Освіта у Франції

Система освіти у Франції

Сучасна система освіти Франції складалася протягом останніх двох сторіч та вважається однією із самих передових у світі.

Основні її особливості - перевага державних навчальних закладів і безкоштовність навчання для всіх, включаючи іноземців (університети стягують з іноземних студентів лише номінальну плату). Ще одна особливість освітянської системи Франції - це практично однакова якість навчання як у столиці, так і у провінціях.

За останніми даними, число школярів і студентів у Франції перевищило 15 млн. осіб і склало чверть населення країни У країні близько 7 тис. коледжів, 2600 ліцеїв. На потреби освіти щорічно витрачається 21% державного бюджету. Система освіти - найбільший роботодавець країни: у ній зайнято більше половини державних службовців.

Французька освітня система має яскраво виражену національну специфіку. У цій країні своя система дипломів та вчених ступенів, особливий розподіл на цикли. І особливе відношення до дипломів державних навчальних закладів: вони, як правило, цінуються набагато вище, ніж дипломи приватних шкіл та університетів.

Зараз Франція посідає третє місце у світі з прийому учнів-іноземців. Навчання кожного такого студента обходиться державній скарбниці в 35 тис. франків на рік, іноземних студентів зараховують у державні навчальні заклади на тих же умовах, що й власних.

Школи Франції

Початкова освіта у Франції є обов'язковою і безкоштовною. Більшість дітей уже з 2-3 років відвідують так звані "материнські школи" (ecoles matemelles), у яких педагоги й психологи 3-4 роки готують їх до школи.

У школу діти йдуть у віці 6 років. Прийнята у Франції система шкільної освіти розділена на три блоки: початкова школа (5 років навчання), коледж (4 роки), ліцей (2-3 роки). Обов'язковими є перші два.

Ліцей - завершальна ланка системи середньої освіти й одночасно перехідний щабель до вищої освіти. Головних відмінностей французького ліцею від іноземних шкіл два. По-перше, на цьому етапі починається спеціалізація, а по-друге, атестат про середню освіту (baccalaure-at) одержують далеко не всі учні ліцеїв, а тільки в середньому 80%. При цьому дітей іноземців, що не проживають у Франції постійно, приймають на загальних засадах не тільки в приватні, але й у державні ліцеї.

Ліцеї існують двох типів: загальної та професійної освіти. У ліцеях загальної освіти, які відкривають шлях у вищі навчальні заклади Франції, строк навчання - три роки. Відповідно до обраної спеціалізації ліцеїсти здають випускні іспити. Атестат про середню освіту (ВАС) має три різновиди: з орієнтацією на літературу (L), природничі науки (S) або економіку (ES). Другий напрямок має більш вузьку спеціалізацію: природничі науки й технології сфери послуг (STT), природничі науки й промислові технології (STI), природничі науки й лабораторні технології (STL) та медико-соціальні науки (SMS).

Коледжі Франції

Коледжів, тобто середніх професійних навчальних закладів як таких у Франції не існує. Коледжем тут називають II щабель середньої школи. Для людини, що не ставить своєю метою одержати вищу освіту, є прийнятний шлях - ліцей професійної освіти. За 2-3 роки навчання тут можна одержати будь-яку робочу спеціальність. Після здачі випускного іспиту учні, як правило, ідуть працювати на підприємства промисловості або сфери послуг. Є й інший шлях - після закінчення коледжа вступити в один із центрів професійно-трудового навчання й одержати сертифікат, що дозволяє працювати за спеціальністю.

У Франції не існує суворої грані між середньою спеціальною і вищою освітою: перша послуговує сходинкою для другої.

Університети Франції

В системі вищої освіти немає такої спеціальності, яку не можна було б одержати в одному з навчальних закладів Франції. Кожен десятий студент, що одержує вищу освіту на французькій землі, - іноземець. Університетська освіта ділиться на три цикли, по закінченню кожного з яких студент одержує відповідний диплом.

Перший цикл

Перший розрахований на два роки та завершується іспитом на одержання диплома про загальну (DEUG) або науково-технічну (DEUST) університетську освіту. Багато хто зупиняються саме на цьому щаблі, оскільки такий документ дає можливість знайти непогану роботу.

Другий цикл

Другий цикл кладається із двох-трьох років навчання. По закінченні першого року видається диплом ліценціата (licence), а наступний закінчується одержанням диплома магістра (maitrise).

Третій цикл

Протягом третього циклу поглиблено вивчається обрана спеціальність, він супроводжується самостійною науковою працею, тему якої претенденти зобов'язані сформулювати до вступу на програму. При успішному закінченні цього етапу видається диплом про спеціальну вищу освіту (DESS) або поглиблену освіту (DEA).

У Франції налічується 80 університетів (universites) і близько 300 вищих шкіл (grandes ecoles). Французькі ВНЗ відрізняються розмірами, але в цілому, незалежно від місця розташування, гарантують високу якість освіти. Для невеликих університетів характерне різноманіття дисциплін і велика кількість студентів першого циклу навчання. Університети великих провінційних міст - Лілля, Тулузи, Ліона, Екс-ан-Провайса, Бордоіль, Гренобля - як правило, відрізняються більш вузькою спеціалізацією, у них більше студентів другого й третього циклів. У Паризькому окрузі, де зосереджена чверть всіх французьких студентів, можна знайти практично все що завгодно - будь-який факультет, будь-яку програму, будь-яку спеціалізацію.

Академічні і шкільні зони у Франції

Офіційних рейтингів навчальних закладів у Франції не існує, але можна говорити про сформовані репутації. Так, у Страсбурзькому університеті, як вважається, кращий у Франції факультет німецької мови, а, наприклад, в університеті Монпельє особливо добре поставлена справа на факультетах природничих наук і медицини. Серед флагманів бізнес-освіти називають Вищу комерційну школу, Вищу школу економічних і комерційних наук, Паризьку вищу комерційну школу та деякі інші.

Принципової різниці між університетами й вищими школами не існує, мова може йти скоріше про історично сформовані типи. Диплом випускника однієї з вищих шкіл за престижем іноді цінується вище, ніж диплом університету. Перші з них були створені ще до Французької революції: Гірська школа - в 1783 році. Королівська школа місто- і шляхобудування - роком пізніше. Найбільш відомими є Еколь Нормаль (Ecole Nonnale superieure), Вища агрономічна школа (Ecole Nationale superieure agronomique), Вища комерційна школа (Ecoles des hautes etudes commerciales), Політехнічна школа (Ecole Polytechnique), Центральна школа цивільних інженерів (Ecole centrale des arts et manufactures), Військова загальновійськова школа (Ecole speciale militaire interarmes), Національна школа адміністрації (Ecole Nationale d'administration).

В останні кілька років у багатьох вищих навчальних закладах, особливо приватних, з'явилися магістерські програми англійською мовою. Вони орієнтовані на іноземців і розраховані на 1-2 роки навчання.

Мовні школи Франції

Шкіл і курсів, що спеціалізуються на викладанні французької мови як іноземної, у Франції безліч. Короткострокові курси для вдосконалювання розмовної практики легко знайти практично в будь-якому великому місті країни.

В основу навчання покладений комунікативний метод. Основний наголос на заняттях робиться на формування, розвиток й удосконалювання навичок розмовної мови, велика увага приділяється вимові й граматиці. Спеціально розроблені програми, адаптовані для дітей. Програма навчання для іноземців звичайно базується на курсі сучасної французької мови "Нове без меж". При зарахуванні всі студенти проходять тестування для визначення рівня їхніх знань.

Навчання мові зазвичай сполучається з елементами знайомства із французькою культурою й традиціями. Крім уроків, школи організують обговорення тем, присвячених історії, традиціям і сучасному життю Франції, а також різні екскурсії. Як правило, у кожному навчальному закладі є центр для самостійної роботи, що включає бібліотеку, комп'ютери з доступом в Інтернет, устаткування для роботи з аудіо- і відеокурсами.

Серед найвідоміших - курси Навчального центра "Альянс франсез" (Alliance francaise), що пропонує серйозні програми на будь-який смак. Відділення центру, крім Парижа, діють у Руані, Ліоні, Тулузі, Діжоні, Ніцці, Монпельє, Вандомі та за кордоном.

Гранти та стипендії Франції

Оскільки навчання у французьких університетах обходиться набагато дешевше, ніж в інших європейських країнах, питання про стипендії стоїть тут не так гостро. Проте уряд Франції щорічно виділяє стипендії.

Література

• Yves-Marie Abraham, " Du souci scolaire au sérieux managérial, ou comment devenir un HEC ", Revue française de sociologie, n°48-1, janvier-mars 2007, p. 37-66.
• Жак Аттали, 1998, Pour un modèle européen d’enseignement supérieur (Lire en ligne)
• Olivier Basso, Philippe-Pierre Dornier, Jean-Paul Mounier, Tu seras patron mon fils ! Les grandes écoles de commerce face au modèle américain, Paris, Village Mondial, 2004.
• Michel Bauer et Bénédicte Bertin-mourot, Les 200 en France et en Allemagne. Deux modèles de détection, sélection, formation des dirigeants de grandes entreprises, Paris, CNRS/Heidrick and Struggles, 1992.
• fr:Pierre Bourdieu, Monique de Saint Martin,La Noblesse d’État. Grandes écoles et esprit de corps, Paris, Minuit, 1989.
• Denys Cuche, "La fabrication des ‘Gadz’arts’. Esprit de corps et inculcation culturelle chez les ingénieurs Arts et Métiers, fr:Ethnologie française, 1988, XVIII, 1. pp. 42-54
• Michel Euriat, Claude Thélot, " Le recrutement social de l’élite scolaire en France. Évolution des inégalités de 1950 à 1990 ", Revue française de sociologie, n° 36, 1995, pp. 403-438.
• André Grelon, " Le développement des écoles de commerce en France (1800—1914) et les relations avec les formations d’ingénieurs ", in Monique de Saint Martin, Mihai Dinu Gheorghiu (dir.), Les Écoles de gestion et la formation des élites, Paris, MSH, 1997, pp. 15-33.
• Gilles Lazuech, " La question de la formation des " managers " dans les écoles de commerce et d’ingénieurs en France depuis le début des années 80 ", in Monique de Saint Martin, Mihai Dinu Gheorghiu (dir.), Les écoles de gestion et la formation des élites, Paris, MSH, 1997, pp. 203-222.
• Gilles Lazuech, L’exception française. Le modèle des grandes écoles à l’épreuve de la mondialisation, Rennes, fr:Presses Universitaires de Rennes, 1999.
• Henri Le More, Classes dirigeantes, classes possédantes. Essai sociologique sur l’École des Hautes Études Commerciales, Paris, EHESS, thèse de doctorat, 1976.
• Henri Le More, " L’invention du cadre commercial : 1881—1914 ", Sociologie du travail, n°4, 1982, pp. 443-450.
• Leon A., Roche P., Histoire de l’enseignement en France, Puf
• Philippe Maffre, Les Origines de l’enseignement commercial supérieur en France au XIXe siècle, Paris, université Paris-I, thèse de doctorat, 1983.
• Marc Meuleau, HEC 100 : 1881—1981. Histoire d’une grande école, Jouy-en-Josas, Groupe HEC, 1981.
• Marc Meuleau, Les HEC et l’introduction du management en France, Paris, Université Paris X- Nanterre, thèse d’État, 1992.
• Gaspard Monge, le fondateur de Polytechnique. François Pairault, Tallandier. Septembre 2000. ISBN 2-235-02271-5.
• Marc Nouschi, HEC. Histoire et pouvoir d’une grande école, Paris, Robert Laffont, 1988.
• Monique de Saint Martin, Mihai Dinu Gheorghiu (dir.), Les écoles de gestion et la formation des élites, Paris, MSH, 1997.
• Thuillier G., 1983, L’ENA avant l’ENA, Puf.
• Michel Villette, " École de l’élite et savoirs ordinaires. L’École supérieure de commerce de Paris en 1990—1992 ", in Monique de Saint Martin, Mihai Dinu Gheorghiu (dir.), Les Écoles de gestion et la formation des élites, Paris, MSH, 1997, pp. 140-158.

Посилання

• Офіційний сайт Міністерства освіти Франції
• Офіційний сайт міністерства вищої освіти та наукових дослідів Франції
• стаття «Франція» у БСЭ