Лунченко Валерій Валерійович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Валерій Лунченко | ||
|---|---|---|
| Валерій Валерійович Лунченко | ||
 | ||
| Народився |
13 жовтня 1982 (39 років) Хуст Закарпатська область | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Діяльність | політика | |
| Alma mater | Харківський національний автомобільно-дорожній університет і Дрогобицький педагогічний університет | |
| Членство | Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання і Верховна Рада України VII скликання | |
| Посада | Народний депутат України[1], Народний депутат України і Народний депутат України | |
| Партія | Народний фронт | |
| Конфесія | Римо-католик | |
| Діти | 2 доньки і 1 син | |
| Нагороди |
| |
Валерій Валерійович Лунченко (нар. 13 жовтня 1982, Хуст, Закарпатська область) — політик і державний діяч. Народний депутат України VII, VIII і ІХ скликань. Президент Всеукраїнської Асоціації жіночого футболу і голова комітету жіночого футболу УАФ.[2]
Освіта[ред. | ред. код]
- 1999 — закінчив Хустську СШ № 1. Ім. А.Волошина
- 2003 рік — закінчив Дрогобицький педагогічний університет ім. Франка, отримав диплом менеджера-маркетолога.
- 2004 рік — закінчив Угорський національний інститут (Ньїредьгаза) за спеціальністю «Приватне підприємництво».
- 2006 рік — Харківський національний автомобільно-дорожній університет за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство», здобувши ступінь магістра-дослідника з відзнакою.[3]
Діяльність[ред. | ред. код]
- 2007—2010 рр. — діагност-логіст на приватному підприємстві. З грудня 2010 — керівник справами Хустського міськвиконкому.
- З липня 2009 — голова Хустського міського відділення громадської організації Фронт Змін, у грудні того ж року обраний головою Хустської міської організації партії «Фронт Змін».
- 31 жовтня 2010 — обраний депутатом Закарпатської обласної ради від партії «Фронт Змін». На парламентських виборах 2012 року обраний нардепом VII скликання від ВО «Батьківщина», № 61 в списку. Член Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин.[4]
- 2 березня 2014 — 15 вересня 2014 року — голова Закарпатської ОДА.
- На виборах до ВРУ 2014 року обраний нардепом VIII скликання за партійним списком (№ 19 у списку) від Народного фронту.[5]
- У квітні 2016 року був претендентом на посаду міністра інфраструктури, проте ним став Володимир Омелян.
Політика[ред. | ред. код]
Лунченко був одним з народних депутатів, які в жовтні 2015-го пропонували ввести кримінальну відповідальність за контрабанду алкоголю і тютюнових виробів.[6]
Під час роботи нардепом кілька разів був помічений у тому, що голосував за інших депутатів, що були відсутні в сесійній залі, хоча законом це заборонено.[7][8] Лунченко став одним з найактивніших «кнопкодавів» Верховної ради.[9][10][11] Зокрема, на одному з відео Валерій прикриває піджаком пристрій для голосування, при цьому голосуючи за двох депутатів.[12][13]
Був одним з 59 депутатів, що підписали подання, на підставі якого Конституційний суд України скасував статтю Кримінального кодексу України про незаконне збагачення, що зобов'язувала держслужбовців давати пояснення про джерела їх доходів і доходів членів їх сімей. Кримінальну відповідальність за незаконне збагачення в Україні запровадили у 2015 році. Це було однією з вимог ЄС на виконання Плану дій з візової лібералізації, а також одним із зобов'язань України перед МВФ, закріпленим меморандумом[14].
У Верховній Раді 9 скликання є заступником голови депутатської групи «Довіра».
Критика[ред. | ред. код]
За даними ЗМІ, займався підкупом виборців, зокрема будучи самовисуванцем Лунченко виступив співорганізатором дитячих свят у містах Хуст та Іршава[15]. Також він фінансував перевірку гостроти зору людей та видачу їм нових окулярів за потреби в амбулаторіях сіл Руське Поле та Вонігово Закарпатської області. Разом з окулярами видавалася агітація за Лунченка[16]. Виступав спонсором свят, будучи самовисуванцем[17].
У декларації 2014 року не вказав витрати на придбання нерухомого майна[18].
Незважаючи на конституційну заборону суміщення депутатського мандату з державною службою, в парламенті станом на 13 травня 2014 рік перебувало принаймні 9 депутатів-сумісників. Серед них і очільник Закарпатської ОДА Валерій Лунченко, наголосив Рух "Чесно". За повідомленням видавництва Закарпаття онлайн, стало відомо, що 1 квітня 2014 року Валерій Лунченко, як керівник області дає пресконференцію на Закарпатті. У цей самий час у Києві Валерій Лунченко, але уже як народний депутат голосує у Верховній Раді. Повноваження Голови Закарпатської ОДА Валерій Лунченко припинив 15 вересня 2014 року[19][20].
Майно[ред. | ред. код]
- Лунченку належить половина регіональної телекомпанії «Хуст». Співвласник — Мирослав Білецький, депутат Закарпатської облради.
- Декларація за 2014 рік: дохід 149 тис. грн, сім'я — 363,7 тис. грн.[21]
- Декларація за 2013 рік: дохід 226 тис. грн., сім'я — 209 тис. грн.[22]
- Декларація за 2011 рік: дохід 14.925 грн, члени родини — 106.350 грн.
- Житлові будинки площею 104 м²[22] і 194,9 м², готельно-ресторанний комплекс в Хусті (належить дружині, площа 2566 м²)[23]
- У родини — ділянка площею 213 м².[24]
- Земельні ділянки: 60, 194,[25] 213,[26] 425, 525, 2500 (у Шаяні), 4000 м².[21]
- В різний час у власності були або є автомобілі Audi A8 (2011 року),[21] Audi A5 (2009)[26], Audi Q7 (2012).[22] В залежності від року в декларації вказані різні автомобілі.
- Автомобіль дружини — BMW X5 (2015 року, заявлена вартість 1,8 млн грн)[23][25]
- На банківських рахунках 2015 року задекларовано 1,8 млн грн і 20 тис. $[23]
Родина[ред. | ред. код]
- Одружений. Виховує двох доньок та сина.
- Сестра — Корнелія Лунченко
Нагороди[ред. | ред. код]
- 20 жовтня 2014 року від міністра внутрішніх справ Арсена Авакова в нагороду отримав пістолет «Форт 17» калібром 9 мм.[27][28]
- в січні 2017 року голова Закарпатської обладміністрації Геннадій Москаль нагородив Валерія медаллю «За заслуги перед Закарпаттям».[29]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ КОМІТЕТ ЖІНОЧОГО ФУТБОЛУ [Архівовано 14 вересня 2021 у Wayback Machine.]. uaf.ua (УАФ).
- ↑ Лунченко Валерій Валерійович. Архів оригіналу за 27 лютого 2013. Процитовано 10 січня 2013.
- ↑ ВРУ 2012[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 27 листопада 2014.
- ↑ Українські Новини Бизнес - 12 депутатов предлагают Раде ввести уголовную ответственность за контрабанду алкоголя и табачных изделий. un.ua. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ фото голосування. Архів оригіналу за 1 лютого 2017.
- ↑ Лунченко Валерій Валерійович. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 19 січня 2017.
- ↑ Закарпатські нардепи від "Народного фронту" Лунченко і Сочка увійшли до числа найбільших "кнопкодавів" ВР @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ Кнопкодави | ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ ЧЕСНО. knopkodavy.chesno.org. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ NGO Centre UA (25 грудня 2014). Валерій Лунченко кнопкодавить, 25 грудня 2014, відео ЧЕСНО. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ NGO Centre UA (15 січня 2015). Валерій Лунченко та Ігор Котвіцький, 15 січня, законопроект 1743. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ Кто требовал отменить статью за незаконное обогащение: список. ЛІГА.net. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 04.03.2019.
- ↑ Принтер, велосипеди, путівки у санаторій: на Закарпатті потенційні кандидати долучалися до «благодійних акцій». ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - Election in Ukraine (ua). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ Валерій Лунченко фінансував перевірку гостроти зору людей та видачу їм нових окулярів, Лунченко Валерій Валерійович | Музей політичної агітації | Громадський рух ЧЕСНО. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ Валерій Лунченко виступив спонсором свята Івана Купала у селі, Лунченко Валерій Валерійович | Музей політичної агітації | Громадський рух ЧЕСНО. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ Страх як ліки від депутатської амнезії. www.chesno.org. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ Рада позбавила депутатських повноважень трьох сумісників. www.chesno.org (укр.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ Рух "Чесно" наголосив на незаконності суміщення посад "губернатором" Закарпаття @ Закарпаття онлайн. Закарпаття онлайн. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
- ↑ а б в Декларації: Лунченко Валерій Валерійович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ а б в Декларації: Лунченко Валерій Валерійович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ а б в Декларації: Лунченко Валерій Валерійович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ Декларація за 2011 рік. Архів оригіналу за 31 січня 2017.
- ↑ а б Декларації: Лунченко Валерій Валерійович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ а б Декларації: Лунченко Валерій Валерійович. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ У скандальному списку осіб, нагороджених Аваковим зброєю, закарпатські нардепи Лунченко і Пацкан @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 19 січня 2017.
- ↑ Нагородний фронт. Кому Аваков подарував 400 стволів. Українська правда. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
- ↑ П’ять парламентаріїв отримали відзнаку <<За заслуги перед Закарпаттям>>. Голос України. Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 14 березня 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лунченко Валерій Валерійович |
- Лунченко Валерій Валерійович. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 23 жовтня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016.
- Блог Валерія Лунченка [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.] на сайті «Лівий берег».
| |||||||
|
| ||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||
Категорії:
- Народились 13 жовтня
- Народились 1982
- Випускники Харківського національного автомобільно-дорожнього університету
- Випускники Дрогобицького педагогічного університету
- Нагороджені відомчою відзнакою «Вогнепальна зброя» (МВС України)
- Народні депутати України 8-го скликання
- Народні депутати України 9-го скликання
- Уродженці Хуста
- Народні депутати України 7-го скликання
- Депутати Закарпатської обласної ради
- Голови Закарпатської облдержадміністрації
- Члени «Фронту Змін»
- Члени ВО «Батьківщина»
- Члени партії «Народний фронт»
- Виборчий округ 71