Перейти до вмісту

Голиця

Координати: 45°44′58″ пн. ш. 28°59′22″ сх. д. / 45.74944° пн. ш. 28.98944° сх. д. / 45.74944; 28.98944
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Голиця
Герб Прапор
Дмитрівська церква
Дмитрівська церква
Дмитрівська церква
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район Болградський район Болградський район
Тер. громада Василівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA51060070030078578
Облікова картка Голиця 
Основні дані
Засноване 1830
Населення 1506
Площа 2,33 км²
Густота населення 646,35 осіб/км²
Поштовий індекс 68724
Телефонний код +380 4846
Географічні дані
Географічні координати 45°44′58″ пн. ш. 28°59′22″ сх. д. / 45.74944° пн. ш. 28.98944° сх. д. / 45.74944; 28.98944
Середня висота
над рівнем моря
35 м
Водойми р. Малий Катлабух
Відстань до
районного центру
37 км
Місцева влада
Адреса ради 68724, c. Голиця, вул. Кара Маринська, 98
Карта
Голиця. Карта розташування: Україна
Голиця
Голиця
Голиця. Карта розташування: Одеська область
Голиця
Голиця
Мапа
Мапа

CMNS: Голиця у Вікісховищі

Голи́ця — село Василівської сільської громади Болградського району Одеської області в Україні. Знаходиться в історичній області Буджак. Станом на 2013 рік населення становить приблизно 650 осіб. Переважно болгари за національністю, а також є небагато українців, росіян, молдован. В селі функціонує загальноосвітня школа, у якій навчаються приблизно 60-70 учнів. В 70-ті роки 19 сторіччя була зведена Свято-Дмитрівська церква, яка збирає віруючих і по сей день.

Історія

[ред. | ред. код]

Село було збудовано болгарами-переселенцями з Варнінської області (сучасна Болгарія) у 1830 році. Після закінчення Російсько-турецької війни 1828—1829 роках, влада Туреччини почала масові репресії в Болгарії, за те що допомагали російській армій, і тому люди були змушені переселятись на дозволених владою Російської імперій територіях, а саме на півдні сучасної України.

За даними 1859 року у болгарській колонії Голиця (Каранфіл, Карамарин) Аккерманського повіту Бессарабської області мешало 749 осіб (389 чоловічої статі та 360 — жіночої), налічувалось 130 дворових господарств, існували православна молитовний будинок та застава прикордонної варти[1].

Станом на 1886 рік у болгарській колонії Кубейської волості мешкало 1288 осіб, налічувалось 204 дворових господарств, існували православна церква, школа та 2 лавки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1882 осіб (1005 чоловічої статі та 873 — жіночої), з яких 1861 — православної віри[3].

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1827 осіб, з яких 867 чоловіків та 960 жінок.[4]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1456 осіб.[5]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
болгарська 91,63 %
українська 2,92 %
російська 2,92 %
молдовська 1,26 %
гагаузька 0,53 %
вірменська 0,4 %
білоруська 0,07 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 303)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-8. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 29 вересня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]