Тайсон Барселлос Фреда
Тайсон
| |||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Тайсон у складі ПАОКа в 2023 | |||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||
| Повне ім'я | Тайсон Барселлос Фреда | ||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 13 січня 1988 (38 років) | ||||||||||||||||||||||||||
| Пелотас, Ріу-Гранді-ду-Сул, Бразилія | |||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 172 см | ||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 64 кг | ||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |
| ||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | лівий вінгер, атакувальний півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | |||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб |
| ||||||||||||||||||||||||||
| Номер | 11 | ||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||
| 2004–2007 |
| ||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 19 липня 2026 року. | |||||||||||||||||||||||||||
| | |||||||||||||||||||||||||||
Тайсон Барсе́ллос Фре́да або просто Тайсон (порт. Taison Barcellos Freda; нар. 13 січня 1988, Пелотас, Ріу-Гранді-ду-Сул, Бразилія) — бразильський футболіст, атакувальний півзахисник клубу «ПАОК». Грав за збірну Бразилії[1].
У 13 років Тайсон став гравцем футбольної школи «Греміо Бразил» в Пелотасі. Незабаром його знайшли скаути «Інтернасьйонала» і він продовжив навчання вже в школі бразильського гранда. У 2006—2007 роках виступав за молодіжний склад клубу. В основу «колорадос» потрапив у 2008 році.
У розіграші чемпіонату штату Ріу-Гранді-ду-Сул 2009 року став гравцем основи, склавши ударну зв'язку нападу з Нілмаром та Александро. При цьому Тайсон, відходячи в півзахист, сам досить часто відзначався забитими голами. Цей період у першій половині 2009 року видався по-справжньому зоряним для гравця — він став найкращим бомбардиром Ліги Гаушу (15 голів), а потім і найкращим бомбардиром Кубка Бразилії (7 голів), де допоміг своїй команді дійти до фіналу.

У серпні 2010 року Тайсон був куплений харківським «Металістом» за 6 млн доларів. Майже відразу він став основним гравцем команди Маркевича та допоміг їй двічі фінішувати третьою в чемпіонаті України, а також дійти до чвертьфіналу Ліги Європи в сезоні 2011/12. У тому розіграші турніру він став автором одного з найшвидших голів Ліги Європи, забивши м'яч у ворота австрійського «Ред Булла» вже на 19-й секунді.
11 січня 2013 Тайсон перейшов в донецький «Шахтар» за 20 млн доларів[2].

Бразилець повинен був стати заміною іншому бразильцю — Вілліану, який перейшов до російського клубу «Анжі». Дебютував у новій команді Тайсон у матчі 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів проти дортмундської «Боруссії». Проте, бразильцеві знадобилося півроку та трансфери Мхітаряна і Фернандінью, щоб закріпитися в основі команди Луческу.
З приходом на тренерський місток «Шахтаря» Паулу Фонсеки влітку 2016 року остаточно зарезервував за собою місце ключового атакувального півзахисника. У матчі 1/8 Ліги Європи проти «Андерлехта» (3:1) на 21-й хвилині забив перший гол у матчі[3]. У підсумку, став найкращим гравцем матчу[4].
13 вересня 2017 року забив гол у першому турі Лізі чемпіонів проти «Наполі» (2:1) на 15-й хвилині[5]. 14 грудня 2017 року одразу два гравці «Шахтаря» стали претендентами на нагороду Samba Gold, яка щороку вручається найкращому бразильському футболісту в Європі. Це були Фред і сам Тайсон[6].
14 грудня 2017 року було оголошено, що Тайсон найкращий за забіганнями в груповому етапі Лізи чемпіонів: у його активі 38 забігань у 5 матчах. Став найкращим гравцем «Шахтаря» у 2018 році, за результатами голосування вболівальників, набравши 4675 голосів[7]. 19 жовтня півзахисник вибув на кілька тижнів через травму, яку він отримав у матчі проти луганської «Зорі» після грубого підкату Ігора Харатіна. Сам Харатін навіть не отримав вилучення після фолу[8]. Деякі експерти пригадали схожий момент коли Тайсон в схожому підкаті збив Ярмоленка, і також не був вилучений. 14 лютого в матчі Ліги Європи проти «Айнтрахта» забив гол на 67-й хвилині, чим допоміг «Шахтарю» вирвати нічию 2:2[9].
Був найбільш високооплачуваним гравцем «Шахтаря» із зарплатою в 3 мільйони євро на рік[10].
19 жовтня 2018 року в матчі із «Зорею» Тайсон отримав травму після зіткнення з гравцем луганчан Ігорем Харатіним[11][12]. Харатін використав досить грубий підкат щоб відібрати у бразильця м'яч, через що Тайсон вибув на кілька тижнів[13].
У листопаді 2019 року Тайсон був вилучений з поля після того, як відреагував на ймовірний прояв расизму з боку вболівальників суперника[14][15]. За цей епізод футболіст отримав дискваліфікацію на один матч[16]. Того ж року його було визнано найкращим футболістом чемпіонату України. У 2020 році здобув нагороду найкращого футболіста української Прем'єр-ліги, а також став чотириразовим чемпіоном України у складі донецького «Шахтаря».
16 квітня 2021 року «Шахтар» оголосив про те, що гравець залишає клуб[17]. Загалом Тайсон зіграв за клуб 299 ігор і забив 55 ігор в усіх турнірах. З «гірниками» він 6 разів ставав чемпіоном України, виграв 5 Кубків та 4 Суперкубки країни і з осені 2017 року Тайсон протягом 2 років був капітаном «Шахтаря».
16 квітня 2021 року «Інтернасьйонал» оголосив, про повернення Тайсона, який був гравцем спочатку молодіжної, а потім і дорослої команди клубу з 2004 до 2010 року; між сторонами був підписаний контракт до 2023 року[18]. Спортсмен погодився на значне зниження зарплати, щоб укласти угоду, відмовившись від більш вигідних пропозицій від різних інших клубів, щоб повернутися до «Інтера»[19]. Дебютував за команду 5 травня того ж року в матчі групового етапу Кубка Лібертадорес проти парагвайської «Олімпії», який завершився перемогою бразильців з рахунком 6:1. Перший гол після повернення до клубу забив 8 серпня 2021 року в поєдинку чемпіонату Бразилії проти «Фламенгу». Після індивідуального проходу майже через усе поле Тайсон обіграв кількох суперників і вразив ворота Дієго Алвеса, допомігши своїй команді здобути перемогу з рахунком 4:0. 6 листопада 2021 року відзначився переможним м'ячем у принциповому дербі «Гре-Нал» проти «Греміо», коли на 40-й хвилині зустрічі він замкнув головою передачу Еденілсона, забивши свій перший гол у матчах проти головного суперника «Інтернасьйонала».
У сезоні 2022 року Тайсон провів 34 матчі з 62 можливих, забив чотири голи та віддав чотири результативні передачі. Через особисті обставини й дві м'язові травми він пропустив близько 45 % матчів команди. Також футболіст був одним з учасників страйку гравців «Інтернасьйонала», викликаного затримками виплати заробітної плати. В результаті 7 січня 2023 року контракт між Тайсоном та «Інтернасьйоналом» було достроково розірвано. Після цього футболіст публічно розповів про конфлікт із керівництвом клубу та президентом команди під час прямої трансляції зі стрімером Paivinha[20].

14 січня 2023 року Тайсон став гравцем грецького ПАОКа, підписавши контракт терміном на півтора року[21].
У сезоні 2023/24 років він став одним із ключових футболістів команди. Саме Тайсон забив вирішальний другий м'яч у виїзному матчі проти «Аріса» (2:1), який приніс ПАОКу четвертий в історії титул чемпіона Греції[22]. Крім того, бразилець завершив чемпіонат найкращим асистентом турніру, записавши до свого активу 10 результативних передач.
У 2014 році Тайсон міг стати громадянином України. Він навіть виконав частину гімну України[23].
2016 року дебютував в офіційних матчах у складі збірної Бразилії. 13 червня 2017 вийшов на заміну замість колишнього одноклубника Дугласа Кости на 58-й хвилині, і відзначився дебютним голом за збірну[24].
У травні 2018 року, провівши на той момент шість ігор за збірну, був включений до її заявки для участі у чемпіонаті світу 2018 року, проте не провів жодного матчу на мундіалі.
- Станом на 21 липня 2026 року
| Команда | Сезон | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| 2008 | 30 | 2 | - | - | 9 | 0 | - | - | 39 | 2 | |
| 2009 | 28 | 4 | 12 | 7 | 4 | 0 | 19 | 15 | 63 | 26 | |
| 2010 | 11 | 3 | - | - | 11 | 0 | 14 | 4 | 36 | 7 | |
| Усього | 69 | 9 | 12 | 7 | 24 | 0 | 33 | 19 | 138 | 35 | |
| 2010–11 | 21 | 8 | 0 | 0 | 6 | 1 | 0 | 0 | 27 | 9 | |
| 2011–12 | 23 | 2 | 0 | 0 | 13 | 5 | 0 | 0 | 36 | 7 | |
| 2012–13 | 13 | 3 | 1 | 0 | 6 | 1 | 0 | 0 | 20 | 4 | |
| Усього | 57 | 13 | 1 | 0 | 25 | 7 | 0 | 0 | 83 | 20 | |
| 2012–13 | 11 | 2 | 3 | 1 | 2 | 0 | 0 | 0 | 16 | 3 | |
| 2013–14 | 19 | 1 | 4 | 1 | 8 | 1 | 1 | 1 | 32 | 4 | |
| 2014–15 | 21 | 4 | 6 | 0 | 8 | 0 | 1 | 0 | 36 | 4 | |
| 2015–16 | 18 | 6 | 6 | 1 | 17 | 1 | 1 | 0 | 42 | 8 | |
| 2016–17 | 24 | 5 | 3 | 1 | 12 | 4 | 1 | 0 | 40 | 10 | |
| 2017–18 | 24 | 4 | 3 | 2 | 8 | 1 | 1 | 0 | 36 | 7 | |
| 2018–19 | 25 | 3 | 3 | 0 | 7 | 3 | 0 | 0 | 35 | 6 | |
| 2019–20 | 25 | 10 | 1 | 0 | 11 | 1 | 1 | 0 | 38 | 11 | |
| 2020–21 | 15 | 2 | 1 | 0 | 7 | 0 | 1 | 0 | 24 | 2 | |
| Усього | 182 | 37 | 30 | 6 | 80 | 11 | 7 | 1 | 299 | 55 | |
| 2021 | 22 | 4 | 2 | 0 | 5 | 0 | — | 29 | 4 | ||
| 2022 | 1 | 0 | 0 | 0 | 1 | 0 | 9 | 3 | 11 | 3 | |
| Усього | 23 | 4 | 2 | 0 | 6 | 0 | 9 | 3 | 40 | 7 | |
| 2022–23 | 14 | 1 | 5 | 1 | — | — | 19 | 2 | |||
| 2023–24 | 29 | 5 | 5 | 0 | 16 | 3 | — | 50 | 8 | ||
| 2024–25 | 25 | 2 | 3 | 1 | 14 | 4 | — | 42 | 7 | ||
| 2025–26 | 26 | 6 | 8 | 0 | 10 | 0 | — | 44 | 6 | ||
| Усього | 94 | 14 | 21 | 2 | 40 | 7 | — | 155 | 23 | ||
- Інші змагання — Ліга Гаушу і Суперкубок України
| Бразилія | |||
|---|---|---|---|
| Year | Ігор | Голів | |
| 2016 | 2 | 0 | |
| 2017 | 3 | 1 | |
| 2018 | 3 | 0 | |
| Усього | 8 | 1 | |
| Дата | Місто | Господарі | Результат | Гості | Турнір | Голи | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 6-9-2016 | Манаус | Бразилія | 2 – 1 | Відбір до ЧС 2018 | - | ||
| 11-10-2016 | Мерида | Венесуела | 0 – 2 | Відбір до ЧС 2018 | - | ||
| 9-6-2017 | Мельбурн | Бразилія | 0 – 1 | товариський матч | - | ||
| 13-6-2017 | Мельбурн | Австралія | 0 – 4 | товариський матч | 1 | ||
| 10-11-2017 | Лілль | Японія | 1 – 3 | товариський матч | - | ||
| 23-3-2018 | Москва | Росія | 0 – 3 | товариський матч | - | ||
| 3-6-2018 | Ліверпуль | Бразилія | 2 – 0 | товариський матч | - | ||
| 10-6-2018 | Відень | Австрія | 0 – 3 | товариський матч | - | ||
| Усього | Матчів | 8 | Голів | 1 |
- Віце-чемпіон Бразилії: 2009
- Чемпіон Ліги Гаушу: 2008, 2009
- Фіналіст Кубка Бразилії: 2009
- Володар Кубка Лібертадорес: 2010
- Володар Південноамериканського кубка: 2008
- Володар Кубка банку Суруга: 2009
- Бронза чемпіонату України (2): 2010/11, 2011/12
- Футболіст року в чемпіонаті України: 2019
- Легіонер року в чемпіонаті України (2): 2011, 2019
- Найкращий бомбардир Ліги Гаушу: 2009
- Найкращий бомбардир Кубка Бразилії: 2009
- Єдиний гравець, який забивав у 7 поспіль сезонах Ліги Європи[26]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 5 лютого 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Тайсон — найкращий гравець матчу Шахтар — Андерлехт за версією Whoscored. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Тайсон – найкращий гравець Шахтаря у 2018 році. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ Шахтар через травму втратив Тайсона. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
- ↑ Шахтар – Айнтрахт Франкфурт статистика матчу. Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 15 лютого 2019.
- ↑ 20 українських футболістів заробляють по більш ніж одному мільйону євро на рік. Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 24 березня 2020.
- ↑ FC Shakhtar Donetsk (8 жовтня 2018). Как Харатин охотился за Тайсоном в матче Шахтёр — Заря (1:1). Процитовано 20 жовтня 2018.
- ↑ FC Shakhtar Donetsk (7 жовтня 2018). Жуткий фол Харатина на Тайсоне. Шахтёр — Заря — 1:1. Архів оригіналу за 10 січня 2020. Процитовано 20 жовтня 2018.
- ↑ Тайсон получил жуткую травму после грубого подката от Харатина. football.ua. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 20 жовтня 2018.
- ↑ Shakhtar Donetsk's Taison sent off after reacting to alleged racism. BBC Sport. 10 листопада 2019.
- ↑ Taison: Shakhtar's Brazil midfielder after sending-off following alleged racist abuse. BBC Sport. 11 листопада 2019.
- ↑ Shakhtar Donetsk's Taison given one-match ban after reacting to alleged racism. BBC Sport. 21 листопада 2019.
- ↑ Тайсон покидает донецкий «Шахтёр». СпортНавины. 16 квітня 2021. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
- ↑ Тайсон офіційно перейшов у новий клуб. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
- ↑ Inter anuncia a contratação de Taison, e atacante está de volta ao Beira-Rio após 11 anos. 16 листопада 2021 — через globoesporte.globo.com.
- ↑ Após rescisão, Taison detona presidente do Internacional em live. Sportbuzz (pt-br) . 9 січня 2023. Процитовано 21 липня 2026.
- ↑ Taison joins PAOK. PAOK FC. 14 січня 2023.
- ↑ ΠΑΟΚ, Πρωτάθλημα: Το «χρυσό» γκολ του Τάισον που χάρισε τον τίτλο στον Δικέφαλο | Gazzetta. www.gazzetta.gr (гр.). 19 травня 2024. Процитовано 21 липня 2026.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ ΠΑΟΚ 4Χ4 και... 1,2, 4 ως αουτσάιντερ: από 75-68 το έκανε 78-80!. Gazzetta (Greek) . 19 травня 2024. Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Тайсон встановив цікавий рекорд Ліги Європи
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тайсон
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Тайсон Барселлос Фреда на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Тайсон Барселлос Фреда на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Тайсон Барселлос Фреда на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
| Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 13 січня
- Народились 1988
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2018
- Уродженці Пелотаса
- Бразильські футболісти
- Гравці збірної Бразилії з футболу
- Футболісти «Інтернасіонала»
- Футболісти «Металіста» (Харків)
- Футболісти «Шахтаря» (Донецьк)
- Футболісти ПАОКа
- Бразильські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Україні
- Футбольні легіонери в Греції
