Устич Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Устич Сергій Іванович
Народився 9 червня 1955(1955-06-09)
Загаття
Помер 7 лютого 2020(2020-02-07) (64 роки)
Ужгород
Громадянство Україна Україна
Діяльність політик, дипломат, історик, соціолог
Галузь політика[1], дипломатія[1], історія[1] і соціологія[1]
Alma mater УжНУ
Знання мов українська[1]
Посада Голова Закарпатської областної державної адміністрації (1995-1999), народний депутат України

Сергій Іванович Устич (9 червня 1955, с. Загаття, Іршавський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР — 7 лютого 2020, Ужгород[2]) — український політичний і державний діяч, дипломат.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 червня 1955 в селі Загаття Іршавського району на Закарпатті.

В 1973-78 роки навчався в Ужгородський державний університет та в 1978 закінчив історичний факультет. Пізніше, захистив кандидатську та докторську дисертації.

З 1987 по 1988 проходив стажування в Карловому університеті у Празі.

З 1990 по 1994 — працює в органах державної влади, першим заступником голови Закарпатської обласної державної адміністрації.

У 1994—1996 — Голова Ради Карпатського Єврорегіону.

З 1994 по 3 вересня 1996 року — Народний депутат України 2 скликання. Обраний Іршавський виборчий округ N 171 Закарпаття[3].

З 10 липня 1995 по 05 травня 1999 року — Голова Закарпатської обласної державної адміністрації[4].

З 1998 по 1999 обіймав посаду постійного представника від губернаторів і мерів України в Конгресі регіональних і місцевих влад Ради Європи в Страсбурзі.

З 2 серпня 1999 року по 27 травня 2004 року — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Чеській Республіці[5][6].

З 27 травня 2004 року по 21 червня 2005 року — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Словаччині[7][8].


В листопаді 2005 року, після завершення дипломатичної кар'єри та повернення до України, Сергій Устич ініціював та став співзасновником й директором Інституту транскордонного співробітництва (ІТС) [9], який діяв у статусі громадської організації а діяльність ІТС була відома багатьма науковими дослідженнями. Ціла низка робіт та досліджень, в тому числі й самого Сергія Устича - була презентована на кількох, ним же організованих - науково-практичних конференціях. Так, у жовтні 2010 року відбулась Міжнародна науково-практична конференція «Європейський форум з транскордонного співробітництва для розширеної Європи» [10]. У квітні 2011 - Міжнародна науково-практична конференція «Ефективність транскордонного співробітництва через міжнародний моніторинг та координацію діяльності національних суб'єктів» [11]. У січні 2013 року - Міжнародна науково-практична конференція «Методологія та інструментарій соціологічного аналізу транскордонного співробітництва» [12]. У вересні 2014 року - Міжнародна науково-практична конференція «Система соціологічного забезпечення транскордонного співробітництва» [13]. У березні 2017 року - Міжнародна науково-практична конференція «Інноваційне забезпечення сучасного транскордонного співробітництва Словаччини і України» [14].


Паралельно, Сергій Іванович працював й у рідному вузі - Ужгородському національному університеті. Він перший і єдиний на Закарпатті доктор соціології, професор, завідувач кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій УжНУ[15].

Помер Сергій Устич 7 лютого 2020 року[2]. Прощання з ним відбулося у м. Ужгороді 10 лютого.

Наукові досягнення та публікації[ред. | ред. код]

Кандидат історичних наук, доцент.

Кандидатська дисертація на тему: "Техніко-економічні фактори детермінації політичної боротьби робітничого класу розвинених капіталістичних країн в умовах НТР" (Львів. держ. ун-т ім. І.Франка, 1982).

Доктор соціологічних наук, професор соціології, ДВНЗ "Ужгородський національний університет".

Докторська дисертація на тему: "Методологія та методи соціологічних досліджень" (Спеціальність: Соціологічні науки. 22.00.02, Київ. Інститут соціології, 2015).

Наукові роботи та публікації (окремі):

Кордон, війна та мир в долі сучасного світу : монографія / С. І. Устич; ред.: Б. Кушнір. - Ужгород : Карпати, 2010. - 326 c. - Бібліогр.: с. 276-297 - укp.

Методологія системного дослідження транскордонних процесів та її соціальна імплементація : монографія / С. І. Устич. - Ужгород : Ліра, 2014. - 350 с. : табл. - Бібліогр.: с. 330-350. - 400 прим. - ISBN 978-617-596-160-5

Інноваційний університет: концепція становлення і розвитку = Innovative university: concept of formation and development : монографія / І. В. Артьомов, І. П. Студеняк, С. І. Устич, К. В. Балабанов, О. В. Булатова; ред.: І. В. Артьомов; ДВНЗ "Ужгород. нац. ун-т". - Ужгород : ДВНЗ "УжНУ", 2016. - 523 c. - (Сер. "Євроінтеграція: укр. вимір"; вип. 30). - Бібліогр. в кінці розд. - укp.

Автор монографій: "Системне дослідження суспільства" (Львів, Світ, 1992), "Взаємодія основних сфер суспільного життя" та цілої низки наукових робіт та публікацій.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д Czech National Authority Database
  2. ↑ а б Відійшов у вічність справжній дипломат і вчений, надзвичайна людина і патріот свого краю – Сергій Іванович Устич. www.uzhnu.edu.ua (укр.). Процитовано 25 червня 2020.
  3. ↑ Верховна Рада України 2-го скликання
  4. ↑ Указ Президента України № 580/95
  5. ↑ Указ Президента України № 948/99
  6. ↑ Указ Президента України № 586/2004
  7. ↑ Указ Президента України № 587/2004
  8. ↑ Указ Президента України № 985/2005
  9. ↑ Інститут транскордонного співробітництва.
  10. ↑ Міжнародна науково-практична конференція «Європейський форум з транскордонного співробітництва для розширеної Європи».
  11. ↑ Міжнародна науково-практична конференція «Ефективність транскордонного співробітництва через міжнародний моніторинг та координацію діяльності національних суб'єктів».
  12. ↑ Міжнародна науково-практична конференція «Методологія та інструментарій соціологічного аналізу транскордонного співробітництва».
  13. ↑ Міжнародна науково-практична конференція «Система соціологічного забезпечення транскордонного співробітництва».
  14. ↑ Міжнародна науково-практична конференція «Інноваційне забезпечення сучасного транскордонного співробітництва Словаччини і України».
  15. ↑ Сергій Устич: «З далекими родичами не завжди можуть бути добрі стосунки, проте з сусідами, за всіх обставин, треба жити приязно». Ужгородський національний університет. 20.12.2018. Процитовано 08.06.2019.

Література[ред. | ред. код]

Населення та кордон
Посли Словаччини
в Україні
Вацлав Бенеш (1921) • Роберт Гаренчар (1993—1995) • Йозеф Мігаш (1995—1996) • Ольга Мігалікова1 (1996—1999) • Васіл Грівна (1999—2005) • Урбан Руснак (2005—2009) • Павол Гамжик (2009—2013) • Юрай Сівачек (2013—2018) • Марек Шафін (2018—)
Посли України
в Словаччині
(1) тимчасово повірений; (2) посол УНР у Чехословаччині; (3) посол УСРР у Чехословаччині
Населення
Посли Чехії
в Україні
Вацлав Бенеш3 (1921—1928) • Роберт Гаренчар1 (1992—1993) • Павел Маша (1993—1997) • Йозеф Врабець (1997—2002) • Карел Штіндл (2002—2007) • Ярослав Башта (2007—2010) • Вітезслав Півонька1 (2010—2011) • Іван Почух (2011—2016) • Зденька Цайсова1 (2016—2017) • Радек Матула (2017—2023) • Радек Пех (2023—)
Посли України
в Чехії
(1) тимчасово повірений; (2) посол УНР у Чехословаччині; (3) посол УСРР у Чехословаччині
Перші секретарі Закарпатського
обласного комітету КПУ
Голови Закарпатського
обласного виконавчого комітету
Голови Закарпатської
обласної ради
Голови Закарпатської
обласної державної адміністрації
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Устич_Сергій_Іванович&oldid=39539245