Вітебське воєводство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вітебське воєводство

Województwo witebskie

Recueil d'armoiries polonaises COA of Vitebsk Voivodeship.png
Banner of Viciebsk Voivodeship.svg
Герб Прапор
воєводство у 1619 р.
воєводство у 1619 р.
Гімн:
Богородиця
місто Вітебськ
Найбільше місто Орша, Могильов,
Друцьк, Борисов,
Невель
Країна POL COA Pogoń Litewska Książęca.svg ВКЛ
край Біла Русь
федерація Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Межує з: Полоцьке воєводство,
Мінське воєводство,
Мстиславське воєводство,
Смоленське воєводство
Офіційна мова білоруська, руська,
церковнослов'янська;
від 1385 ще латина,
від 1569 — польська
Населення
 - повне литвини, білорусини
Етнікон вітебці
Площа
 - повна 24 600 км²
Дата заснування 1503
окупація Російською імперією 1772
 - раніше відомий як князівство
Vitebsk Voivodeship within Lithuania in the 17th century.png

Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Вітебське воєводство

Ві́тебське воєво́дство (лат. Palatinatus Vitebsciensis, пол. Województwo witebskie) — адміністративно-територіальна одиниця Великого князівства Ливтовського та Речі Посполитої. Існувало в 15081772 роках. Створене на основі земель Вітебського князівства. Після Люблінської унії 1569 року входило до складу Литовської провінції. Належало до регіону Литва. Розташовувалося в північній частині Речі Посполитої, на північному сході Литви. Головне місто — Вітебськ. Очолювалося вітебськими воєводами. Сеймик воєводства збирався у Вітебську. Мало представництво із 2 сенаторів у Сенаті Речі Посполитої. Складалося з 2 повітів. Станом на 1772 рік площа воєводства становила &&&&&&&&&&024600.&&&&0024 600 км². В середині 17 століття населення нараховувало &&&&&&&&&0543000.&&&&00543 000 осіб[1]. Ліквідоване 1772 року під час першого поділу Речі Посполитої, утворена була Вітебська провінція. Частина території воєводства увійшла до складу Слонімського намісництва Російської імперії.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

У 1508—1566 роках воєводство складалося з Вітебського, Єзерищенського, Усвятського[ru] і Оршанського намісництв, а також удільного Друцького князівства.

З 1566 року воєводство ділилося на два повіти:

З 1772 року утворена Вітебська провінція замість воєводства, з 1802 р. — Вітебська губернія.

Посадові особи[ред. | ред. код]

Шляхта воєводства мала право запропонувати правителеві кандидата на посаду воєводи[2]. Подібним привілеєм у Великому князівстві Литовськім, загалом у Речі Посполитій користувалося Полоцьке воєводство та Жмудське князівство.

У 1772—1795 рр. у період поділу Речі Посполитої були

  • підкоморій Вітебського воєводства (1777) — Гурко-Ромейко Йосип (Юзеф)
    • каштелян (1752—1774) — Сіруть Симон
    • каштелян (1774—1781) — Прозор Юзеф
    • каштелян (1781—1787) — Косаковський Михайло
    • каштелян (1787—1790) — Фьолькерзамб Адам Евальд
    • каштелян (1790—1793) — Ржевуський Адам
    • каштелян (1793—1795) — Кужинецький Ігнатій
  • воєвода вітебський (1752—1781) — Сологуб Юзеф Антоній
  • воєвода (1781—1787) — Прозор Юзеф
  • воєвода (1787—1794) — Косаківський Михайло

Каштеляни[ред. | ред. код]

Воєводи[ред. | ред. код]

Докладніше: Вітебські воєводи

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (біл.) Насельніцтва Беларусі ў сярэдзіне XVII ст. па паветах // Сагановіч Г. Невядомая вайна: 1654—1667. — Мінск: Навука і тэхніка, 1995.
  2. (пол.) (лат.)Volumina legum t.6s.42

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]