Харківський колегіум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Харківський колегіум — давній навчальний заклад у місті Харкові, який існував з 1722 по 1817 рр. Після ліквідації, як і інші колегіуми, був реорганізований в Харківську духовну семінарію.

Історія[ред. | ред. код]

Назва[ред. | ред. код]

В українській та російській історіографіях заклад переважно іменується як "Харківський колегіум", проте на початок XVIII ст. в освітніх колах Лівобережної України була поширена традиція іменування навчальних закладів на честь засновників. Так зокрема на зразок Києво-Могилянської академії Харківський колегіум також іменувався Тихоріанською академією на честь його співзасновника Єпіфанія (Тихорського)[1].

Заснування[ред. | ред. код]

Колегіум був заснований 1722 року у Білгороді, і в 1726 році перенесений до Харкова під назвою Слов'яно-греко-латинської школи. В 1734 р. був перетворений на Харківську Колегію для дітей усіх соціальних станів за зразком Києво-Могилянського колегіуму, що обумовило схожість основних принципів управління, навчально-виховного процесу. Основоположники Харківського колегіуму — білгородський єпископ Є. Тихорський та князь М. Голіцин. Харківський колегіум був другим за значенням після Києво-Могилянської академії навчальним та науковим центром в Україні, одним із провідних осередків формування української інтелігенції.

Харківський колегіум, будівля на зламі 18-19 ст.

Становленню Харківського колегіуму сприяла широка благодійна підтримка різних верств населення Слобідської України, завдяки якій склалися його значні земельні та господарські володіння. До колегіуму приймали дітей усіх соціальних станів — козацтва, духовенства, містян. Наявність великого господарства давала можливість навчати і утримувати значну кількість учнів (у серед. XVIII ст. — 400, на поч. XIX ст. — понад 800).

Навчання[ред. | ред. код]

Зміст навчальних програм був близьким до програм Києво-Могилянської академії та Московського університету. У Харківському колегіумі викладали піїтику, риторику, філософію, богословіє, грецьку, латинську і російську мови.

В 1769 р. при Колегіумі були відкриті «додаткові класи» з викладанням прикладних наук (геодезія, інженерна справа, артилерію, музика, танці, малюнок, живопис та архітектура) та гуманітарно-природничих наук (математики, історії, географії, французької, німецької та італійської мов) з метою підготовки дворянських дітей до державної служби, які розташовувались за межами монастиря (на місці бібліотеки імені В. Г. Короленка). У 1789 році ці класи були відокремлені від Колегіуму і об'єднані з Народним училищем, а після заснування Харківського університету вони перетворилися на Слобідсько-Українську гімназію. 1795 року до програми введено фізику і природознавство, а на поч. 19 ст. ще сільське господарство та медицину.

Реорганізація[ред. | ред. код]

З початку 19 століття із заснуванням Харківського університету, першими слухачами якого були учні Харківської колегії, власне колегіум втратив своє значення і 1817 році, внаслідок церковних реформ, які проводив уряд Російської імперії, був перетворений на Харківську духовну семінарію.

Бібліотека[ред. | ред. код]

З відкриттям Харківського університету (1805) учні колегіуму слухали природничі (ботаніку та фізику) та медичні університетські курси. Колегіум мав велику бібліотеку. До бібліотеки увійшло книжкове зібрання Стефана Яворського, що було перевезено з Ніжинського Благовіщенського монастиря. У колегіумі був створений перший у Харкові церковний хор.

Викладачі[ред. | ред. код]

Див. також Ректори Харківського колегіуму, Викладачі Харківського колегіуму

Серед викладачів X. К. були: А. Острогорський, М. Шванський, С. Флоринський, С. Базилевич, Я. Назаревський, Л. Кордет, Г. Сковорода, І. Двігубський, С. Вітинський, Ф. Татарський, О. Кастелі (франц. мова, історія й географія), А. Фонвікант (архітектура, фортифікація, геометрія), І. Саблучок, А. Ведель та ін. Учні відвідували заняття видатних українських композиторів А. Веделя, М. Концевича, архітектора П. Ярославського, художників І. Саблукова, В. Неминущого, Лаврентія Калиновського та ін.

Вихованці[ред. | ред. код]

Див. також Випускники Харківського колегіуму

Вихованцями Харківського колегіуму були зокрема київський митрополіт — Арсеній Могилянський та ін.; губернатори: М. Ковалевський, фізик В. Петров, перекладач М. Гнедич, лікарі Г.Базилевич та Є.Мухін, письменники П.Кореницький, С.Писаревський, С. і В.Олександрови, а також 3. Корнієв, А. Руновський, Д. Скибинський; діячі науки і культури: Є. Базилевич, Т. Смілівський, М. Каченовський, М. П. Ярославський, мистці С. Маяцький, В. Неминущий та ін. Число учнів у колегіумі коливалося від 400 до 600.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [ http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2018/54/articles/12.pdf Етносоціальний портрет українських православних ієрархів на тлі епохи Просвітництва / С. Кагамлик // Етнічна історія народів Європи. — 2018. — Вип. 54. — С. 73–81.]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]