Сухувате
| село Сухувате | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна | |||
| Область | Одеська область | ||
| Район | |||
| Тер. громада | Бессарабська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA51060170150037275 | ||
| Облікова картка | Сухувате | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1937 | ||
| Колишня назва | Куруджика | ||
| Населення | 82 | ||
| Площа | 0,49 км² | ||
| Густота населення | 167,35 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 68513 | ||
| Телефонний код | +380 4847 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 46°24′59″ пн. ш. 28°59′4″ сх. д. / 46.41639° пн. ш. 28.98444° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
76 м | ||
| Водойми | Скиноса | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 68500, Одеська область, Болградський район, селище Бессарабське,вул. Широка, буд. 1 | ||
| Карта | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Сухува́те (до 14 листопада 1945 р. Куруджика[1][2]) — село Бессарабської селищної громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Населення становить 82 осіб.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Тарутинської селищної територіальної громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Тарутинського району, село увійшло до складу новоутвореного Болградського району[4].
Три кольори у щиті символізують: чорний — німецьких колоністів, синій — переселенців із Західної України, червоний — болгар. Лев присутній у гербах німецького регіону Пфальц, Львівської землі та Болгарії. Гроно винограду символізує розвиток виноградарства.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 98 осіб, з яких 46 чоловіків та 52 жінки.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 82 особи.[6]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Чисельність | Відсоток |
|---|---|---|
| румунська | 38 | 46,34 % |
| українська | 16 | 19,51 % |
| болгарська | 14 | 17,07 % |
| російська | 13 | 15,85 % |
| гагаузька | 1 | 1,23 % |
| Усього | 82 | 100 % |
- ↑ Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941(рос.)
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 950, 992.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
