Ямашіта Томоюкі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ямашіта Томоюкі

山下奉文

Yamashita.jpg
Народився 8 листопада 1885(1885-11-08)
Коті
Помер 23 лютого 1946(1946-02-23) (60 років)
Маніла, Столичний регіон (Філіппіни), Філіппіни
повішення
Громадянство (підданство) Flag of Japan (1870-1999).svg Японія
Діяльність офіцер
Alma mater Вища військова академія армії Японії
Посада Governor-General of the Philippines[d]
Звання генерал
Нагороди
Grand Cordon of the Order of the Rising Sun

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Яма́шіта Томою́кі (яп. 【山下奉文】, やましたともゆき; 8 листопада 1885(18851108) — 23 лютого 1946) — японський державний і військовий діяч. Офіцер Імперської армії Японії, генерал (1943). Учасник японсько-китайської (19371945) і тихоокеанської воєн (19411945), складових Другої світової війни. Керував військами в Маньчжурії, Китаї, Малайзії, Сингапурі та Філіппінах. Вшановувався як національний герой за блискавичне взяття Сингапуру (1942). Прізвисько — «малайський тигр».

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селі Осуґі (сучасне містечко Отойо) префектури Коті. Випускник Військової академії армії (1905) й Вищої військової академії армії (1916).

Розпочав службу в 11-му піхотному полку1906), командир роти (з 1916). З 1917 року працював у Генеральному штабі армії. Помічник військового аташе в Швейцарії (1919), Німеччині (1921), аташе в Австрії та Угорщині (1927), голова авіаційної інспекційної групи до Німеччини (1940). Викладач Вищої військової академії (з 1926), працівник Міністерства армії1932). Був симпатиком організаторів інциденту 26 лютого 1936 року.

Командир 3-го піхотного полку1 серпня 1930), 40-ї піхотної бригади10 березня 1936), китайської змішаної бригади (з 26 серпня 1937), штабу Північнокитайського фронту15 липня 1938), 4-ї дивізії23 вересня 1939), 25-ї армії6 листопада 1940), 1-го фронту (1 липня 1942 — 26 вересня 1944)[1], 14-го фронту (26 вересня 1944 — 15 серпня 1945)[2]. Радник Військової ради9 червня 1940).

3 вересня 1945 року після капітуляції Японії у Другій світовій війні здався у полон противнику в Багіо, Філіппіни. 29 жовтня був притягнутий американцями до Манільського військового трибуналу за «військові злочини». Визнаний винним за вбивства цивільного населення в Сингапурі й Манілі. Хоча ці вбивства були скоєні японськими вояками самовільно, без вказівок генерала, його бездіяльність як їхнього командира була визнанна злочинною (так званий «стандарт Ямашіти», англ. Yamashita standard). Отримав смертний вирок 7 грудня 1945 року. Страчений через повішення.

З 1959 року вшановується як шінтоїстське божество у святилищі Ясукуні, Токіо, Японія.

Вислуга[ред.ред. код]

Молодший лейтенант (1906), лейтенант (1908), капітан (1916), майор (1922), підполковник (1925), полковник (1929), генерал-майор (1934), генерал-лейтенант (1937), генерал (1943).

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]