лікарську спеціальність «Організація і управління охороною здоров'я».

У грудні 2009 отримав вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров'я».

Проходив навчання у Польщі, США, Фінляндії, Австрії, Німеччині.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Олег Мусій зарекомендував себе як громадський діяч з початку 1990-их років.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

На парламентських виборах 2014 року переміг по виборчому округу №124.[1]

31 серпня 2015 року вийшов із складу фракції Блоку Петра Порошенка на знак протесту проти голосування законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади.[4]

З 2015 по 2019 рік, член політради партії Громадський рух «Народний контроль».[5]

З 2019 року - позапартійний.

На посаді Міністра охорони здоров'я[ред. | ред. код]

Під час Майдану набув популярності через особисту участь в наданні допомоги пораненим і на момент призначення Уряду А. Яценюка був практично безальтернативною кандидатурою на посаду міністра охорони здоров'я. На посаду міністра О.Мусій, будучи позапартійним, був висунутий за квотою Громадської ради Майдану, на відміну від інших 15 міністрів - партійних призначенців. І в цьому виявився головний конфлікт між партійною частиною Уряду, на чолі з Яценюком і призначеними від громадськості 5-ма міністрами.

Претензії до міністра Мусія почалися практично відразу, після об'явленої ним боротьби з корупцією в МОЗ. Попри обіцянки[6] знизити ціни ліки на 30-40 % за рахунок ліквідації корупційної складової при їх закупівлі, ситуація з постачанням ліків за кошти Держбюджету на ринок України набула катастрофічних масштабів. Станом на середину літа 2014 року до країни була завезена лише чверть необхідної кількості імпортних ліків. На грані виживання були поставлені категорії хворих, що отримували ліки від держави (хворі на гемофілію, СНІД, туберкульоз, онкохвороби тощо).

У середині літа почали з'являтися замовні журналістські розслідування, які маніпулювали, що мовляв Мусій адаптував під власні апетити корупційну тендерну систему, що її було створено в Мінздоров'я за його попередниці Р.Богатирьової.[7] Насправді усі процедури і повноваження із державних закупівель були покладені на першого заступника міністра Руслана Салютіна (креатури Миколи Мартиненка, олігарха наближеного до прем'єра Яценюка). І саме Салютін виявився головним саботажником закупівель, саме через незгоду Мусія підписувати контракти із закладеною креатурою Яценюка корупційною складовою. Коли діяльність Мусія на посаді міністра стала об'єктом критики на засіданнях Уряду, він не побоявся і публічно та аргументовано звинувачував у цьому самого прем'єра, що й продовжував робити під час власної передвиборчої кампанії.

20 жовтня 2014 року прем'єр А.Яценюк проголосив з парламентської трибуни, що міністра Мусія відсторонено від посади «за повний провал і корупцію в Мінздоров'я, за те, що не забезпечена закупівля медичних препаратів і лікарських засобів, за те, що ціни на ліки як зростали, так і зростають далі».[8]

Законотворча діяльність[ред. | ред. код]

11 серпня 2015 року народний депутат Олег Мусій зареєстрував законопроект № 2491а «Про внесення змін до деяких законів України щодо введення історично обґрунтованого найменування рубль як меншої частини грошової одиниці України гривні».[9]

Нагороди[ред. | ред. код]

У 2010 році отримав орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня за заслуги з відродження духовності в Україні.[10]

У 2011 році отримав почесну відзнаку SEEMF за внесок в галузь управління та політики в системах охорони здоров'я Південно-Східної Европи.[11]

У 2011 році нагороджений медаллю "За працю та звитягу в медицині", у 2012 році – медаллю "За розповсюдження медичних знань".

Сім'я[ред. | ред. код]

Не одружений. Має двох доньок — Тетяну та Христину.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 2019-06-15. 
  2. ​Кабмін відсторонив голову МОЗ Мусія. ukranews.com. 1 жовтня 2014. 
  3. Олег Мусій: Медична служба Майдану надавала допомогу всім, у тому числі й пораненим беркутівцям. DT.ua. Процитовано 2019-06-15. 
  4. Нардеп Мусій заявляє про вихід із фракції "Блок Петра Порошенка". interfax.com.ua. 31 серпня 2015. 
  5. Новая партия «Народный контроль» идет на местные выборы Архівовано 29 вересень 2015 у Wayback Machine. // НБН. — 2015. — 4 липня.
  6. [1][недоступне посилання з липня 2019]
  7. http://obozrevatel.com/crime/48256-minzdrav-vremen-musiya.htm
  8. http://censor.net.ua/news/307892/musiyi_otstranen_za_polnyyi_proval_i_korruptsiyu_v_minzdrave_yatsenyuk
  9. Мусій пропонує Раді перейменувати копійку на рубль // Економічна правда, 11.08.2015.
  10. Мусій Олег Степанович :: Керівники галузі охорони здоров’я :: Історія :: Галузь :: МОЗ України. old.moz.gov.ua. Процитовано 2019-06-15. 
  11. МУСІЙ Олег Степанович — Доктор Олег Мусій. musii.org (uk-ua). Процитовано 2019-06-15. 

Посилання[ред. | ред. код]