Застінок
Застінок, застінки (пол. zaścianek, zaścianki) — сільське поселення в Речі Посполитій та Великому князівстві Литовському (Білорусь, Україна, Литва, Польща). Це тип невеликого сільського поселення в Білорусі, Україні, Литві та Польщі у XVI—XX століттях[1].
У 1930-1940-ті роки частина з них була реорганізована, частина перейменована у села[1].
Назва походить від поняття «за стіною», де «стіна» — як «межа». Виникли разом із околицями.
Назва виникла від слова тотожного кордонові. Під час проведення реформи 1557 р., відомої як «Устава на волоки», у ВКЛ була введена трипільна сівозміна і земля в більшості районів була переміряна. Після цього межування залишилися певні відрізки (наділи, проміжки) «за кордоном» або «за стіною», які знаходилися в кінці поля і передавалися в тримання зазвичай дрібній шляхті.
Це слово мало те саме значення, що і шляхетська околиця (пол. okolica szlachecka). У Литві зазвичай називали застінками хату з окремими господарськими спорудами та земельною ділянкою, що належить їй[2].
Шляхетський застінок села був відокремлений від частини, населеної селянами уявною стіною (звідси і назва). Деякі також пов'язують походження цієї назви з близькістю, в якій знаходилися двори такої знаті.
Зазвичай представляло поселення по одному двору господарства на одну родину, аналогічне заможному дворищу. Близьке до хуторів, від яких відрізняється умовами виникнення та соціальної приналежності мешканців.
З часом поряд з шляхетським двором могли виникати й інші садиби, і застінок перетворювався в невелике село. За цими поселеннями термін «застінок» часто зберігався: наприклад, Застінок Брили, Корнюшкін Застінок та інші[3].
Застінки зазвичай створювались з-за збільшення чисельності однієї родини та подрібненням маєтку предка. Застінкова шляхта (мешканці застінків) зберігали юридичну та культурну відокремленість, а також судові, політичні та економічні привілеї. Застінки була ізольовані від селянських поселень («змішані» шлюби були дуже рідкісними). Мешканців застінків вирізняли патріотизм, релігійність, велика прихильність до лицарських традицій та рідного краю. Деякі з цих сіл зберегли прикметник «шляхетське», наприклад, Бжезьно-Шляхецьке, Шляхецький-Ляс тощо.
Застінки були найчисленнішими на Мазовії, Підляшші, Поділлі, вони були широко поширені на землях колишнього Великого князівства Литовського, сягаючи далеко за межу Березини та Дніпра (Сожська шляхта і Друтська шляхта[4]), а також — у Помор'ї.
У деяких застінках на Поділлі (Україна), наприклад, у с. Чайковичі, протягом півстоліття радянської влади збереглося усвідомлення шляхетного походження, поділу села на «шляхетну» та «селянську» частину, шляхетні традиції та звичаї і навіть поняття про мезальянс.
- ↑ а б В. У. Шаблюк. «Засценак» // «Беларуская энцыклапедыя»: У 18 т., Т. 7: «Застаўка — Кантата» / рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — г. Мінск.: «БелЭн.», 1998 г. — С.6 (біл.)
- ↑ (пол.) Adam Stanisław Krasiński, «Słownik synonimów polskich», T.2. Wyd. Akademii Umiejętności; w druk. «Czasu» F. Kluczyckiego, 1885. — S.243.
- ↑ «Беларусы»: У 8 т. Т.2. Дойлідства / А. І. Лакотка; (Ін-т мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фальклору); рэдкал.: В. К. Бандарчык, М. Ф. Піліпенка, А. І. Лакотка. — г. Мінск: «Тэхналогія», 1997 г. — С.22 ISBN 985-6234-28-X (біл.)
- ↑ (рос.) Отд. IV стр.77-101 (Могилевская шляхта, п.10 Рогачевском, околичная шляхта, Друцкая и Сожская шляхта), «Вестник Западной России» (год 1863—1866), г. Вильна, 1866 г., кн.10, том 4, историко-литературный журнал издаваемый К. Говорским.
- Сабаленка, Э. Р., Гуркоў, У. С., Іваноў, У. М., Супрун, Дз. Д. «Беларускае народнае жыллё», г. Мінск, 1973 г. (біл.)
- «Беларусы»: У 8 т. Т.2. Дойлідства / А. І. Лакотка; (Ін-т мастацтвазнаўства, этнаграфіі і фальклору); рэдкал.: В. К. Бандарчык, М. Ф. Піліпенка, А. І. Лакотка. — г. Мінск: «Тэхналогія», 1997 г. — 391 с.: іл. ISBN 985-6234-28-X (біл.)
- Шаблюк В. У., «Засценак» // «Беларуская энцыклапедыя»: У 18 т., Т. 7: «Застаўка — Кантата» / рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — г. Мінск.: «БелЭн.», 1998 г. (біл.)
- Шаблюк В. У., Сельскія паселішчы Верхняга Панямоння: XIV—XVIII стст. / В. У. Шаблюк; АН Беларусі, Ін-т гісторыі; Пад рэд. Я. Г. Звяругі. — Мн.: Беларуская навука, 1996. — 119 с.: іл. — ISBN 5-343-01529-8
- Уланов В. Я., «Волочная помера и устава: и ее назначение в истории литовско-русского государства» / Под ред. Е. К. Анищенко. — г. Минск.: Изд. В. Хурсик, 2005 г. (переиздание работы 1905 года). — 256 с. (рос.)
- Застенок, в землевладении // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Пичета В. И. // «Аграрная реформа Сигизмунда-Августа в Литовско-Русском государстве». — 2 изд. — г. Москва, 1958 г. (переиздание работы 1917 года). — 548 c. (рос.)
- «Застенок» // Плужников В. И., Термины российского архитектурного наследия от А до Я, а также Термины геральдики, Древнерусские религиозные монограммы, Расшифровки дат: Словарь-глоссарий — М.: «Искусство», 1995. (рос.)
- (рос.) Улитенок Галина, «В поисках утраченного» // Беларусь сегодня № 106 (23998), 21.10.2011.
