Пробація в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пробація в Україні
Пробація в Україні.jpg
Гасло Пробація України - можливості для змін!
Засновано 05 лютого 2015 року
Тип Державна установа Міністерства юстиції (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №655-р)
Правовий статус Юридична особа публічного права
Мета Метою пробації є забезпечення безпеки суспільства шляхом виправлення засуджених, запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, з метою прийняття судом рішення про міру їхньої відповідальності. (стаття 4 закону України "Про пробацію")
Штаб-квартира м. Київ, вул. Мельникова, 81, 04050
Розташування м. Київ, вул. Євгена Сверстюка,15, 02002
Координати 50.448829, 30.601811
Місце діяльності Україна
Офіційні мови українська
В.о. директора установи Янчук Олег Борисович
Центральний орган Міністерство юстиції України
Штат працівників 3440
Код ЄДРПОУ 41847154
Колишні назви Кримінально-виконавча інспекція
Веб-сайт сторінка Facebook

Проба́ція — це система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.[1]


З метою створення повноцінної системи пробації в Україні у 2018 році було створено єдину Державну установу “Центр пробації” з підпорядкуванням їй уповноважених органів з питань пробації, удосконалено організаційну структуру, механізм використання фінансових, матеріальних та технічних умов функціонування органів пробації для ефективного використання поставлених завдань.

Види пробації[ред. | ред. код]

Національна пробація складається з трьох видів пробації, що обумовлені особливостями правового статусу осіб (суб'єктів пробації) в системі правосуддя: досудова пробація, наглядова пробація, пенітенціарна пробація.

Досудова пробація застосовується на етапі судового провадження щодо осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, та полягає у складанні досудової доповіді — письмової інформації, що характеризує особу обвинуваченого.
Підставою для застосування досудової пробації є письмовий запит суду до органу пробації про надання досудової доповіді обвинуваченого. Термін застосування досудової пробації щодо конкретної особи визначається періодом від направлення письмового запиту суду першої інстанції про надання досудової доповіді до винесення цим судом рішення у кримінальній справі.
Досудова доповідь про обвинуваченого повинна містити соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, оцінку ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення та висновок про можливість його виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Досудова доповідь готується за спеціальною науково обґрунтованою методикою, яка визначає можливий ризик вчинення правопорушником повторного злочину, конкретні умови його життєдіяльності, що мали негативний вплив на його поведінку, а також пропозиції щодо можливих шляхів усунення такого негативного впливу засобами пробації без ізоляції від суспільства (адже така ізоляція нерідко сприяє подальшій десоціалізації та криміналізації правопорушника).
Інформація, що подається органом пробації, може бути узята до уваги судом при винесенні вироку.

Наглядова пробація — це здійснення наглядових та соціально-виховних заходів щодо:

  • засуджених до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
  • осіб, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт;
  • осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
  • направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів.

Підставою для застосування наглядової пробації закон визначає відповідні судові рішення (вирок суду, ухвала суду) або акт про помилування, яким покарання у виді позбавлення або обмеження волі замінено на більш м'яке.
Термін наглядової пробації щодо конкретної особи визначається терміном покарання (іспитовим терміном — у разі звільнення від відбування покарання), а у випадку направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів — від дати вступу вироку у законну силу до дати прибуття засудженого у виправний центр.

У період наглядової пробації щодо засуджених здійснюється:

Нагляд — заходи, які здійснюються органом пробації за місцем проживання, роботи та навчання засуджених з метою дотримання обов'язків, визначених законом та покладених на них судом.
Згідно із стандартами, викладеними у Правилах Ради Європи про пробацію (2010), крім контролю, який передбачає застосування або можливість застосування більш суворого покарання або заходу в разі невиконання засудженим обов'язків, нагляд також передбачає заходи підтримки засудженого в суспільстві, з боку органу, який виконує покарання, або від його імені — іншим суб'єктом.

Соціально-виховна робота — заходи, що проводяться за індивідуальним планом роботи із засудженим з урахуванням оцінки ризиків вчинення повторних кримінальних правопорушень та передбачає диференційований підхід під час надання консультативної, психологічної та інших видів допомоги; сприяння працевлаштуванню; залучення до навчання; участь у виховних заходах та соціально корисній діяльності; проведення індивідуально-профілактичної роботи (кейс-менеджмент або індивідуальне ведення справи).

Реалізація пробаційних програм (постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 р. № 24).
Пробаційні програми призначаються за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об'єктивно перевірити (програми психологічної корекції та програми соціальної адаптації, спрямовані на усунення негативних факторів, що впливали та можуть в подальшому впливати на поведінку правопорушника).
У період наглядової пробації Закон України «Про пробацію» дозволяє залучати до здійснення заходів нагляду за засудженими та проведенні з ними соціально-виховної роботи волонтерів пробації — фізичних осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку, уповноважені органом пробації на виконання окремих завдань, пов'язаних із пробацією, на добровільній та безоплатній основі.

Відповідно до Положення про організацію діяльності волонтерів пробації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2017 № 98/5, передбачається, що діяльність волонтерів здійснюватиметься за такими напрямами:

  • здійснення наглядових заходів за місцем роботи та навчання засуджених;
  • проведення соціально-виховної роботи із засудженими;
  • складання та реалізація індивідуальних планів роботи із засудженими;
  • проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими;
  • надання консультативної, психологічної та інших видів допомоги засудженим;
  • надання допомоги у працевлаштуванні засуджених, залученні їх до навчання, виховних заходів та соціально корисної діяльності;
  • реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
  • здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;- реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.

Засуджені, до роботи з якими залучаються волонтери пробації, мають право на вибір форм надання волонтерської допомоги у сфері пробації та заміну закріпленого за засудженим волонтера пробації. Залучення особи до волонтерства у пробації, здійснюється органом пробації за письмовою заявою цієї особи після проходження співбесіди з працівником органу пробації та заповнення анкети волонтера пробації шляхом внесення до списку волонтерів пробації за рішенням керівника органу пробації.
Завдання волонтеру пробації на здійснення волонтерської діяльності, пов'язаної з пробацією, орган пробації визначає з урахуванням досвіду роботи, освіти, моральних, ділових якостей, висловлених пропозицій та побажань волонтера пробації.
Діяльність волонтерів пробації, пов'язана із здійсненням наглядових заходів, контролем за дотриманням засудженими обов'язків, визначених законом та покладених на них судом, передбачає можливість лише участі волонтерів у таких заходах. Про результати здійснення наглядових заходів та стан дотримання засудженим умов нагляду волонтер пробації повідомляє працівника органу пробації, але заходи щодо припинення порушень, у тому числі щодо притягнення порушника до відповідальності, приймає виключно працівник пробації.
З волонтером пробації, який сприяє у здійсненні нагляду за засудженим, органом пробації укладається договір про провадження волонтерської діяльності, пов'язаної з пробацією.

Пенітенціарна пробація — це підготовка осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення з метою трудового і побутового влаштування таких осіб після звільнення за обраним ними місцем проживання.
Заходи пенітенціарної пробації здійснюються органом пробації за місцем, яке обрав засуджений для проживання після звільнення.
Зазначені заходи здійснюються на підставі звернення адміністрації установи протягом місяця від дати надходження звернення шляхом залучення органів соціального патронажу звільнених, які визначені спеціальним законом.
За зверненням адміністрації установи орган пробації за обраним місцем проживання засудженого після звільнення спільно з державними органами та органами місцевого самоврядування сприяє засудженим, які готуються до звільнення, у:

  • визначенні місця проживання після звільнення;
  • влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених;
  • госпіталізації до закладів охорони здоров'я осіб, які потребують стаціонарної медичної допомоги;
  • працевлаштуванні працездатних осіб.

Пробація щодо неповнолітніх. Законом України «Про пробацію» визначаються особливості пробації щодо неповнолітніх:
У спрямуванні заходів пробації щодо неповнолітніх робиться акцент на: забезпечення їх нормального фізичного і психічного розвитку; профілактику агресивної поведінки; мотивацію позитивних змін особистості; поліпшення соціальних стосунків.
Досудова доповідь про обвинуваченого неповнолітнього додатково повинна містити: інформацію про вплив криміногенних факторів на поведінку; рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторних кримінальних правопорушень.
Соціально-виховна робота з засудженими неповнолітніми може проводитися із залученням батьків або їх законних представників.
Заходи пробації реалізуються у взаємодії з органами і службами у справах дітей, спеціальними установами та закладами, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень.
Пробаційні програми щодо засуджених неповнолітніх реалізуються разом із центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері соціальної політики.

Основні завдання пробації[ред. | ред. код]

Основними завданнями пробації є:

  • підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;
  • здійснення нагляду за засудженими до покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, особами, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт, особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років;
  • виконання певних видів покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;
  • направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів;
  • реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
  • проведення соціально-виховної роботи із засудженими;
  • здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;
  • реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.

Суб'єкти пробації[ред. | ред. код]

Суб'єктами пробації є:

  • обвинувачені, стосовно яких органом пробації готується досудова доповідь;
  • особи, засуджені до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт;
  • особи, яким покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк замінено покаранням у виді громадських робіт або виправних робіт;
  • особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням;
  • звільнені від відбування покарання вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років;
  • особи, засуджені до обмеження волі, які направляються для відбування покарання до виправних центрів;
  • особи, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, стосовно яких вживаються заходи з підготовки їх до звільнення.

Суб'єкти пробації мають право на:

  • участь у підготовці досудової доповіді;
  • участь у складенні індивідуального плану роботи із засудженим;
  • роз'яснення своїх прав та обов'язків;
  • отримання інформації про умови відбування покарання та здійснення органом пробації нагляду;
  • отримання інформації про можливу допомогу і консультації;
  • участь у програмах і заходах, що організовуються органом пробації;
  • дотримання правового режиму інформації з обмеженим доступом;
  • оскарження рішень, дій або бездіяльності персоналу органу пробації.

Суб'єкти пробації зобов'язані:

  • виконувати встановлені законом та покладені на них рішенням суду обов'язки;
  • не вчиняти правопорушень;
  • виконувати законні вимоги персоналу органу пробації;
  • надавати достовірну інформацію персоналу органу пробації.

Суб'єкти пробації користуються всіма правами людини і громадянина, передбаченими Конституцією України, крім обмежень, визначених законами України і встановлених рішенням суду.

Ювенальна пробація[ред. | ред. код]

Уповноважені органи з питань пробації здійснюють нагляд за неповнолітніми, засудженими до покарання у виді громадських робіт, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

В рамках реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні створено окрему організаційну структуру для забезпечення ювенальної пробації.

Це 13 центрів ювенальної пробації  (Дніпро, Кривий Ріг, Запоріжжя, Мелітополь, Маріуполь, Київ, Житомир, Львів, Рівне, Одеса, Миколаїв, Харків, Кропивницький), діяльність яких забезпечує персонал в кількості чотирьох осіб: начальник, інспектор, соціальний працівник, психолог. Персонал, який працює з неповнолітніми, постійно проходить підвищення кваліфікації за спеціально розробленою програмою.

Перевагою пробації відносно неповнолітніх є те, що їх ресоціалізація і виправлення проводиться в громаді, без ізоляції від суспільства, відриву від сім"ї,  що дозволяє запобігти травматичного впливу як в умовах перебування в місцях позбавлення волі.

Основною ідеєю таких центрів для дітей є надання послуг комплексної допомоги відповідно до криміногенних потреб неповнолітніх, які перебувають в конфлікті із законом. Тобто виявлення проблемних питань у всіх сферах життя (сім"я, освіта, дозвілля, стосунки з друзями, особисті якості, ставлення до вживання ПАР, готовність до змін у способі життя) та вжиття відповідних заходів у рамках індивідуальної соціально-виховної роботи.

У рамках цієї моделі неповнолітнім клієнтам пробації  також надано можливість безкоштовно вивчати англійську мову.

Робота з неповнолітніми проводиться із залученням батьків, ДЦССМ, інших установ та організацій.

Спеціально для роботи з неповнолітніми з урахуванням вікових особливостей розроблено спеціальні інструменти пробації: оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, досудову доповідь, пробаційні програми.

Пробаційні програми для неповнолітніх[ред. | ред. код]

Міністерством юстиції затверджені пробаційні програми для неповнолітніх суб’єктів пробації (наказом Міністерства юстиції України від 11.06.2018 № 1797/5): «Зміна прокримінального мислення», «Подолання агресивної поведiнки», «Попередження вживання психоактивних речовин».

Пробаційна програма - програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити.

До реалізації пробаційної програми у порядку, визначеному законодавством, можуть залучатися установи, організації, незалежно від форми власності, об'єднання громадян, окремі громадяни, які можуть надавати послуги, необхідні для реалізації пробаційних програм.

Реалізація пробаційних програм з неповнолітніми  буде здійснюватися разом із суб'єктом, що надає соціальні послуги, визначені Законами України «Про соціальні послуги» та «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю».

В цілому реалізація кожної пробаційної програми передбачає: складання графіка, відвідування занять, дотримання певних правил поведінки при цьому, оцінку результатів та висновок про виконання пробаційної програми.

Спільною метою пробаційних програм є досягнення позитивних змін у поведінці неповнолітнього суб'єкта пробації. Водночас кожна із затверджених програм містить свою специфічну мету.

Програма «Зміна прокримінального мислення» - розвиток та підтримка у неповнолітнього навичок конструктивного та критичного мислення, формування навичок рефлексії, планування та постановки цілей, а також сприяння розвитку соціально прийнятних норм поведінки та навичок співпраці у взаєминах з оточенням.

Програма «Подолання агресивної поведінки» - розвиток навичок саморегуляції  психоемоційних станів, управління гнівом та агресивною  поведінкою, розширення інструментів ефективної взаємодії, формування готовності дотримуватися соціально прийнятних норм та ненасильницьких моделейповедінки.

Програма «Попередження вживання психоактивних речовин» - розвиток та підтримка навичок ефективного самоконтролю, усвідомлення необхідності стратегій зменшення шкоди вiд вживання психоактивних речовин (далі - ПАР) та підвищення вмотивованості до відмови вiд їх вживання.

Особливостями пробаційних програм для неповнолітніх суб’єктів пробації є те, що тематика занять сформована у відповідності до основних задач та специфіки підліткового віку і зорієнтована на те, що когнітивна, емоційна, поведінкова та соціальна сфери дитини активно формуються. Більшою мірою у програмах для неповнолітніх використані поведінкові техніки та створено умови для набуття корегуючого досвіду через ігрові методики, матеріал подається з використанням метафор, групових ігор, аналогій із життя підлітків.

Переваги пробації[ред. | ред. код]

Для особи, яка вчинила правопорушення[ред. | ред. код]

  • можливість змінитись без перебування у місцях позбавлення волі (ізоляції від суспільства), підтримка на шляху до змін;
  • збереження сімейних стосунків та зв'язків у громаді;
  • збереження роботи та житла;
  • позитивний соціальний ефект: особа не втрачає соціальні зв'язки та шанс створити сім'ю.

Для суспільства[ред. | ред. код]

  • убезпечення громади від вчинення повторних злочинів;
  • справедливе здійснення правосуддя: баланс між карою за вчинене правопорушення, відшкодуванням завданої шкоди та інтересами членів суспільства.

Для держави в цілому[ред. | ред. код]

  • зниження злочинності;
  • зниження кількості ув'язнених осіб;
  • позитивний економічний ефект: утримання правопорушника у місцях позбавлення волі набагато дорожче для держави, ніж перебування на пробації, а також залишаючись у суспільстві особа не втрачає роботу та сплачує внески у держбюджет;
  • дотримання міжнародних стандартів.

Історія пробації в Україні[ред. | ред. код]

Перша офіційна ініціатива щодо створення в Україні служби пробації була подана до Кабінету Міністрів України Державним департаментом України з питань виконання покарань у травні 2002 року за результатами візиту до Служби тюрем і пробації Королівства Швеції.

Кабінетом Міністрів України 28 травня 2002 року було надано офіційне доручення Державному департаменту України з питань виконання покарань за № 3974/84 щодо узгодження пропозиції по створенню служби пробації в Україні, на виконання якого були підготовлені перші концептуальні пропозиції щодо впровадження пробації в Україні.

Після вивчення підготовлених пропозицій Міністерством юстиції, МВС, Мінпраці та соціальної політики, Генеральною прокуратурою, Верховним судом України, зацікавленими громадськими об'єднаннями, науковцями, Державний департамент України з питань виконання покарань сформував перше бачення необхідних законодавчих змін. На жаль, з уваги на новизну запропонованих законодавчих положень, питання впровадження в Україні пробації майже шість років перебувало у площині обговорень та дискусій.

З часом впровадження пробації в Україні було закріплене у двох державних концепціях: Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 та Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, схваленої Указом Президента України від 25 квітня 2008 року № 401/2008.

26 листопада 2008 року у Верховній Раді України народним депутатом України Швецем В. Д. були зареєстровані проекти Законів України «Про службу пробації» (реєстр. № 3412) та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінального законодавства та організаційно-правових передумов впровадження пробації)» (реєстр. № 3413).

Буде справедливим зазначити реєстрацію ще одної законодавчої ініціативи — проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінального законодавства шляхом впровадження пробації)», який був зареєстрований 28 листопада 2008 року за № 3413-1 народним депутатом України Фельдманом О. Б.

Зазначений законопроект був альтернативним до законопроекту № 3413 та пропонував визначити пробацію як вид звільнення від покарання. Законопроект не був підтриманий профільним комітетом з уваги на суттєві недоліки. Тим не менше, він виконав конкурентну функцію, яка започаткувала конструктивні дискусії щодо питання змісту пробації в Україні.

На жаль, через певний час обговорення та просування законопроектів № 3412 та 3413 було загальмовано. Одним із гальмівних факторів стали міжвідомчі протиріччя щодо організації управління діяльністю пробації: нова самостійна служба або структура у складі Державного департаменту України з питань виконання покарань, який забезпечує функцію виконання покарань, альтернативних позбавленню волі?

З іншого боку відтермінування узгодженого рішення дозволило продовжити дискусії щодо тлумачення поняття пробації, а також урахувати досвід іноземних держав, які за цей період пройшли шляхи створення або удосконалення систем пробації.
З'явилися й нові погляди на зміст запропонованих проектів законів, оскільки 20 січня 2010 року Комітетом Міністрів Ради Європи була ухвалена Рекомендація СМ/Rec (2010)1 про Правила Ради Європи про пробацію, яка конкретизувала положення про функціонування сучасних європейських систем пробації.

Новим поштовхом для активізації питання розробки законодавства про пробацію в Україні стала Концепція розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, яку було схвалено Указом Президента України від 24 травня 2011 року № 597/2011. Не зважаючи на те, що в зазначеній концепції йшлося про пробацію відносно неповнолітніх, було цілком зрозуміло, що буде продовжено роботу над цілісною системою пробації.

Концепція державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, яку було схвалено Указом Президента України від 8 листопада 2012 року № 631/2012, одним з шести концептуальних напрямів реформування служби визначала підвищення ефективності виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі та передбачала заходи щодо створення правових та матеріально-технічних умов для реформування кримінально-виконавчої інспекції у службу пробації.

Вже у січні 2013 року, майже одночасно — з двотижневою різницею, у Верховній Раді України було зареєстровано нові законопроекти у сфері пробації.

Перші — проект Закону «Про службу пробації» та проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гуманізації кримінального законодавства та організаційно-правових передумов впровадження служби пробації)», які були зареєстровані у Верховній Раді України під № 1197 та № 1198 4 січня 2013 року. Суб'єктом законодавчої ініціативи виступив народний депутат України Швець В. Д. У цьому випадку фактично відбулася перереєстрація законопроектів, зареєстрованих у 2008 році.

Другий — проект Закону «Про пробацію» під № 1197-1 був зареєстрований 18 січня 2013 року, який можна вважати відображенням вже нового погляду на законодавче врегулювання питання впровадження пробації. Суб'єктом законодавчої ініціативи виступив Кабінет Міністрів України.

22 березня 2013 року зазначені законопроекти були розглянуті Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та прийнято рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти за основу законопроект № 1197-1.

10 жовтня 2013 року на пленарному засіданні Верховної Ради України 282 голосами народних депутатів у першому читанні було ухвалено рішення про прийняття за основу Закону України «Про пробацію» (№ 1197-1).

Більш ніж через рік, 5 лютого 2015 року, на засіданні пленарної сесії Верховної Ради України 230 голосами народних депутатів було прийнято Закон України «Про пробацію» (№ 160-VIII), який вступив у дію 27 серпня 2015 року. Таким чином Верховна Рада України схвалила реальний крок у сфері наближення юстиції України до міжнародних стандартів і впровадження у державі принципово нової системи заходів кримінально-правового характеру — пробації. Було поставлено крапку у тринадцятирічних ваганнях і дискусіях в наукових і політичних колах щодо доцільності і своєчасності такої реформи в Україні!

Заходи із створення та розвитку національної моделі пробації були включені до Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки (Указ Президента від 20.05.2015 № 276) та Національної стратегії у сфері прав людини (Указ Президента від 25.08.2015 № 501).

В Україні було створено законодавче підґрунтя для впровадження національної системи пробації, яка визначена як система наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, а також забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого.

Попри усі недоліки Закону України «Про пробацію», які досі піддаються критиці та потребують подальшого удосконалення, за оцінками міжнародних експертів цей закон відповідає європейським стандартам пробації.
Національна модель пробації передбачає роботу на етапі судового розгляду (досудова пробація — забезпечення суду формалізованою інформацією, що характеризує обвинуваченого, з метою прийняття судом рішення про міру його відповідальності).

Після застосування покарання, альтернативного позбавленню волі, розпочинається етап наглядової пробації, яка передбачає не лише контроль за засудженим, але й індивідуально сплановану роботу над вирішенням його проблем (факторів ризику), які можуть призвести до вчинення повторного злочину, забезпечення надання йому необхідних соціальних, психологічних, юридичних, медичних та освітніх послуг; застосування спеціальних пробаційних програм. В основі усіх пробаційних заходів перебуває оцінка факторів ризику та використання спеціальних методик пробаційної роботи, які ураховують стать та вік суб'єкта пробації, передбачають постійний моніторинг результатів та коригування для досягнення максимального ефекту. До роботи із суб'єктами пробації, яка базується на ресурсах громади, можуть залучатися волонтери пробації.

Пробація також передбачає сприяння адміністрації установ закритого типу у вирішенні для засуджених, які звільняються, питань оформлення документів, проживання, роботи, поміщення до закладів соціального захисту або лікарень (тих хто потребує лікування).

Положення, передбачені Законом України «Про пробацію», були узгоджені з іншими законами шляхом прийняття Закону України від 7 вересня 2016 року № 1492-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених».

Зазначеним Законом внесено зміни до Кримінального кодексу, Кримінально-виконавчого кодексу та Кримінального процесуального кодексу, зокрема до переліку органів виконання покарань внесено уповноважений орган з питань пробації, урегульовано з іншими законами порядок складання досудової доповіді, здійснення пробаційного нагляду, реалізацію пробаційних програм та здійснення заходів пенітенціарної пробації.

У березні 2016 року Міністерство юстиції розпочало реформу Державної кримінально-виконавчої служби і у складі міністерства було створено центральний орган управління діяльністю пробації — Департамент пробації з відповідними управліннями пробації при шести міжрегіональних управліннях з питань виконання покарань та пробації.

Уповноважені органи з питань пробації, які утворили структуру національної пробації фактично розпочали роботу з 1 січня 2017 року. На зазначену дату налічувалося 498 уповноважених органів з питань пробації, діяльність яких забезпечували 3,3 тис. працівників (юристи, фахівці із соціальної роботи, психологи).

З метою створення повноцінної системи пробації у січні 2018 року було створено єдину Державну установу “Центр пробації” (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 655-р) з підпорядкуванням їй уповноважених органів з питань пробації, удосконалено організаційну структуру, механізм використання фінансових, матеріальних та технічних умов функціонування органів пробації для ефективного використання поставлених завдань.

Станом на 1 липня 2018 року в Україні функціонує 597 підрозділів служби пробації, діяльність яких забезпечують 3,1 тис. працівників (юристи, фахівці із соціальної роботи, психологи).

Пробація України — можливості для змін! Це слоган пробації України, який містить багатогранну філософію таких можливостей — від зміни правосвідомості та життя окремого правопорушника, зміни підходів до реабілітації правопорушників, прав жертв правопорушення та інтересів громади — до зміни суспільства і держави у цілому.

Додаткова інформація[ред. | ред. код]

Паспорт реформи пенітенціарної системи та пробації

Що стоїть на заваді створення служби пробації в Україні? (до питання про створення національної моделі пробації)

Філософія пробації: трансформація поглядів на сутність та цілі поводження зі злочинцями (період до 1990-х років)

Філософія пробації: трансформація поглядів на сутність та цілі поводження зі злочинцями (період після 1990-х років)

Посилання на міжнародні стандарти[ред. | ред. код]

  1. Рекомендація No R (92) 16 Комітету міністрів державам-членам про європейські правила щодо застосування громадських санкцій та заходів.
  2. Рекомендація N R (99) 19 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам, які зацікавлені в організації медіації у кримінальних справах.
  3. Рекомендація Nо R (99) 22 Комітету міністрів державам-членам стосовно переповнення в'язниць і зростання кількості ув'язнених
  4. Рекомендація Rec (2000) 22 Комітету Міністрів державам-членам щодо вдосконалення реалізації європейських правил щодо громадських санкцій та заходів
  5. Рекомендація Rec (2003) 22 Комітету Міністрів державам-членам про умовно-дострокове звільнення.
  6. Рекомендація Rec (2006) 13 Комітету Міністрів державам-учасницям щодо застосування тримання під вартою, умов, у яких воно відбувається, і запровадження гарантій від зловживань з Пояснювальною запискою.
  7. Рекомендація No R (2006)2 Комітету Міністрів держав-учасниць — Європейські Пенітенціарні Правила1.
  8. Рекомендація CM/Rec(2010)1 Комітету Міністрів державам-членам про Правила Ради Європи про пробацію.
  9. Рекомендація CM/Rec (2014) 4 Комітету Міністрів державам-членам стосовно електронного моніторингу.

Посилання на електронний вид документів Рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи[2]

Служба пробації в різних країнах світу[ред. | ред. код]

Посилання та джерела[ред. | ред. код]

  1. Наказ Міністерства юстиції України від 27.01.2017 № 200/5 «Про затвердження Порядку складення досудової доповіді» http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0121-17
  2. Сайт Міністерства юстиції України https://minjust.gov.ua/ua
  3. Публічна сторіна на Facebook https://www.facebook.com/probation.ua/?fref=ts
  4. Версія статті «Пробація в Україні» на англійській мові

Примітки[ред. | ред. код]