Григорій Цамблак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Григорій Цамблак
Григорій Цамблак
Григорій Цамблак (зліва) на соборі у Констанці
Митрополит Київський і Литовський
1414 — 1419
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Фотій
Наступник: Фотій
 
Народження: 1365(1365)
Велико-Тирново
Смерть: 1419/1420
Київ

Григо́рій I Цамбла́к (Саблак, Самвлак, Цамвлак; світське ім'я — Гавриїл; *бл.1364 — †1419 або 1420, після 1450) — церковний і освітній діяч, Митрополит Київський і Литовський (1414-1419), що не був затверджений Константинопольським патріархом.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Тирново (Болгарія). Походив з болгарського аристократичного роду. Небіж митрополита Київського Кипріана Був учнем болгарського просвітителя Є.Тирновського.

З 1389 року перебував на Афоні, пізніше — у Пантократоровському монастирі у Константинополі.

У 1401-1409 роках обіймав церковні (пресвітер та ігумен монастиря) посади у Молдові та Сербії, займався проповідницькою і літературною діяльністю.

1409 року виїхав до Києва. Продовжував акції Кипріана. Брав участь у Констанцькому Соборі та закликав до згоди та церковного з'єднання.

Здобув прихильність Великого князя Литовського Вітовта. За його підтримки в листопаді 1415 року в Новгородку на соборі руських єпископів (були присутні також бояри і князі) Цамблак без згоди Константинопольського Патріарха обраний Київським митрополитом (замість митрополіта Фотія, який постійно мешкав у Москві). Патріархом не був затверджений.

Спираючись на православне духовенство, Вітовт вирішив здобути окремого митрополита. У листі, в якому пояснювалось становище Православної Церкви, Вітовт писав, що «московські митрополити лише час від часу приїздили до Києва та Литви, церкви не строїли,… але, побираючи церковні прибутки, виносили ці гроші деінде; позабирали й повиносили церковні речі й святощі: страсті Христові, скіпетр і сандалії Богородиці, святі образи, ковані золотом, та інші дорогоцінні речі, всю церковну красу Київської митрополії, що постаралися й подавали давні князі на честь і пам'ять, не кажучи про золото, срібло й убори церковні …».

Соборами єпископів православної церкви 1415 року в Новгородку (березень, серпень, листопад) було вирішено поставити митрополитом «Церкви Київської і всієї Русі» Григорія Цамблака. Це поставлення зустріло шалений опір Московського митрополита Фотія та московських князів. Спочатку з своїм листом та грамотою литовських єпископів Вітовт вирядив до патріярха свого кандидата на митрополита, колишнього ігумена Дечанського манастиря, Григорія Цамблака. Однак до патріярха приїхали посли з дарами від Фотія і відмовили патріарха та скомпрометували Григорія.

Тоді на другому соборі, Вітовт з єпископами знову звернувся до патріярха з проханням висвятити митрополита, обраного самим патріярхом. Відповіді не одержано.

Тоді, 15 листопада 1415 року, Вітовт скликав у Новгородку собор єпископів, в якому взяли участь: Полоцький, Чернігівський, Луцький, Володимирський, Смоленський і Туровський єпископи з Литви; Перемиський та Холмський — з Галичини; священики та багато князів, бояр та української шляхти. Літописна стаття 1415 року, в якій йдеться про обрання київського митрополита — «Князь великий Витовть умысливь по своєму хотению собрал єпископи Роускни во области его живущих Феодосия Полоцькыи Гречинь, Исакеи Черниговскии, Деонисеи Луцький, Харитонь Володимерьскии, Еуфимеи Туровский», за виключенням Галичини, це, фактично, вся Південна і Західна Русь. Собор висвятив на митрополита Григорія Цамблака. В окружній грамоті Собор мотивовував його обрання прикладами Клима Смолятича 1147 року, а також подібними прецедентами в Болгарії і Сербії. Обрання Цамблака викликало спротив Фотія та, відповідно, обурення патріярха.

Попри це, Литовський митрополит провадив активну діяльність. 1418 року він був присутнім на соборі у Констанці, де, серед іншого, було подолано результати великого розколу католицької церкви та вирішувалась справа Яна Гуса. Посольство з Литовсько-Руського князівства було уряджене з великою помпезністю. Разом з Цамблаком їхало багато князів та магнатів з Литви, з Волощини, від татарського хана, Новгорода. Ця величезна депутація з кількох сот осіб справила в Констанці велике враження, і її урочисто зустрічав сам цісар Сигізмунд. Григорій Цамблак виголосив привітальну промову папі, в якій висловлював надію на переведення унії Східньої та Західньої Церков, чого, мовляв, бажають багато православних та князі Ягайло і Вітовт. Але, — казав він, — провести унію можна тільки через скликання собору з участю видатних богословів і знавців з обох сторін. Такий спосіб переведення унії не відповідав бажанням папи, і на цьому справа закінчилася, але Ягайло та Вітовт були дуже задоволені репрезентацією Цамблака.

У 1416 році позбавлений ієрейського сану і відлучений від церкви Константинопольським Патріархом Матфеем.

У 1416 році, після зруйнування Києва кримськими татарами хана Єдигея, переніс кафедру до Вільно влаштувавши її у віленському Успенському соборі.

У 1418 році в Констанці (Німеччина) як представник великого князя литовського зустрічався з Папою Римським Мартином V.

Відстоюючи православну віру, виступав за продовження діалогу між православною й католицькою церквами.

Під тиском Константинополя змушений покинути митрополичу кафедру і виїхати до Молдови, де і помер. Після його смерті митрополіт Фотій обійняв цілу митрополію та управляв нею до самої смерті.

Автор понад 50 творів та проповідей, зокрема «Слово надгробне митрополиту Кипріяну», «Слово похвальне Євфимію Тирновському», «Житіє Стефана Дечанського» та інші.

Джерела[ред.ред. код]

Попередник
Фотій
Template-Metropolitan Archbishop.svg Митрополит Київський
1433-1358
Template-Metropolitan Archbishop.svg Наступник
Фотій
  1. а б Record #119541416 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.