Собор Святої Софії (Рим)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Собор Святої Софії
Собор св. Софії.jpg
41°54′42″ пн. ш. 12°23′51″ сх. д. / 41.91167° пн. ш. 12.39750° сх. д. / 41.91167; 12.39750Координати: 41°54′42″ пн. ш. 12°23′51″ сх. д. / 41.91167° пн. ш. 12.39750° сх. д. / 41.91167; 12.39750
Тип споруди церква
Розташування Італія Італія,Рим
Архітектор Лючіо ді Стефано
Художник Святослав Гординський
Засновник Йосип (Сліпий)
Початок будівництва червень 1967
Кінець будівництва вересень 1969
Архітектурний стиль неовізантійський
Належність УГКЦ
Собор Святої Софії (Рим) is located in Італія
Собор Святої Софії (Рим)
Собор Святої Софії (Рим) (Італія)
CMNS: Собор Святої Софії на Вікісховищі

Собор святої Софії (італ. Basilica di Santa Sofia) — християнський (греко-католицький) собор в Римі, споруджений наприкінці 60-х років XX століття патріархом Йосифом (Сліпим).

Історія[ред.ред. код]

Відразу після повернення зі сибірської каторги у лютому 1963 року Блаженніший Йосиф Сліпий почав старання та збір коштів на побудову української прилюдної церкви в Римі.

Італійський архітектор Лючіо ді Стефано розробив план будівництва храму на основі планів первісної будівлі Київської Софії — п'ятибанної тринавної церкви в українському неовізантійському стилі.

У червні 1967 року було розпочато будову, а 27-28 вересня 1969 року Блаженніший Йосиф та сімнадцять владик в присутності папи Павла VI, який переніс сюди із базиліки святого Климента частину мощей св. Климента І і поклав під головний престіл, довершили посвячення собору Святої Софії і запрестольної мозаїки — спроєктованої видатним українським митцем Святославом Гординським[1].

На відкритті собору на службі співав мюнхенський жіночий хор «Діброва» під керівництвом Марії Гарабач.

Сучасність[ред.ред. код]

З вересня 2011 року проводилась реконструкція собору під проводом Товариства "Свята Софія", котре є юридичним власником храму та прилеглої території. Одним із найважливіших завдань була реставрація цінної мозаїки, яка вкриває стіни храму. Реставратори очистили, а в деяких місцях переклали мозаїку заново. У соборі також замінили системи опалення і електромереж, заново позолотили куполи, змінили функціональність підвальних приміщень. У підвалі собору облаштовано парафіяльний зал, де парафіяни можуть зустрічатися після Літургії, влаштовувати свята та урочистості. За собором збудовано будинок для пароха, відкрито магазин духовної літератури, змінено навколишній ландшафт. Пожертви, як і колись на побудову собору, збирались по всьому світі.

14 жовтня 2012 року під час урочистої Архиєрейської Божественної Літургії, яку проводив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук) відбувся символічний акт благословення відновленого собору Святої Софії. З Блаженніший Святославом співслужили Глави Східних Католицьких Церков, зокрема: Патріарх Антіохійський Григорій ІІІ (Лахам), Глава Мелхітської ГКЦ, Блаженніший Мар Баселіос (Клееміс), Глава Сиро-Маланкарської Церкви, Високопреосвященний Ян (Баб'як), Архиєпископ-Митрополит Пряшівський, Глава Словацької ГКЦ, Високопреосвященний Вільям (Скурла), Митрополит Пітсбурзький, Глава Русинської ГКЦ у США, — а також кардинал Роже Ечеґерай, вислужений президент Папської ради «Справедливість і мир», митрополити та єпископи УГКЦ з України та поселень, Голова Єпископської Конференції Білорусі Архиєпископ Тадеуш Кондрусєвіч, єпископ Йосиф Верт, Ординарій Новосибірської дієцезії в Росії, який також є ординарієм для вірних візантійського обряду в цій країні, а також приблизно півтори сотні священиків.

Оформлення[ред.ред. код]

Весь собор зсередини покритий мозаїкою. Мистецьке оздоблення собору, як мозаїк, так і вітражів, розробив Святослав Гординський, а мозаїчні роботи виконала школа Марка Тулія Монтічеллі. За головним престолом знаходяться мозаїки Софії Божої Премудрості та Пресвятої Євхаристії. Над верхнім сідалищем поміщено герб Патріярха Йосифа з написом «Per aspera ad astra» («Через терня — до зір»). У правій апсиді храму знаходиться захристія, а в лівій — проскомидійник з мозаїчною іконою Оранти на стіні, перед яким закритий отвір до крипти.

Патріярх Йосиф особисто склав план декоративного наповнення храму і сьогодні собор промовляє до нас історією нашої Церкви. У куполі зображений Ісус Христос Пантократор в оточенні архангелів та ангелів.

На вітражах у куполі зображено вісім Києво-Галицьких Митрополитів: Іларіона (?-1055), Климентія Смолятича (1147—1155), Петра Акеровича (1242—1246), Григорія Цамблака (1414—1419), Ісидора (1433—1458), Михайла Рагозу (?-1599), Петра Могилу (1633—1647) та Йосифа Веньямина Рутського (1613—1637). На передній стіні праворуч від святилища зображено літописця «Повісти временних літ», а ліворуч — князя Ярослава Мудрого. Навпроти них відповідно — Даниїл Паломник, що ставить лямпаду "від усієї Руської Землі"на Божому Гробі в Єрусалимі та Володимир Мономах.

Проєкт іконостасу також розробив Святослав Гординський, працю в мармурі виконав Уґо Мацеї, а ікони розписав єромонах Ювеналій Мокрицький, Студит.

На площі перед собором знаходиться водограй із скульпторою «Три Ангели», роботи Уґо Мацеї.

Чотири мармурових сходинки, які ведуть до храму, символізують чотири моральні чесноти: розсудливість, справедливість, витривалість і стриманість. Поруч зі собором Святої Софії знаходиться будівля Українського Католицького Університету.

Крипта собору святої Софії[ред.ред. код]

У крипті собору Святої Софії в Римі спочивають Галицький Митрополит Йосиф (Сембратович), перенесений із цвинтаря Кампо Верано), Архиєпископ Іван (Бучко), Владики Стефан (Чміль) та Іван (Хома), засновник кооперативного руху в Україні Юліан Павликовський, княгиня Тереса Сангушко-Сапіга, архимандриня сестер василіанок Клавдія Федаш і студент УКУ Григорій Смерека. У храмі спочивали тлінні останки Патріарха Йосифа. За заповітом патріарха його тіло було перенесене до крипти собору Святого Юра у Львові і поховане біля гробу Митрополита Андрея (Шептицького).

Значення[ред.ред. код]

Собор святої Софії в часи підпілля Української Греко-Католицької Церкви мав титул прокатедри св. Юрія у Львові, а зараз зберігає титул кардинальської базиліки (собору) Риму, є відпустовим місцем для усіх прочан, які його відвідують[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Собор Святої Софії. Інститут св. Климента Папи. Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-03-19. 

Посилання[ред.ред. код]