Трьох-Святительська церква (Чернівці)
| Трьох-Святительська церква семінарська церква | |
|---|---|
 | |
| Статус: | Пам'ятка архітектури |
| Країна: |  Україна
|
| Місце розташування: |  м. Чернівцівул. М. Коцюбинського, 2 ЧНУ ім. Ю.Федьковича |
| Географічні координати: | 48°17′46″ пн. ш. 25°55′27″ сх. д. / 48.29611° пн. ш. 25.92417° сх. д. |
| Конфесія: | ПЦУ |
| Єпархія: | Чернівецько-Буковинська єпархія |
| Тип будівлі: | храм |
| Архітектурний стиль: | еклектика |
| Архітектор: | Йозеф Главка |
| Будівник: | Євгеній (Гакман) |
| Початок будівництва: | 1867 |
| Завершення будівництва: | 1882 |
| Настоятель: | Протоієрей Миколай Щербань |
| Стан: | діючий |
Трьох-Святительська церква (Семінарська церква) — зведений у 1882 році, діючий православний храм Чернівецько-Буковинської єпархії Православної церкви України, 24 серпня 1963 року визнаний пам'яткою архітектури національного значення (ох. № 778/3)[1].
28 червня 2011 року на 35-й сесії комітету ЮНЕСКО церкву, як складову частину архітектурного ансамблю Резиденції митрополитів Буковини і Далмації, було включено до списку Світової спадщини.[2]
Назва храму відсилає нас до Свята Трьох Святителів
П'ятикупольну з конхою церкву зведено у візантійському стилі з елементами еклектики. Цегляна культова споруда у плані являє собою витягнутий зі сходу на захід прямокутник з абсидою й примикаючими до неї напівкруглими приміщеннями. Основою центрального куполу служить барабан, оформлений аркатурним поясом з вітражами та карнизами. На куполах встановлено стилізовані «константинопольські хрести» (герб Константинопольського патріархату).
Парадний вхід має вигляд порталу з аркою та колонами. Окрім того, в оздоблені ризаліту присутні вітражі, різьблення по каменю, карнизи. Завершенням служить величне п'ятиглавіє, вінцем якого є масивний кам'яний «константинопольський хрест», в якому також є ознаки відразу кількох типів хрестів — грецького, мальтійського та кельтського.
У вирішенні інтер'єру поєднуються принципи глибинного і висотного розкриття внутрішнього простору. Світловий барабан за допомогою арок і вітрил спирається на чотири міцні пілони. Пучкові колони відокремлюють центральну наву від вузьких бічних.
Захоплюючим є внутрішнє оздоблення храму, яке вирізняється пишністю обробки, є багатим на різьблення, позолоту, живопис у постакадемічному стилі.
Скульптор Анна Гофман виготовила ліпні прикраси для дванадцятьох капітелів. Художнім розписом церкви займалися Карл Йобст та Епамінандос Бучевський. Пензлю першого належать біблійні сюжети: «Різдво Христове», «Воскресіння Христа» і «Сходження Святого Духа», а також чотири Євангеліста, що розміщені на бокових стінах та в абсиді вівтаря. Інший розмалював інтер'єр геометричним орнаментом, що нагадує малюнки буковинських писанок, килимів, рушників.
Оригінальною є форма кам'яного престолу, що має форму прямокутного куба, який стоїть на основі й накритий так само кам'яною кришкою з дерев'яним верхом.
Завдяки продуманій архітектурній конструкції у храмі чудова акустика, через що він став улюбленим місцем шанувальників церковного співу.[3]
Домінантою церкви є вишуканий п'яти-ярусний іконостас, наповнений іконами відповідно до православних церковних канонів.
Нижній (перший) ярус формується за рахунок ікон із старозаповітними сюжетами. На царських вратах зображено центральні постаті Благовіщення — Архангела Гавриїла та Діву Марію. Над вратами — Спас Нерукотворний, з боків — образи Богородиці з маленьким Ісусом та власне самого Христа Вседержителя.
На дияківських вратах — Архистратигів Михаїла та Гавриїла. На бічних іконах цього яруса — Іоан Предтеча та Три Святителя: Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого, зображені у повному архієрейському облаченні.
Центральне місце наступного дворядного ярусу, у якому розміщено зображення дванадцяти великих свят, займає ікона Тайної вечері. Особливою в цій групі образі́в та й у всьому іконостасі є ікона Воскресіння, яка зазвичай відсутня у православних іконостасах центральної та східної України.
Четвертим яросом, відповідно до православних канонів, є — апостольський. У центрі образ Христа Вседержителя у повному архієрейському облаченні на царському троні. Зображення дванадцяти послідовників Христа є типовими, щоправда — постаті не підписані.
У пророчому (п'ятому) ярусі в медальйонах вміщено лики дванадцяти старозаповітних пророків.
Значний іконографічний інтерес становить зображення однієї з іпостасей Святої Трійці — Бога-Отця як «ветхого днями».
Увінчує іконостас зображення Розп'яття з предстоячими: Богородицею та Іоаном Богословом. Сам хрест дещо незвичної форми — з дванадцятьма кінцями.[3]
На початку 1860-х років владиці Євгенію (Гакману), завдяки своєму авторитету, вдалося ініціювати розгляд питання щодо надання місцевій православній церкві статусу окремої митрополії, а також добитися дозволу на спорудження нової величної архієрейської резиденції. 20 серпня 1863 року Франц Йосиф I своїм указом затвердив план будівництва майбутнього архітектурного шедевру — Резиденції митрополитів Буковини і Далмації. Автором грандіозного проекту став молодий чеський архітектор Йозеф Главка. Одночасно було прийнято рішення й про будівництво Трьох-Святительської (семінарської) церкви, як невід'ємної частини архітектурного ансамблю.
Храм на честь Трьох Святителів Вселенських — Василя Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого — почали зводити 19 квітня 1867 року, коли владика Євгеній (Гакман) урочисто заклав наріжний камінь.
Будівництвом церкви (1882) фактично було завершено спорудження всього архітектурного ансамблю резиденції. Діючий храм обслуговували студенти-богослови та їх викладачі-наставники.
У радянський період (1944-1991) культову споруду було закрито, а приміщення використовувалось як зал ЕОМ. Водночас, керівництву університету вдалося зберегти розписи та іконостас. Завдяки цьому пам'ятка збереглася до нашого часу практично у первозданному вигляді.[3]
У 1990-х роках богослужіння у Трьох-Святительській церкві, як парафіяльній УПЦ КП, були відновлені. У храмі звершуються практично всі церковні таїнства.
Богослужіння відбуваються щоденно. У будні: ранкове богослужіння починається о 7.45, вечірня — 16.00. В неділю: ранкова — 8.40. У святкові дні (що припадають на будень) — 7.40.
З особливою урочистістю відзначається храмове свято — Трьох святителів (30 січня).[3]
У 2006 році було розпочато новий етап реставраційних робіт у Резиденції загалом і у храмі зокрема. Саме у цей час розпочато комплексну реставрацію куполів та даху храму, а також було замінено систему дощового водовідведення.
У 2009-2010 роках замінено систему опалення.
З 14 грудня 2019 року, відповідно до указу Предстоятеля Православної Церкви України Блаженійшого митрополита Київського та всієї України Епіфанія за № 820, храм переведений в канонічне підпорядкування Преосвященному архієпископу Чернівецькому та Хотинському Германові (Семанчуку).
З 02 лютого 2024 року належить до Чернівецько-Буковинської єпархії Православної церкви України.
Відповідно до указів виданих 25 грудня 2019 року Високопреосвященнійшим архієпископом Чернівецьким та Хотинським Германом призначений клір храму Трьох Святителів м. Чернівці при Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича:
протоієрей Миколай Щербань — настоятель храму;
протоієрей Миколай Лагодич — штатний священник;
протоієрей Миколай Шкрібляк — штатний священник.
- ↑ Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. № 970. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 19 жовтня 2013.
- ↑ Residence of Bukovinian and Dalmatian Metropolitans on the UNESCO website. Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 19 жовтня 2013.
- ↑ а б в г Ігор Чеховський. Путівник «Прогулянка Чернівцями та Буковиною». — Київ : Балтія-Друк, 2008. — С. 158-160. — ISBN 966-8137-38-8.
- Черновцы. Церковь Трех Святителей [Архівовано 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Туристичний путівник по Чернівцях. Університет (колишня Резиденція Буковинських митрополитів) [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Резиденція Митрополитів Буковини і Далмації. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича