Залізничне (Болградський район)
| село Залізничне | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Одеська область | ||||
| Район |  Болградський район
| ||||
| Тер. громада | Болградська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA51060030040034042 
| ||||
| Облікова картка | Залізничне | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1861 | ||||
| Населення | 3487 | ||||
| Площа | 3,03 км² | ||||
| Густота населення | 1150,8 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 68732 | ||||
| Телефонний код | +380 4846 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 45°44′50″ пн. ш. 28°36′58″ сх. д. / 45.74722° пн. ш. 28.61611° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
84 м | ||||
| Відстань до обласного центру |
237 км | ||||
| Відстань до районного центру |
10,3 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 68702, Одеська обл., Болградський р-н, м. Болград, вул. Шпитальна, буд. 45 | ||||
| Карта | |||||
  Залізничне | |||||
 Залізничне | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Залізни́чне — село в Україні, у Болградській міській територіальній громаді Болградського району Одеської області.
Село розташоване на висоті 84 метрів, у північно-західній частині Болградського району . Населення становить 3487 осіб. Відстань до райцентру становить 10 км і проходить автошляхом Т 1608.
Неподалік від села розташований пункт пропуску через молдовсько-український кордон Залізничне—Кайраклія.
Засноване у 1861 році під назвою Болга́рійка, із 14 листопада 1945 року має сучасну назву.
В результаті Договору в Парижі в 1856 році, що завершив Кримську Війну (1853—1856), до Росії, у тому числі Молдови, відійшли землі на південному заході Бессарабії (відомі під назвами Кагул, Болград та Ізмаїл).
Після Об'єднання Бессарабії з Румунією 27 березня 1918 року, село Болга́рійка входила до складу Румунії.
Більшість населення складалося з болгар, а також маленьких громад гагаузів, румунів і росіян. За переписом 1930 року, було встановлено, що з 2.404 жителів села, 2.119 були болгарами (91.10 %), 134 гагаузами (5.57 %), 69 румунами (2.87 %), 64 росіянами (2.66 %), 7 євреями, 6 греками, 3 українцями і 3 євреями.
В результаті Пакту Ріббентропа-Молотова (1939), території Бессарабії, Північної Буковини і Краю Герца були приєднані до СРСР 28 червня 1940 року. Після того, як Бессарабія була приєднана до СРСР, Сталін розчленував її на три частини. Так, 2 серпня 1940 року була створена Молдавська РСР, а в південних частинах (румунських округах Аккерман і Ізмаїл) та північній (повіт Хотин) Бессарабії, а також північна Буковина і Край Герца були приєднані до Української РСР.
В період 1941—1944 рр., всі території, приєднані раніше до СРСР входять до складу Румунії. Потім, три території були повернуті в СРСР у 1944 році і включені до складу Української РСР, згідно територіального устрою, зробленого Сталіним після приєднання 1940 року, коли Бессарабія була розділена на три частини.
14 листопада 1945 року Указом Президії ВР УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Ізмаїльської області»: село Болга́рійка перейменовано в Залізничне[1][2].
У 1954 році було скасовано Ізмаїльську область, а населені пункти були включені в Одеську область.
Починаючи з 1991 року, селище Болга́рійка (Залізничне) є частиною Болградського району Одеської області в рамках незалежної України. В даний час село має 3.487 осіб (2001 рік), в основному болгари.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Болградської міської територіальної громади[3].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Болградського (1940 – 2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Болградського району[4].
У липні 2020 року пам'ятник Леніну, який був одним з останніх на території України, переробили на пам'ятник болгарському переселенцю[5].
У жовтні 2025 року в селі відбулася урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки в пам’ять про жителя села, молодшого сержанта Збройних сил України, учасника російсько-української війни Дениса Проданова[6].
Щит підвищено перетятий золотою зубчастою угорі балкою на лазурову і зелену частини. У другій частині сходить золоте сонце, супроводжуване справа угорі срібним гроном винограду з листям, зліва – срібною баранячою головою. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною.[7]
Квадратне полотнище поділене вертикально на три рівновеликі смуги – синю, жовту, зелену. В центрі жовтої смуги малий герб села.[8]
Згідно з переписом 1989 року населення села, яке тоді входило до складу Табаківської сільської ради, становило 2472 особи, з яких 1181 чоловік та 1291 жінка.[9]
За переписом населення 2001 року в селі мешкали 3472 особи.[10]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[11]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| болгарська | 76,46 % |
| російська | 12,07 % |
| гагаузька | 4,65 % |
| українська | 3,47 % |
| молдовська | 2,06 % |
| циганська | 0,66 % |
| білоруська | 0,14 % |
| кримськотатарська | 0,03 % |
| німецька | 0,03 % |
| румунська | 0,03 % |
- Буряченко Володимир (1888—1930) — книговидавець, громадський діяч.
- Дунєв Руслан Миколайович (1977—2022) — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни[12].
- ↑ Байрамча с. www.pslava.info. Процитовано 17 серпня 2025.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 14.11.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Ізмаїльської області» — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 17 серпня 2025.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Ленін на Одещині став болгарським переселенцем. Історична правда. 22 липня 2020. Архів оригіналу за 10 серпня 2022. Процитовано 16 жовтня 2023.
- ↑ Чебан, Софія (19 жовтня 2025). У Залізничному відкрили меморіальну дошку на честь полеглого воїна Дениса Проданова (Відео). Махала (укр.). Процитовано 20 жовтня 2025.
- ↑ Опис герба на сайті Українська геральдика. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 22 лютого 2021.
- ↑ Опис прапора на сайті Українська геральдика. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 22 лютого 2021.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
- ↑ В Болградській громаді встановили меморіальні дошки загиблим Героям. Интернет-газета "Топор" (укр.). 8 вересня 2022. Процитовано 20 жовтня 2025.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |