29 Амфітріта
.png) | |
| Відкриття | |
|---|---|
| Відкривач | Альберт Март |
| Місце відкриття | Лондон |
| Дата відкриття | 1 березня 1854 |
| Позначення | |
| Позначення | 29 Amphitrite |
| Названа на честь | Амфітріта |
| Тимчасові позначення | A899 NG |
| Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
| Орбітальні характеристики[1] | |
| Епоха 4 листопада 2013 (2 456 600,5 JD) | |
| Велика піввісь | 2,554574993203 а. о. |
| Перигелій | 2,369613452580 а. о. |
| Афелій | 2,739536533827 а. о. |
| Ексцентриситет | 0,072404036333 |
| Орбітальний період | 1491,339125137 д |
| Середня орбітальна швидкість | 0,241393787591 °/д |
| Середня аномалія | 163,0642504888° |
| Нахил орбіти | 6,089566377413° |
| Довгота висхідного вузла | 356,4349462828° |
| Аргумент перицентру | 61,86299175203° |
| Фізичні характеристики | |
| Розміри | 212,22 км |
| Маса | 1,18× 1019 кг |
| Середня густина | 2,36 ± 0,26 г/см³ |
| Прискорення вільного падіння на поверхні | 0,0593 м/с² |
| Друга космічна швидкість | 0,1122 км/с |
| Період обертання | 5,3921 год |
| Альбедо | 0,1793 |
| Температура | ~170 K |
| Спектральний тип | S (Толен) S (SMASS) |
| Видима зоряна величина | 8,65[2] до 11,46 |
| Стандартна зоряна величина | 5,85 |
| Кутовий розмір | 0,21" до 0,078" |
 29 Амфітріта у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
29 Амфітріта — астероїд головного поясу, відкритий у 1854 році. Один із найбільших астероїдів S-типу з діаметром приблизно 200 км, — ймовірно, п'ятий за величиною S-астероїд після Евномії, Юнони, Ірида та Геркуліни.
Амфітріта була відкрита Альбертом Мартом 1 березня 1854 року в приватній обсерваторії Саут-Вілла в Ріджентс-парку в Лондоні. Це було єдине відкриття астероїда Мартом. Назву вибрав Джордж Бішоп, власник обсерваторії, який назвав астероїд на честь Амфітріти, морської богині в грецькій міфології.
Орбіта Амфітріти менш ексцентрична та нахилена, ніж орбіта більшості астероїдів: його орбіта найбільш кругла з усіх відкритих до того моменту. Як наслідок, він ніколи не стає таким яскравим, як Ірида або Геба, тим більше, що він набагато більш віддалений від Сонця, ніж ці астероїди. Він може досягати величини близько +8,6 при сприятливому протистоянні, але зазвичай знаходиться біля бінокулярної межі +9,5.
У 2007 році Джеймс Бер і Стівен Чеслі оцінили масу Амфітріти в 1,9 × 1019 кг[3]. За останніми оцінками Бера, його маса становить 1,18 × 1019 кг[4].
Згідно з даними про криву блиску, зібраними Едвардом Тедеско, підозрюють існування супутника астероїда[5][6]. У 1988 році за допомогою телескопа UH88 в обсерваторії Мауна-Кеа проводився пошук супутників або пилу, що обертається навколо цього астероїда, але він не дав позитивних орезультатів.
- ↑ База даних малих космічних тіл JPL: 29 Амфітріта (англ.) . Процитовано 2013.12.26. Останнє спостереження 2013.05.03.
- ↑ AstDys (29) Amphitrite Ephemerides. Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 26 червня 2010.
- ↑ Baer, James; Steven R. Chesley (2008). Astrometric masses of 21 asteroids, and an integrated asteroid ephemeris. Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy. 100 (2008): 27—42. Bibcode:2008CeMDA.100...27B. doi:10.1007/s10569-007-9103-8.
- ↑ Jim Baer (2008). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 2 July 2013. Процитовано 27 листопада 2008.
- ↑ Tedesco, E. F. (March 1979). Binary Asteroids: Evidence for Their Existence from Lightcurves. Science. New Series. 203 (4383): 905—907. Bibcode:1979Sci...203..905T. doi:10.1126/science.203.4383.905. PMID 17771729.
- ↑ van Flandern, T. C.; Tedesco, E. F.; Binzel, R. P. (1979). Satellites of asteroids. In: Asteroids. Tucson, AZ: University of Arizona Press. с. 443—465. Bibcode:1979aste.book..443V.
| |||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
