Герман (Семанчук)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Герман
Архієпископ Чернівецький і Хотинський
(до 6 травня[1] 2015 — єпископ)
з 16 листопада 2009
Обрання: 26 серпня 2009
Церква: УАПЦПЦУ
Попередник: Даниїл (Ковальчук)
 
Тезоіменитство: 9 серпня
Ім'я при народженні: Павло Святославович Семанчук
Народження: 27 жовтня 1973(1973-10-27) (45 років)
Вижницький район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Чернецтво: 27 липня 1997
Єп. хіротонія: 16 листопада 2009
Хто рукоположив у єпископа Мефодій (Кудряков), Феодосій (Пецина), Іларіон (Савчук), Володимир (Шлапак), Афанасій (Шкурупій)

Герман (в миру Семанчук Павло Святославович, нар.27 жовтня 1973 року, с. Іспас Вижницького району Чернівецької області) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Автокефальної Православної Церкви), архієпископ Чернівецький і Хотинський.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 27 жовтня 1973 року в родині службовців.

У 1990 році закінчив середню школу № 4 м. Чернівці.

З 1991 ро 1996 роки виконував послух регента-псаломщика в храмах м. Чернівці та Чернівецької єпархії.

9 березня 1997 р. Митрополитом Переяславським і Богуславським Нестором (Кулішем), УПЦ КП, у Свято-Феодосіївському монастирі м. Києва висвячений у диякона, а 19 квітня 1997 року — у пресвітера в стані целібату.

27 липня 1997 р. намісником Свято-Феодосіївського монастиря м. Києва архімандритом Вікентієм (Міськовим) пострижений в мантію з іменем Герман (на честь прп. Германа Аляскинського, пам'ять 9 серпня за н.ст.).

9 серпня 1997 р. піднесений у сан ігумена.

З 1997 по 2000 роки — клірик Одеської єпархії УПЦ КП, настоятель кафедрального собору Різдва Христового м. Одеси, секретар Одеського єпархіального управління УПЦ КП.

З 2000 року — клірик Чернівецько-Кіцманської єпархії УПЦ КП, настоятель храму Св. вмч. Георгія Побідоносця м. Кіцмань, благочинний храмів Кіцманського району.

До Дня Святої Пасхи 2003 року нагороджений хрестом з прикрасами.

У 2000 р. закінчив Львівську Духовну Семінарію УПЦ КП, а у 2007 р. — Київську православну Богословську Академію з академічним званням магістра богослів'я.

У 2008 р. закінчив Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича з присвоєнням кваліфікації бакалавра філософії, а у 2009 р. Національний університет «Острозька Академія» з академічним званням магістра богослів'я.

14 листопада 2009 року, в день святих безсрібреників та чудотворців Косми і Даміана Азійських, у храмі Св. Димитрія Солунського УАПЦ м. Києва відбулось наречення архімандрита Германа (Семанчука) на єпископа Чернівецького і Хотинського. Окрім предстоятеля Митрополита Київського і всієї України Мефодія, у той день у храмі молилися архієпископ Уманський Іоан (Модзалевський), архієпископ Кафський і Готський Петро (Брук де Тралль), архієпископ Дрогобицький і Самбірський Феодосій (Пецина), Єпископ Черкаський і Кіровоградський Іларіон (Савчук), єпископ Житомирський і Поліський Володимир (Шлапак).[2]

16 листопада 2009 року в день пам'яті Мчч. Акепсима єп., Йосифа пресвітера та Аіфала в м. Києві в храмі Миколи Набережного звершено чин єпископської хіротонії архімандрита Германа (Семанчука) на єпископа Чернівецького і Хотинського.

Хіротонію Германа очолив Мефодій — предстоятель УАПЦ, якому співслужили архієпископ Дрогобицький і Самбірський Феодосій, єпископ Черкаський і Кіровоградський Іларіон, єпископ Житомирський і Поліський Володимир (Шлапак), єпископ Харківський і Полтавський Афанасій.

У 2015 році возведений до сану архієпископа Чернівецького і Хотинського.

15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УАПЦ взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії.

5 лютого 2019 року митрополит Київський і всієї України Епіфаній призначив владику Германа до складу першого Священного синоду Православної церкви України.

26 липня 2019 архієпископ Герман став першим архієреєм ПЦУ, що співслужив із ієрахрами Православної церкви Еллади[3]

Рішенням Синоду ПЦУ був включений до ліквідаційної комісії юридичної особи релігійної організації «Патріярхія УАПЦ» під керівництвом архієпископа Житомирського і Поліського Володимира (Шлапака)[4]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерело[ред. | ред. код]