Дьюла Женгеллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Дьюла Женгеллер
Дьюла Женгеллер
Дьюла Женгеллер
Особисті дані
Народження 27 грудня 1915(1915-12-27)
  Цеґлед, Австро-Угорщина
Смерть 29 березня 1999(1999-03-29) (83 роки)
  Нікосія, Кіпр
Зріст 177 см
Вага 73 кг
Прізвисько Абель, Професор
Громадянство  Угорщина
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1929-1930
1930-1935
Угорщина «Цегледі»
Угорщина «Шалготар'ян»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1935–1936 Угорщина «Шалготар'ян» 24 (19)
1936–1947 Угорщина «Уйпешт» 301 (368)
1947–1949 Італія «Рома» 34 (6)
1949–1950 Італія «Анконітана» 30 (18)
1951–1952 Колумбія «Депортіво Самаріос» 37 (23)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1936–1947 Угорщина Угорщина 39 (32)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1950 Італія «Козенца»
1951–1953 Колумбія «Депортіво Самаріос»
1953–1956 Кіпр «Пезопорікос»
1956–1957 Кіпр АПОЕЛ
1957–1959 Кіпр Неа Саламіна
1960–1962 Італія «Козенца»
1962 Італія «Салернітана»
1962–1964 Італія «Равенна»
1964–1965 Греція «Аполлон» (Каламарія)
1965–1966 Кіпр АПОЕЛ
1966–1968 Кіпр «Пезопорікос»
1968–1970 Кіпр «Анортосіс»
1970–1972 Італія «Козенца» (помічник)
1972–1974 Греція «Олімпіакос»
1974–1976 Кіпр АПОЕЛ
1976–1979 Кіпр АПОП

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дьюла Женгеллер (угор. Zsengellér Gyula; 27 грудня 1915, Цеглед — 29 березня 1999, Нікосія) — угорський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Виступав, зокрема, за клуб «Уйпешт», а також національну збірну Угорщини.

Один з найкращих нападників Європи свого часу[1]. Чотириразовий чемпіон Угорщини, п'ятиразовий найкращий бомбардир чемпіонату Угорщини, володар Кубка Мітропи, срібний призер чемпіонату світу 1938 року. Входить до двадцятки найкращих бомбардирів за історію футболу з результатом 522 м'ячі в офіційних матчах[2].

Клубна кар'єра в Угорщині[ред. | ред. код]

Народився 27 грудня 1915 року в місті Цеглед. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Цегледі» і «Шалготар'ян».

На найвищому рівні дебютував 1935 року виступами в команді «Шалготар'ян». Клуб посів у чемпіонаті передостаннє місце і вилетів, але його молодий нападник проявив себе з найкращого боку, відзначившись 19-ма голами із 39 командних і таким чином привернув до себе увагу з боку провідних команд країни. Дьюла обрав стан срібного призера чемпіонату — «Уйпешта».

У новій команді Женгеллер дебютував у офіційних матчах в Кубку Мітропи в червні 1936 року. «Уйпешт» зустрічався з італійським «Торіно», якому без Дьюли програв перший матч з рахунком 0:2. Вдома угорська команда здобула впевнену перемогу з рахунком 5:0, а Женгеллер відзначив свій дебют голом з пенальті на 84-й хвилині[3]. Уже у наступній грі Дьюла забив єдиний і переможний гол у виїзному чвертьфінальному матчі проти чехословацького клубу «Простейов». Ще два м'ячі у тому розіграші він забив у півфінальній грі проти віденської «Аустрії», що завершилась поразкою «Уйпешта» з рахунком 2:5 і вильотом зі змагань.

Дуже результативним вийшов дебютний сезон для Женгеллера в чемпіонаті Угорщини. З 36-ма голами він став другим бомбардиром ліги, поступившись одним м'ячем лише представнику «Хунгарії» Ласло Чеху. «Уйпешт» ж посів лише третє місце, пропустивши вперед своїх головних конкурентів «Хунгарію» і «Ференцварош» на 5 і 6 очок відповідно. Основними партнерами Дьюли по лінії нападу в команді були Ліпот Каллаї, Єне Вінце, Геза Кочиш. Однією з найсильніших ланок команди також була лінія півзахисту, де грали збірники Анталь Салаї, Дьордь Сюч і Іштван Балог.

Влітку 1937 року «Уйпешт» знову вибув з Кубку Мітропи від «Аустрії» (4:5, 1:2), цього разу у чвертьфіналі. Женгеллер у чотирьох матчах турніру забив 8 голів[4].

Чемпіонат 1937/38 року «Уйпешт» завершив на другому місці після «Ференцвароша», а Женгеллер на першому у списку бомбардирів з результатом у 31 гол. По завершенні сезону команда провалилась у Кубку Мітропи. В домашній грі проти румунського «Рапіда» «Уйпешт» упевнено переміг з рахунком 4:1 (три на рахунку Дьюли). У Бухаресті ж угорські футболісти зазнали сенсаційної поразки з рахунком 0:4. Два голи були забиті в кінцівці матчу, а одним з найкращих гравців на полі був Іштван Авар — легенда і колишній лідер атаки «Уйпешта», що грав у команді ще до приходу Женгеллера.

Перемоги до «Уйпешта» прийшли після появи на тренерському містку Бели Гуттманна у 1938 році. У напруженій боротьбі команді вдалося випередити на 1 очко «Ференцварош». Обидва клуби багато забивали: на 107 голів «Уйпешта», «Ференцварош» відповів 121 голом, але майбутній чемпіон значно менше пропускав. Зі 107 командних голів «Уйпешта» більше ніж половина на рахунку Дьюли Женгеллера — 56 голів. З таким феноменальним результатом він став не лише найкращим бомбардиром угорського чемпіонату, але й найрезультативнішим гравцем в усіх європейських і світових вищих дивізіонах того сезону[5]. Протягом сезону Дьюла тричі забивав по шість м'ячів за гру, двічі — п'ять, одного разу — чотири, а також чотири рази робив хет-трик. З кінця листопада 1938 року і майже по кінець травня 1939 року видав серію з 12 матчів чемпіонату поспіль, у яких забивав хоча б один гол.

Другий великий успіх того року прийшов до «Уйпешта» влітку, коли команда виграла Кубок Мітропи 1939. Одним з головних творців тієї перемоги став також Женгеллер. У чвертьфінальній грі проти «Амброзіани-Інтер» він забив лише один гол, але дуже важливий. Стався він на 85-й хвилині матчу-відповіді, коли угорці поступались з загальним рахунком 2:3. Точний удар Дьюли зрівняв рахунок за сумою двом матчів, а переможний гол за три хвилини забив Геза Кочиш. У півфіналі «Уйпешт» поступився у першому матчі з рахунком 2:4 югославському БСК. У матчі-відповіді після першого тайму рахунок був рівним 1:1, що цілком влаштовувало суперника. В другій половині Женгеллер забив п'ять м'ячів, чим вирішив долю матчу на користь своєї команди — 7:1. У фінальному матчі зійшлись два принципових суперники — «Уйпешт» і «Ференцварош». На вістрі атак обох команд суперзірки світового футболу того часу: Дьюла Женгеллер проти Дьордя Шароші. Партнери по збірній — суперники у клубах. В першій грі на стадіоні «Ференцвароша» Шароші відзначається лише одним голом, на що Женгеллер відповів двома, ще два голи забив Кочиш, що зробило перемогу гостей дуже переконливою — 1:4. У матчі-відповіді команди зіграли 2:2, що принесло Женгеллеру титул переможця трофею, а також звання найкращого бомбардира турніру. Загалом у Кубку Мітропи на його рахунку 19 зіграних матчів і 24 забитих голи. З таким результатом у списку найкращих бомбардирів турніру він ділить 4-е місце з австрійцем Маттіасом Сінделаром[6].

Наступний чемпіонат 1939/40 року для Женгеллера вийшов неповноцінним. Посеред сезону він отримав травму, через яку загалом зіграв лише 12 матчів. Клуб посів у чемпіонаті третє місце. Через рік команда піднялась на друге місце, але при цьому безнадійно відстала від «Ференцвароша» на 9 очок. Цей сезон є примітним тим, що у команді з'явився молодий нападник Ференц Суса, з яким Женгеллер буде добре взаємодіяти в атаці і протягом наступних років складатиме ударний дует нападників у клубі і збірній. У воєнні роки «Уйпешт» переживатиме зміну поколінь, що супроводжуватиметься певним спадом у результатах. Незважаючи на це, Дьюла продовжував забивати. У найбільш невдалі для клубу роки, коли команда займала сьоме і п'яте місця, Женгеллер ще двічі вигравав звання найкращого бомбардира першості. Третій поспіль і п'ятий загалом титул голеадора чемпіонату Угорщини Дьюла виграв 1945 року разом зі званням чемпіона.

У реформованому чемпіонаті 1945/46 року, що складатиметься з двох етапів, «Уйпешт» знову здобув перемогу показавши надзвичайну результативність — 210 голів у 44 матчах. Женгеллер відзначився 51-м голом, але не став найкращим бомбардиром першості. Нападник «Ференцвароша» Ференц Деак забив у тому чемпіонаті 66 голів. Висока результативність була загальною тенденцією угорського чемпіонату тих часів. Одночасно у тому сезоні у чемпіонаті грали як знамениті ветерани-бомбардири Дьюла Женгеллер, Дьордь Шароші і Геза Тольді, так і молоді нападники, майбутні зірки угорського і світового футболу — Ференц Пушкаш, Ференц Деак, Нандор Хідегкуті, Шандор Кочиш, Ладіслав Кубала, Іштван Ньєрш, Ференц Суса, Дьюла Сіладьї, Ласло Будаї.

Дьюла Женгеллер у складі «Роми»

Третій поспіль титул чемпіона Угорщини Женгеллер здобув у чемпіонаті 1945/46 року. Посеред наступного сезону він залишив угорський чемпіонат. Загалом за роки виступів на батьківщині Дьюла забив 387 голів і з таким результатом посідає третє місце в історичній таблиці угорських бомбардирів, поступаючись лише Імре Шлоссеру і Ференцу Сусі[7].

Клубна кар'єра за кордоном[ред. | ред. код]

1947 року Дьюла Женгеллер залишив Угорщину і перебрався до італійської «Роми». В новому клубі йому не вдалося проявити своїх найкращих якостей — лише 6 голів за два сезони. Женгеллер не зумів призвичаїтись до жорсткої гри захисників у Серії А та й вік брав своє. В «Анконітані» він показав хорошу результативність, але новий клуб гравця виступав лише в Серії С.

Женгеллер перейшов на тренерську діяльність, але у 1951 році пристав на пропозицію клубу «Депортіво Самаріос» і подався до далекої Колумбії. Футбол у країні переживав епоху, що називалась «Ельдорадо». Футбольна ліга вийшла з-під контролю ФІФА і клуби за великі гроші почали збирати під своїми знаменами провідних футболістів Південної Америки (в тому числі таких суперзірок як Альфредо Ді Стефано і Адольфо Педернера). Немало європейських футболістів також перебирались до колумбійського чемпіонату. Новостворений клуб «Депортіво Самаріос» зробив ставку якраз на вихідців зі Старого світу, запросивши до своїх лав 9 угорських футболістів, а також італійців, румунів, югославів[8]. Женгеллер був граючим тренером команди і одним з головних бомбардирів, забивши за два сезони 23 м'ячі, а сам клуб тримався трохи нижче середини, посідаючи відповідно 14-те і 11-те місця[9][10].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

2 грудня 1936 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Угорщини у товариській грі проти Англії у Лондоні на стадіоні «Хайбері», що завершився перемогою господарів з рахунком 6:2. Уже у наступній грі Женгеллер забив 3 м'ячі у ворота збірної Швейцарії у матчі Кубка Центральної Європи, що завершився перемогою угорців за рахунком 5:1. Досить швидко Дьюла став незамінним гравцем основи і перед чемпіонатом світу, що мав пройти у 1938 році у Франції, розглядався як одна з головних надій збірної. У кваліфікації до змагань Женгеллер забив п'ять голів у ворота Греції (11:1).

Перед початком змагань угорська збірна розглядалась як один з головних фаворитів на вихід до фіналу змагань, адже команда потрапила до більш легкої половини сітки, де реальним конкурентом мадярів спеціалісти розглядали лише збірну Німеччини, підсилену після Аншлюсу футболістами з Австрії. Але й німці завчасно вибули з боротьби, поступившись у першому раунді добре організованій команді Швейцарії. Угорщина мала потужну лінію нападу, де поряд з Женгеллером виступало багато відомих гравців: Дьордь Шароші, Вільмош Кохут, Геза Тольді, Єне Вінце, Паль Тіткош. Хорошу підтримку отримувала атакувальна ланка і від півзахисту, де виступали не менш відомі у тогочасному футбольному світі Дьюла Лазар, Анталь Салаї, Йожеф Турай і Дьордь Сюч. Угорці виправдали сподівання спеціалістів і уболівальників, впевнено діставшись фіналу. У 1/8 фіналу була переможена екзотична збірна Голландської Ост-Індії — 6:0, а по два голи забили Шароші і Женгеллер. Ці ж футболісти відзначались і у чвертьфінальній грі проти Швейцарії, що завершився перемогою 2:0. Три голи забив Женгеллер у півфіналі у ворота збірної Швеції (5:1), хоча один з них більшість джерел усе ж зараховують як автогол шведського захисника. У фіналі на Угорщину чекав чинний чемпіон світу — збірна Італії. Мадяри розраховували переграти суперника за рахунок техніки, натомість поступились у боротьбі. Перед фіналом тренерський штаб вирішив змінити високих і потужних Тольді і Турая на технічних і невисоких Вінце і Сюча, що у підсумку було визнано учасниками і очевидцями матчу як стратегічна помилка[11]. Італійці перемогли 4:2. Женгеллер увійшов до числа найкращих бомбардирів змагань, поступившись лише бразильцю Леонідасу, а також був включений до символічної збірної змагань.

У передвоєнні, воєнні і післявоєнні роки збірна Угорщини (як і інші європейські збірні) проводила не дуже багато матчів, тому й на рахунку Дьюли за 11 років у національній команді назбиралось не так і багато офіційних матчів — 39, у яких він забив 32 голи. В той же час угорська збірна часто грала проти клубних команд, а також, як збірна Будапешту, проти збірних міст. На рахунку Женгеллера участь у 38-ми таких поєдинках, у яких він забив 27 голів[12].

Свій останній матч за збірну Дьюла Женгеллер зіграв перед від'їздом до Італії 20 серпня 1947 року. Ветеран команди вийшов на 56-й хвилині на заміну у грі Балканського кубку проти Албанії (3:0). У підсумку угорці виграли цей турнір і Дьюла цілком може вважатися одним з його переможців[13].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру в італійському клубі «Козенца» в 1950 році. Але уже через рік відправився у Колумбію в клуб «Депортіво Самаріос», де два роки був граючим тренером і рік тренером.

У 1953 році Женгеллер очолив клуб із Кіпру «Пезопорікос», з яким у першому ж сезоні виграв національний чемпіонат. Попрацювавши у ще одній кіпрській команді АПОЕЛ, Дьюла отримав запрошення очолити збірну Кіпру. На той час команда не проводила офіційних матчів, що занесені до реєстру ФІФА.

В подальшому Женгеллер тренував у італійських клубах нижчих дивізіонів «Козенца», «Салернітана» і «Равенна», після чого повернувся до Кіпру в клуби «Аполлон» (Каламарія) і «Анортосіс». Була у кар'єрі Женгеллера також робота в Греції в команді «Олімпіакос» з міста Волос, що також не виступав у найвищому дивізіоні своєї країни.

Вчергове повернувшись до Кіпру, Дьюла здобув кубок країни з командою АПОЕЛ. Кіпрський АПОП став останнім місцем тренерської роботи Дьюли Женгеллера, головним тренером якого він був до 1979 року.

Помер 29 березня 1999 року на 84-му році життя у місті Нікосія.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Клуб Чемпіонат
Ліга Ігор Голів
1935–36 Угорщина «Шалготар'ян» НБ1 24 19
1936–37 Угорщина «Уйпешт» НБ1 24 35
1937–38 НБ1 25 31
1938–39 НБ1 26 56
1939–40 НБ1 12 11
1940–41 НБ1 26 28
1941–42 НБ1 28 27
1942–43 НБ1 30 26
1943–44 НБ1 29 33
1944–45[14] НБ1 9 12
1945 НБ1 21 36
1945–46 НБ1 35 51
1946–47 НБ1 29 18
1947 НБ1 7 4
Усього Уйпешт 301 368
1947–48 Італія «Рома» A 28 5
1948–49 A 6 1
Усього Рома 34 6
1949–50 Італія «Анконітана» C 30 18
1951 Колумбія «Депортіво Самаріос» ЧК 19 13
1952 ЧК 18 10
Усього Депортіво Самаріос 37 23
Усього 426 434

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Угорщина Угорщина
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
2/12/1936 Лондон Англія Англія 6 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч -
11/4/1937 Базель Швейцарія Швейцарія 1 – 5 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи 1936-1938 3
9/5/1937 Будапешт Угорщина Угорщина 1 – 1 Югославія Югославія товариський матч -
19/9/1937 Будапешт Угорщина Угорщина 8 – 3 Чехословаччина Чехословаччина товариський матч 1
10/10/1937 Відень Австрія Австрія 1 – 2 Угорщина Угорщина Кубок Центральної Європи 1936-1938 -
9/1/1938 Лісабон Португалія Португалія 4 – 0 Угорщина Угорщина товариський матч -
16/1/1938 Люксембург Люксембург Люксембург 0 – 6 Угорщина Угорщина товариський матч 1
20/3/1938 Нюрнберг Німеччина Німеччина 1 – 1 Угорщина Угорщина товариський матч -
25/3/1938 Будапешт Угорщина Угорщина 11 – 1 Греція Греція Відбір до ЧС 1938 5
5/6/1938 Реймс Угорщина Угорщина 6 – 0 Нідерландська Ост-Індія Нідерландська Ост-Індія ЧС 1938 - 1/8 фіналу 2
12/6/1938 Лілль Угорщина Угорщина 2 – 0 Швейцарія Швейцарія ЧС 1938 - чвертьфінал 1
16/6/1938 Париж Угорщина Угорщина 5 – 1 Швеція Швеція ЧС 1938 - півфінал 2
19/6/1938 Париж Угорщина Угорщина 2 – 4 Італія Італія ЧС 1938 - Фінал -
26/2/1939 Роттердам Нідерланди Нідерланди 3 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч 1
16/3/1939 Париж Франція Франція 2 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч -
19/3/1939 Корк Ірландія Ірландія 2 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч 1
2/4/1939 Цюрих Швейцарія Швейцарія 3 – 1 Угорщина Угорщина товариський матч -
8/6/1939 Будапешт Угорщина Угорщина 1 – 3 Італія Італія товариський матч -
27/8/1939 Варшава Польща Польща 4 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч 1
24/9/1939 Будапешт Угорщина Угорщина 5 – 1 Німеччина Німеччина товариський матч 3
20/10/1939 Бухарест Румунія Румунія 1 – 1 Угорщина Угорщина товариський матч -
23/3/1941 Белград Югославія Югославія 1 – 1 Угорщина Угорщина товариський матч -
6/4/1941 Кельн Німеччина Німеччина 7 – 0 Угорщина Угорщина товариський матч -
3/5/1942 Будапешт Угорщина Угорщина 3 – 5 Німеччина Німеччина товариський матч 1
14/6/1942 Будапешт Угорщина Угорщина 1 – 1 Хорватія Хорватія товариський матч - Капітан команди
16/5/1943 Женева Швейцарія Швейцарія 1 – 3 Угорщина Угорщина товариський матч 1
6/6/1943 Софія (місто) Болгарія Болгарія 2 – 4 Угорщина Угорщина товариський матч 4
12/9/1943 Стокгольм Швеція Швеція 2 – 3 Угорщина Угорщина товариський матч 1
15/9/1943 Гельсінкі Фінляндія Фінляндія 0 – 3 Угорщина Угорщина товариський матч -
7/11/1943 Будапешт Угорщина Угорщина 2 – 7 Швеція Швеція товариський матч -
19/8/1945 Будапешт Угорщина Угорщина 2 – 0 Австрія Австрія товариський матч 1
20/8/1945 Будапешт Угорщина Угорщина 5 – 2 Австрія Австрія товариський матч 1
30/9/1945 Будапешт Угорщина Угорщина 7 – 2 Румунія Румунія товариський матч 1
14/4/1946 Відень Австрія Австрія 3 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч 1
6/10/1946 Будапешт Угорщина Угорщина 2 – 0 Австрія Австрія товариський матч -
30/10/1946 Еш-сюр-Альзетт Люксембург Люксембург 2 – 7 Угорщина Угорщина товариський матч - Капітан команди
4/5/1947 Будапешт Угорщина Угорщина 5 – 2 Австрія Австрія товариський матч - Капітан команди
11/5/1947 Турин Італія Італія 3 – 2 Угорщина Угорщина товариський матч - Капітан команди
20/8/1947 Будапешт Угорщина Угорщина 3 – 0 Албанія Албанія Балканський кубок -
Усього Матчів 39 Голів 32

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

Угорщина: 1938
«Уйпешт»: 1938-39, 1945, 1945-46, 1946-47
«Уйпешт»: 1939
Угорщина: 1947

Як тренера[ред. | ред. код]

«Пезопорікос»: 1953–1954
АПОЕЛ: 1975–1976

Особисті[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Профіль на footballplayers.ru. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 12 грудня 2016.
  2. Список найкращих бомбардирів на [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] rsssf.com
  3. Подробиці матчу. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 16 грудня 2016.
  4. За даними сайту IFFHS.de, magyarfutball.hu дає цифру в 6 голів
  5. Найкращі бомбардири світу за сезонами. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 16 грудня 2016.
  6. За підрахунками сайту iffhs.de
  7. Найкращі бомбардири в історії чемпіонатів Угорщини на [Архівовано 12 березня 2017 у Wayback Machine.] rsssf.com
  8. Історія створення клубу «Депортіво Самаріос». Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 16 грудня 2016.
  9. Подробиці чемпіонату Колумбії 1951 року. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 16 грудня 2016.
  10. Подробиці чемпіонату Колумбії 1952 року. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 16 грудня 2016.
  11. «Всі чемпіонати світу з футболу». Том 1
  12. Статистика міжнародних матчів гравця. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 20 грудня 2016.
  13. Подробиці турніру. Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 20 грудня 2016.
  14. Незавершений чемпіонат через війну
  15. разом з Єне Єньофі

Посилання[ред. | ред. код]

  • Дьюла Женгеллер на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)