Кашаса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кашаса
Дата створення / заснування 15 століття
Зображення
Країна походження  Бразилія
З матеріалу сік цукрової тростини
Об'ємна частка спирту 40 % (V/V)
CMNS: Кашаса у Вікісховищі

Каша́са (порт. Cachaça) — міцний алкогольний напій, який отримують шляхом дистиляції чистого екстракту цукрової тростини (перегін перебродженого соку цукрової тростини), один із найпопулярніших міцних алкогольних напоїв Бразилії[1]. За межами Бразиліїї він використовується майже виключно для приготування тропічних коктейлів, кайпірінья — найвідоміших з яких[2]. У Бразилії напій традиційно вживається разом із фейжоадою[3]. Міцність — 39-40 градусів.

Опис[ред. | ред. код]

Дистиляція буває одна і проходить за звичайною схемою: у дистиляті розділяють голову, серце й хвіст. Від голови й хвосту, що містять або досить летучі, або досить важкі фракції, відмовляються, але не завжди. Іноді напій навіть класифікують за перегінним принципом: кашаса голови, кашаса хвоста та кашаса серця. Проте, перші два варіанти не є справжньою кашасою, оскільки вони не мають передбачених законодавством характеристик і відповідно коштують значно дешевше.

Після дистиляції вміст алкоголю в кашасі може коливатися від 38 до 54 відсотків. Іноді її витримують в дерев'яних бочках. За законом витриманою вважається кашаса, яка не менше як на половину складається з напою, що витримувався в бочці не менше року. Триває витримка здебільшого від півроку до трьох.

У Бразилії завжди розрізняють кашасу з фазенди та фабричну кашасу. Експортують другу, але більше цінується перша. Кашаса з фазенди робиться за старим традиційним способом, тому її партії невеликі та рідко потрапляють за межі Бразилії. Для збродження до подрібненої цукрової тростини додають кукурудзяне борошно, висівки пшениці, рис, сою або ж зерно. Переганяють таку кашасу лише в мідних перегонних кубах. Потім така кашаса зберігається в дерев'яних бочках. Промисловий спосіб — спрощена версія фазендового: бродіння посилюють хімічними добавками, воно помітно швидше, замість мідних перегонних кубів — перегонні колони повного циклу. Зберігається фабрична кашаса в залізних цистернах, а в бочках витримується рідко.

Кашаса буває різна. Найдорожча нагадує добре віскі або ж коньяк, а кольором — слабкий чай з лимоном. Біла кашаса використовується в основному для приготування коктейлів (наприклад, Кайпіринья, порт. Caipirinha)

Основні марки — Caninha 51, Pitu, Tatuzinho, Old 88, Muller, Paduana, Velho Barreiro та Ypioca.

Перші згадки про кашасу походять з часів колонізації Бразилії.

Кашаса — частина культури Бразилії, її національний напій, тому на державному рівні ухвалено рішення про надання Cachaça статусу комерційної назви міцного алкогольного напою, який отримують з цукрової тростини (для порівняння: у Франції — шампанське).

Галерея[ред. | ред. код]

  • Кашаса «Divininha»
    Кашаса «Divininha»
  • Кашаса «Око бика»
    Кашаса «Око бика»
  • Цукрова тростина — сировина для виробництва кашаси
    Цукрова тростина — сировина для виробництва кашаси
  • Схема дестиляції
    Схема дестиляції
  • Кайпірінья — національний бразильський напій
    Кайпірінья — національний бразильський напій

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Cabral, Germana; Sampaio, Giovana e Castello, José. Ypióca 160 anos – A Saga de uma família. A história de uma paixão. O segredo de uma lenda. ITC Garamond e Formata; Gráfica Santa Marta, 2006. 156p.
  • Calazans, José. Cachaça, moça branca. Salvador: Livraria Progresso Editora, 1951. 112p.
  • Câmara, Marcelo. Cachaça - prazer brasileiro.' Rio de Janeiro: Mauad Editora, 2004. 143p. ISBN 8574781363.
  • Câmara, Marcelo. Cachaças - Bebendo e aprendendo: guia prático de degustação. Rio de Janeiro, 2006. 192p. ISBN 8574781622.
  • Carvalheira, Octávio Pinto. A nossa cachaça. São Paulo: Edição do autor, 2006. 208p.
  • Carvalho, Murilo e Silvestre, P. Silva. Cachaça, uma alegre história brasileira. São Paulo: Caninha 51 Indústria e Comércio de Bebidas, 1988. 157p. ISBN 8585174013.
  • Cascudo, Luís da Câmara. Prelúdio da cachaça. São Paulo: Global, 2006. 86p. ISBN 8526010786.
  • Cavalcante, Messias Soares. A verdadeira história da cachaça. São Paulo: Sá Editora, 2011. 608p. ISBN 9788588193628.
  • Cavalcante, Messias Soares. Todos os nomes da cachaça'. São Paulo: Sá Editora, 2011. 392p. ISBN 9788588193895.
  • Costa, Luiz Edmundo M. M. Cachaça, suor de alambique - sua história, sua técnica, seu folclore. Alagoas: Edição do autor. 1987. 173p.
  • Crispim, Jack Eliseu. Manual de produção de aguardente de qualidade. Guaíba: Agropecuária. 2000. 333p. ISBN 8585347694.
  • Feijó, Atenéa e Maciel, Engels. Cachaça artesanal: do alambique à mesa. Rio de Janeiro: Ed. Senac Nacional, 2002. 112p. ISBN 8574580953.
  • Figueiredo, Fernando et all. Cachaça - alquimia brasileira. Rio de Janeiro: 19 Design Editora Ltda, 2005. 124p.
  • Figueiredo, Renato. Estava no seu nariz, mas você não viu: Descubra por que a cachaça brasileira pode ser muito mais suave e saborosa do que você imagina. São José dos Campos: Edição do autor, 2011. 125p. ISBN 9788591184804.
  • Figueiredo Filho, Hercílio B. et all. Recomendações de controle ambiental para produção de cachaça'. Vitória: SEBRAE/ES, 2001. 48p.
  • Gravatá, Carlos Eduardo S. Almanaque da cachaça. Belo Horizonte: Edição do autor, 1990. 159p.
  • Gravatá, Carlos Eduardo S. Manual da cachaça artesanal. Belo Horizonte: Uma Editoria, 1999. 4ª edição. 104p.
  • Leite, José Sobreira. Ypióca 1846-1996 - sua história, minha vida. Fortaleza: Gráfica Editora Tiprogresso, 2ª ed. 2001. 84p.
  • Maia, Amazile Biagioni Ribeiro de Abreu e Campelo, Eduardo Antonio Pinto. Tecnologia da cachaça de alambique. Belo Horizonte: Sebrae/MG; Sindbebidas, 2005. 129p.
  • Maior, Mário Souto. Cachaça. Recife: Instituto do Açúcar e do Álcool - Coleção Canavieira nº 3, 1971. 203p.
  • Maior, Mário Souto. Dicionário folclórico da cachaça. Recife: Fundação Joaquim Nabuco; Editora Massangana, 2004. 144p.
  • Morais, Pedro Ferrer. República da cachaça. Vitória de Santo Antão. Engarrafamento Pitú Ltda; Pedro Humberto Ferrer de Morais, 2010. 210p. ISBN 9788590832713.
  • Novo, Manoel Agostinho Lima. Viagem ao mundo da cachaça. São Paulo: Newbook, 2011. 264p. ISBN 9788589275255.
  • Pires, Antonio Carlos Rabelo. Cachaça: análise de um empreendimento. Recife: Sebrae/PE, 2011. 76p. ISBN 8588135086.
  • Sales, Antônio Claret. O agronegócio da cachaça: um diagnóstico da realidade brasileira. Lavras: UFLA, 2006. 57p.
  • Santiago, Roberto Carlos Morais. O mito da cachaça Havana - Anísio Santiago. Belo Horizonte: Cuatiara, 2006. 292p. ISBN 8585319380.
  • Trindade, Alessandra Garcia. Cachaça: um amor brasileiro. São Paulo: Editora Melhoramentos, 2006. 165p. ISBN 8506048133.
  • Ventura, Sandra e Giraldez, Ricardo. Cachaça - Cultura e prazer do Brasil. São Paulo: Damara Editora Ltda, 2006. 193p. ISBN 8390685209.
  • Villela, Francisco. Ave, cachaça! Nascimento, vida, reza & glória. Brasília: Edição do autor, 2008. 104p. ISBN 9788590827603.
  • Weimann, Erwin. Cachaça - A bebida brasileira. São Paulo, Editora Terceiro Nome, 2006. 151p.
Міцні
(31—96%)
Слов'янські
Інші європейські
Інші
Середньоміцні
(9—30 %)
Слабоалкогольні
(1,5—8 %)
  1. ↑ Cavalcante, Messias Soares (2011). Todos os nomes da cachaça. São Paulo: Sá Ed. с. 392. ISBN 978-85-88193-89-5.
  2. ↑ Simonson, Robert (10 липня 2012). Cachaça: Beyond a One-Note Samba. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 1 березня 2024.
  3. ↑ Miszputen, Milton (2007). Simply Cachaçça, Simply Brazil. Gastronomica. 7 (2): 90—93. doi:10.1525/gfc.2007.7.2.90.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кашаса&oldid=41883817