Шаповал Микита Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шаповал Микита Юхимович
Шаповал Микита Юхимович.jpg
Народження 26 травня (8 червня) 1882(1882-06-08)
  Сріблянка, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть 25 лютого 1932(1932-02-25) (49 років)
  Ржевниці, Чехословаччина
Громадянство Російська імперіяУНРЧехословаччина
Мова творів українська
Рід діяльності політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, поет
S: Роботи у Вікіджерелах

Мики́та Юхи́мович Шапова́л (*26 травня (8 червня) 1882(18820608) — †25 лютого 1932) — український політичний і громадський діяч, публіцист, соціолог, поет, за фахом лісник. Член Центральної Ради.

Брат Миколи Шаповала.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у селі Сріблянка Бахмутського повіту Катеринославської губернії (нині Бахмутський район Донецької області) в сім'ї відставного унтер-офіцера, сільського наймита Юхима Олексійовича та Наталії Яківни Шаповалів.

Початкову освіту здобув в народній та двокласній школах (1894—1898), фахову середню — в державній лісничій школі м-ка Новоглухівка Куп'янського повіту Харківської губернії (1900) та в юнкерській піхотній школі в Чугуєві (1906).

Член РУП1901), видавець і співредактор журналу «Українська Хата» (1909 — 1914), один з організаторів і лідерів УПСР і член її ЦК.

Слухач і дійсний студент Харківського університету та Київського комерційного інституту (1917).

Голова Всеукраїнської Лісової Спілки, член Центральної і Малої Рад (1917 — 18), міністр пошт і телеграфу в уряді В. Винниченка (після 3 Універсалу), співавтор 4 Універсалу, комісар Київського повіту, генеральний секретар, згодом голова Українського національного союзу (14. 11. 1918 — січень 1919), співорганізатор протигетьманського повстання (1918), міністр земельних справ в уряді В. Чехівського за Директорії (грудень 1918 — лютий 1919); з лютого 1919 в Галичині, де уряд ЗУНР за його соціалістичну демагогію та підбурювання до державного перевороту не дав йому дозволу на перебування.

Закон Директорії УНР за підписом міністра М. Шаповала

Згодом у еміграції, секретар дипломатичної місії УНР у Будапешті (1919 — 20), потім у Празі, де, користуючися з підтримки Т. Масарика, розвинув жваву громадсько-політичну і культурну діяльність: гол. Українського Громадського Комітету (1921 — 1925), співтворець українських вищих шкіл у Празі, Української Господарської Академії в Подєбрадах, Українського Високого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова, організатор Всеукраїнського Робітничого Союзу в Чехословаччині, голова Українського Соціологічного Інституту в Празі; видавець і редактор місячника «Нова Україна» (1922 — 28). З середини серпня 1922 очолив філіал Ліги Націй у Каліші. Після 4 з'їзду УПСР (12. 5. 1918) належав до фракції «центральної течії», в еміграції очолював УПСР і засуджував діяльність її «закордонної делегації» у Відні; в опозиції і гостро поборював Уряд Української Народної Республіки в екзилі.

Помер у Ржевницях біля Праги і там похований.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Шаповал — автор близько 60 публіцистичних праць: «Революційний соціалізм на Україні» (1921), «Село і місто» (1926), «Масарик як соціолог» (також німецькою і чеською мовами), «Стара і нова Україна» (1926), «Міжнаціональне становище українського народу» (1934), «Велика революція й українська визвольна програма» (1928), «Ляхоманія» (1931), «Щоденник» (2 частини 1958), «Схема життєпису» (1956), «Гетьманщина і Директорія» (1958). Як письменник (під псевдонімом М. Сріблянський і М. Бутенко) опублікував збірку поезій: «Сни віри» (1908), «Самотність» (1910), нариси «Жертви громадської байдужости» (1910), «Шевченко і самостійність України» (1917), «Листки з лісу» (1918).

Поетичні твори[ред.ред. код]

  • Шаповал М. Вірші // Українська Муза: Поетична антологія / За ред. О. Коваленка. — К., 1908. — Вип. 12. — С. 1186—1196.
  • Шаповал М. Вірші // Уроки правди і добра / Упоряд. та автор біогр. нарисів В. В. Оліфіренко. — Донецьк: Донбас, 2001. — С. 29-39.
  • Шаповал М. Поезії // Українська хата: Поезії. — К.: Молодь, 1990. — С. 240—248.

Соціологія. Політичні праці.[ред.ред. код]

  • Загальна соціологія. — Прага: «Вільна Спілка», 1934 — 238 с.
  • Ляхоманія. Наша доба. Соціально-політичний нарис. — Прага: Вільна Спілка, 1931. — 287 с.
  • Стара і нова Україна. Листи в Америку. — Нью Йорк, 1925. — 32 с.
  • WS: Суспільна будова. — Прага—Ужгород: «Український Соціологічний Інститут в Празі», 1936 — 39 с.
  • Шлях визволення. Суспільно-політичні нариси. — Прага — Берлін: Нова Україна, 1923. — 70 с.
  • Схема життєпису (автобіографічний шкіц) / Упоряд. С. Зеркаль. — Нью-Йорк, 1956.

Вшанування[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
  • Гомзин Б. Микита Шаповал, укр. громадський діяч. Л. 1932:
  • Шаповал Микита. Схема життєпису (автобіографічний шкіц) (упорядкував С Зеркаль). Нью-Йорк 1956.
  • Микита Шаповал — видатний державний діяч, вчений, патріот //Матеріали науково-практичної конференції з нагоди 125-річчя від дня народження, 5 квітня 2007 року. — Донецьк, Донецький вісник Наукового товариства імені Шевченка. Т.19 — Донецьк: Східний видавничий дім. Український культурологічний центр. 2007. — 132 с.
  • Геннадій Глазунов. Микита Шаповал як громадсько-політичний діяч і науковець у галузі лісознавства // Схід (журнал), № 6(90), 2008.
  • Золото у кожного в душі. — Донецьк: Східний видавничий дім. — 2010. 296 с.
  • Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
  • Лупейко О., Лупейко В. Правда не вмирає // Літературна Україна. — 2007. — 27 грудня. — С. 7.
  • Миронець Н. Микита Шаповал про національне відродження та державність // Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра. Матеріали науково-практичної конференції. — Донецьк, 2008. — С. 289—300.
  • Пустова Ф. Деякі особливості образного мислення Микити Шаповала // Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра. Матеріали науково-практичної конференції. — Донецьк, 2008. — С. 300—310.
  • Велетень із Донбасу: До 120-річчя від дня народження М. Ю. Шаповала (Сріблянського) (1882—1932) // Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2002 рік. — Донецьк, 2002. — С. 48-50.
  • Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. — 216 с.
  • [1] (Громадський вісник, Львів, 1922, 28 серпня.)
  • Терещенко В. Т. Золоті полотна. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2013. — 196 с.
  • Лупейко О., Лупейко В. Правда не вмирає // Літературна Україна. — 2007. — 27 грудня. — С. 7.
  • Харчук Р. Духовний Ренесанс на Україні: Микита Шаповал і Микола Хвильовий // Слово і час. −1991. — № 1.
  • Шаповал Микита // Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника/Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. -Погребенник. — К., 2007. — Част. 2.- С. 207—209.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання[ред.ред. код]