Фарний костел (Бучач)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фарний костел Матері Божої
Buchach.26.10.2013(3).jpg
Розташування Річ Посполита, тепер УкраїнаБучач
Перша згадка 1373
Поч. будівництва ?
Зруйновано бл. 1761
Стиль готика
Належність РКЦ
Стан втрачений

Фарний костел Матері Божої — втрачений римо-католицький храм у м. Бучачі (нині Тернопільська область). Фундатор — дідич поселення Міхал Авданець гербу Абданк.

Відомості[ред. | ред. код]

Перший костел у Бучачі було фундовано 1373[1] (старіші дані 28 липня 1379[2] тепер трактують як повторний фундуш) року, одночасно зі створенням римо-католицької парафії[3].

Правдоподібно, храм був збудований або в останній чверті XIV-го, або у XV ст.[4] На думку Михайла Станкевича, кам'яним храм став наприкінці XV ст.[5]

Власник міста Миколай Бучацький-Творовський — зять протестанта Радзивілла Миколи Христофора «Чорного» — був кальвіністом, сприяв поширенню цієї течії християнства, перетворив фарний костел на кальвінський збір за свого життя.[6] У руках кальвіністів будівля перебувала до кінця XVI ст.[4] Для використання римо-католикам фарний костел повернула, за одними даними, донька М. Бучацького-Творовського Катажина[7], за іншими, його син Ян Кшиштоф «Збожний», який свого часу змінив обряд на католицький, а ставши дідичем Бучача, також запровадив у костелі «набоженство» святого Розарію.[8]

У надвечір'я Святого Валентина 1643 року у львівському замку[9] Марія Амалія Могилівна-Потоцька записала фундуш розміром 2000 злотих під 8 % річних для фарного костелу в Бучачі[10].

Від 1663 року при фарному костелі діяла препозитура з упосаженням[11] 10000 флоринів. Занотовано, що 1667 року (володіння містом Яном Потоцьким[12]) при храмі діяли школа, яка мала ректора, шпиталь (ним опікувався препозит) на 8 осіб водночас.[13]

Храм сильно постраждав після турецько-татарських нападів 1672, 1676 років, зокрема, втратив склепіння. Відновлення було проведене у 1709—1710 роках.[4]

Костел (велика ймовірність, що він був ґотичним) перед його розбиранням був кам'яним, тинькованим, однонавним, з двома бічними каплицями (справа — каплиця святої Анни, яка мала двері й три вікна, зліва — каплиця Пречистої Діви Марії з гори Кармель[14]) вежею від фронту. Вівтарі та решта предметів культу були зроблені здебільшого на початку XVIII ст.[4]

У записах метричних книг хрещень і поховань бучацьких костелів можна довідатись, що неодноразово хресними батьками були дідичі міста (зокрема, фундатор Бучацького монастиря ЧСВВ Стефан Александер Потоцький, його син Микола Василь), гості (генерал-ад'ютант короля Швеції Карла ХІІ Андерс (Єнджей)[15] Тиллденкрон, львівський староста Йоахім Потоцький та інші).[16]

З канонічними візитаціями храм відвідували: латинський архієпископ Львова Миколай Вижицький (20 жовтня 1740), єпископ Бакеу Станіслав Раймунд Єзерський (12 серпня 1754)[17]

Стара вхідна брама

У костелі працювали ксьондзи: о. Станіслав Рикала, о. Стефан Броньовський,[18] о. Томаш Пашковський (з 1674), о. Павел Розмисловський, о. Станіслав Мрочек (з 1702),[19] о. Єжи Якуб Стронкевич (з 1704), о. Александер Юзеф Млодкевич (з 1711, перед цим пробощ у Бариші, з 1716 — теребовельський декан РКЦ, помер 28 липня 1740), о. Антоній Вілінський (з грудня 1740, до кінця існування храму),[20] о. Томаш Венгерський.

1715 року кс. Александер Юзеф Млодкевич заснував «Шкаплірне братство» (або «Братство святого Скапулярію», пол. Bractwo Szkaplierza Matki Najświętszej), його протекторами зі шляхетського стану стали дідичі міста. Перші вибори у братстві відбулися 20 липня того року. 20 жовтня 1740 року канонічну візитацію мав львівський латинський архієпископ Миколай Вижицький. У жовтні 1760 року тут мали місію оо. місіонери з Городенки, під час якої дві вдови — Барбара Коваліха та Маріанна Ґуттерська — змінили обряд з лютеранського. Десь тоді М. В. Потоцький розпорядився розбирати храм, на місці якого мали будувати новий його коштом. З цього приводу 21 березня 1761 року в Бучачі, після дозволу В. Г. Сераковського, видав привілей,[21] в якому записав фундуш для будівництва нового парафіяльного костелу.[4]

Фарний костел вирішили замінити на новий кам'яний на початку XVIII ст., однак розбирати його почали восени 1760 р. за вказівкою канівського старости Миколи Василя Потоцького[22] після того, як отримали дозвіл львівського латинського архієпископа Вацлава Героніма Сєраковського з Богуславиць. За сприяння М. В. Потоцького новий костел збудували у 17611763 роках, на думку З. Горнунга, за планом Мартина Урбаніка[23] (також припускають, що це міг бути його компаньйон Бернард Меретин). У фундаційній грамоті на новий костел М. В. Потоцький не згадує грамоту М. Абданка.[24] 14 серпня 1763 року В. Г. Сераковський під час канонічної візитації освятив (консекрував) костел[25] та п'ять вівтарів.[26]

Збережена до наших днів стара брама в мурі довкола території костелу була споруджена у XVII—XVIII ст.[27] На її таблиці зберігся напис латиною:
TE DECET HYMNUS DEUS
IN SION ET TIBI REDDETUR VOTUM
IN IERUSALEM Ps. 64.

Усипальниця[ред. | ред. код]

За даними Шимона Старовольського,[4] у старому фарному[24] костелі були поховані (за тодішніми традиціями) представники Бучацьких гербу Абданк (зокрема, Давид — фундатор побудови бічного вівтаря[28]), Творовських-Бучацьких (зокрема, Ян Творовський (Бучацький), була мідна позолочена таблиця з епітафією; Ян Кшиштоф «Збожний» (була надгробна таблиця з епітафією, встановлена братом Єжи Войцехом)[29]), Потоцьких — до побудови доміканського костелу в Золотому Потоці (зокрема, Бернард, Анджей[30](Єнджей)[31]), була пам'ятна таблиця з епітафією коронного стражника Миколая Потоцького.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — С. 42. — ISSN 0130-5247.
  2. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 5; 87; 158.
  3. Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996). — Львів : Місіонер, 1997. — іл. — С. 37. — ISBN 966-7086-24-0.
  4. а б в г д е Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu…— S. 16.
  5. Станкевич М. Бучач та околиці. — Львів : СКІМ, 2010. — іл. — С. 99. — ISBN 966-95709-0-4.
  6. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 5—6.
  7. Smoliński A. Buczacz — perła podolskiego baroku // Wiadomości Historyczne. — Warszawa, lipiec-sierpień 2011. — S. 56. (пол.)
  8. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 47.
  9. Високому або Низькому
  10. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. — S. 89.
  11. фінансове забезпечення
  12. Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu / Seria «Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju». Seria C, zeszyt 3. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — 118 il. — S. 16. — ISBN 978-83-60976-45-6. (пол.)
  13. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu… — S. 15—16.
  14. Aneks I… — S. 26.
  15. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 100.
  16. Там само. — S. 99—100.
  17. Там само. — S. 91.
  18. Там само. — S. 101.
  19. Там само. — S. 102.
  20. Там само. — S. 103.
  21. Там само. — S. 91—96.
  22. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 92.
  23. Ostrowski J. К. Wstęp // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 508 il. — S. 8. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  24. а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 93.
  25. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 97.
  26. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu… — S. 17.
  27. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu… — S. 21.
  28. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 87—88.
  29. Там само. — S. 46—48.
  30. Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów poludniowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 232. — ISBN 978-83-927244-4-5.
  31. Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 88.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
  • Aneks I, aneks II // Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Secesja», 1993. — Cz. I. — T. 1. — 126 s., 364 il. — S. 26—28. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-09-2. (лат.)
  • Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. (пол.)
  • Ostrowski Jan K. Kościół parafialny p. w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Secesja», 1993. — T. 1. — 126 s., 364 il. — S. 15—26. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)