Ямашіта Томоюкі

Ямашіта Томоюкі
яп. 山下奉文
Прізвисько	Малайський тигр
Народження	8 листопада 1885(1885-11-08) Осуґі, Японська імперія
Смерть	23 лютого 1946(1946-02-23) (60 років) Маніла, Філіппіни повішення
Поховання	кладовище Тама
Національність	японець
Країна	Японська імперія
Вид збройних сил	Імперська армія Японії
Освіта	Військова академія армії Японії Вища військова академія армії Японії
Роки служби	1905—1945
Звання	генерал
Командування	25-а армія 1-а армія 14-й фронт
Війни / битви	Японсько-китайська війна Друга світова війна
Нагороди	Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Тайсьо Медаль Перемоги (Великобританія) Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Сьова Пам'ятна медаль «2600 років Японії» Великий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» Командорський Хрест ордена Корони Румунії Орден німецького орла
Ямашіта Томоюкі у Вікісховищі

Яма́шіта Томою́кі (яп. 【山下奉文】, やましたともゆき; 8 листопада 1885(18851108) — 23 лютого 1946) — японський державний і військовий діяч. Офіцер Імперської армії Японії, генерал (1943). Учасник японсько-китайської (1937—1945) і Другої світової воєн. Керував військами в Маньчжурії, Китаї, Малайзії, Сингапурі та Філіппінах. Зміг розбити британські війська в Південно-Східній Азії та тим самим розширити кордони Японської імперії до кордонів Індії та Австралії. За швидкий успіх у Малайській операції отримав прізвисько Малайський тигр.

Біографія

Ямашіта народився 8 листопада 1885 року у селі Осуґі (сучасне містечко Отойо) префектури Коті, на острові Сікоку. Його батько був сільським лікарем.

У листопаді 1905 року Ямашіта закінчив Військову академію армії та почав службу в 11-у піхотному полку. У 1913—1916 роках навчався у Вищій військовій академії армії, після випуску з якої отримав звання капітана. З 1917 року працював у Генеральному штабі армії. Потім був помічником військового аташе в Швейцарії (1919), Німеччині (1921). У 1927—1930 роках у званні підполковника, пізніше — полковника працював військовим аташе в Австрії та Угорщині.

У серпні 1931 року Томоюкі повернувся до Японії та почав працювати у міністерстві війни. 1934 року отримав звання генерал-майора. Після невдалої спроби державного перевороту 1936 року Ямашіту звинуватили у причетності до бунту та відправили командувати 40-ю бригадою до Кореї.

1937 року був одним із ініціаторів вторгнення до Китаю. Його успішні дії проти ворога змогли повернути довіру вищого керівництва. У листопаді 1937 року він отримав звання генерал-лейтенанта та призначення на посаду начальника штабу Квантунської армії.

Після призначення на посаду очільника міністерства війни Тодзьо Хідекі відправив Томоюкі до Німеччини у ролі голови авіаційної інспекційної групи. По поверненню він заявляв про необхідність для Японії створити потужний повітряний флот, сформувати танкові та повітряно-десантні групи для посилення власної міці.

6 листопада 1941 року Ямашіта був призначений командувачем 25-ю армією. Вже 15 листопада він переніс свій штаб до Сайгону. 8 грудня його війська почали вторгнення в Малайю. Подолавши 700 км джунглів, 31 січня його армія досягла південної частини Малакки. 9 лютого 1941 року японський десант висадився в Сінгапурі, а вже 15 лютого під натиском армії Ямашіти британський гарнізон капітулював. В японський полон потрапило понад 130 тисяч військових із Індії, Австралії та Британії, що стало найбільшою поразкою британських військ у війні. Саме ця успішна операція і принесла Ямашіті славу національного героя та прізвисько Малайський тигр.

Проте одразу після цього Ямашіту відправили до Маньчжурії, де він очолив 1-у армію. 1943 року отримав звання генерала.

1944 року, коли кабінет Тодзьо був відправлений у відставку, Ямашіту призначили командувачем 14-м фронтом. Його завданням було тримати оборону Філіппін. Проте американські війська почали діяти всього за десять днів після прибуття Ямашіти на фронт, через що він не встиг організувати ефективну оборону. Однак, попри поразку Об'єднаного флоту та недостачу спорядження, генерал тримав оборону до самого завершення війни.

3 вересня 1945 року після капітуляції Японії у Другій світовій війні здався у полон противнику в Багіо, Філіппіни. 29 жовтня був притягнутий американцями до Манільського військового трибуналу за «воєнні злочини». Визнаний винним за вбивства цивільного населення в Сингапурі й Манілі. Хоча ці вбивства були скоєні японськими вояками самовільно, без вказівок генерала, його бездіяльність як їхнього командира була визнана злочинною (так званий «стандарт Ямашіти», англ. Yamashita standard). Отримав смертний вирок 7 грудня 1945 року. Страчений через повішення 23 лютого 1946 року.

З 1959 року вшановується як шінтоїстське божество у святилищі Ясукуні, Токіо, Японія.

Вислуга

• Молодший лейтенант (червень 1906)
• Лейтенант (грудень 1908)
• Капітан (травень 1916)
• Майор (лютий 1922)
• Підполковник (серпень 1925)
• Полковник (серпень 1929)
• Генерал-майор (серпень 1934)
• Генерал-лейтенант (листопад 1937)
• Генерал (лютий 1943)

Нагороди

Японська імперія

• Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Тайсьо
• Військова медаль 1918-1920
• Медаль Перемоги
• Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Сьова
• Медаль Китайського інциденту 1931
• Медаль Китайського інциденту 1937
• Нагрудний знак командира
• Орден Священного скарбу 2-го класу
• Орден Золотого шуліки 3-го і 1-го класу
• Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (29 квітня 1940)
• Пам'ятна медаль «2600 років Японії»

Маньчжурська держава

• Медаль національного фонду «Велика Маньчжурія»
• Пам'ятна медаль імператорського візиту в Японію

Інші країни

• Великий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» (1929)
• Орден Корони Румунії, командорський хрест з мечами (18 жовтня 1929)
• Орден Заслуг німецького орла 2-го ступеня (28 липня 1940)

Джерела

• Ямашіта Томоюкі // 新村出編 『広辞苑』 [Великий сад слів]. — 第5版. — 東京: 岩波書店, 1998.
• Ямашіта Томоюкі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
• Нагороди Ямашіти [Архівовано 30 жовтня 2021 у Wayback Machine.]