Ващенко Василь Федотович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:48, 25 травня 2020, створена АтаБот (обговорення | внесок) (виправлення, replaced: тсья → ться (2) за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Василь Федотович Ващенко
Народився1850(1850)
с. Вороньки, Чорнухинський район, Полтавська область
Помер1918(1918)
Діяльністьбджоляр
Відомий завдякирозробник оригінального протиройового методу пасічникування та кочового вулика на високу рамку

Василь Федотович Ващенко  (1850, у селі Вороньки, нині Чорнухинського району, Полтавської області – 1918) — фахівець у галузі бджільництва.

Життєпис

Василь Федотович у 12-річному віці, після смерті батьків, залишився годувальником двох неповнолітніх братів. Юнак завів пасіку, яка налічувала 17 дуплянок, а потім значно збільшилася. Згодом бджільництво із засобу виживання перетворилося на улюблену справу життя.

Ващенко брав активну участь у діяльності Південноросійського товариства бджільництва (був членом правління) та, зокрема, Боярської школи бджільництва, заснованої при даному товаристві. Організатором і головою школи був Олексій Андріяшев, після його смерті Ващенка було обрано головою товариства та опікуном школи, а пізніше і головою шкільного комітету. У 1914 на власні кошти збудував для школи двоповерховий навчальний корпус і механічну майстерню, де учні виготовляли вулики, вощину та пасічницьке приладдя. Ващенко опікувався школою до смерті. Організував низку пасічницьких виставок у Києві (1907; 1911–12), на проведення яких часто не шкодував власних заощаджень, брав участь у Всеросійських з’їздах пасічників (1911, 1913) як один із доповідачів та експонентів.

Визначні відкриття

Ващенко запровадив низку нових методів пасічникування, які полягали в тому, щоб не допустити роїння бджіл та ройового настрою під час головного взятку і безперервно нарощувати їх силу, достатню для використання двох пожитків: середнього літнього й пізнього.

Принципи протиройових методів Ващенка застосовують у виробничій практиці бджільництва і донині.

Перший метод. За місяць до головного взятку у сім'ї з 8-9 рамками розплоду відбирають 2-3 рамки з відкритим розплодом, але без маточників, та переставляють їх до запасного льтка того ж вулика, додають 2 рамки з медом та 2-3 рамки порожніх стільників та відгороджують глухою заставною дошкою. В нове відділення струшуються усі бджоли із маткою, у основну сім'ю додають один маточник. Всі льотні бджоли після вильоту повернуться до основного гнізда, а у відводку залишаться молоді нельотні, матка ж з молодими бджолами повертається до нормального відкладання яєць. Через 3-4 дні основне гніздо оглядається вдруге, знищують всі, крім одного, закладені маточники, і забирають 2-3 рамки закритого бджолиного розплоду та без бджіл переносять до відводку. Поки не виведеться і не заплідниться матка бджоли продовжують збирати мед. Перед головним взятком бджіл об'єднують, а стару матку вилучають.

Другий метод відрізняється від попереднього тим, що льотним бджолам не доводиться повертатися до вигодовування розплоду, відсутня перерва у червлінні, а сім'я постійно готова до збирання взятку. Сім'я, в якої з'явилися ройові маточники, розділяється на дві частини, і розселяється через глуху перегородку в одному вулику. До запасного льотку переносяться всі рамки, крім однієї з розплодом та найкращим маточником, і 2-х рамок з медом. Відводок доповнюють 5-6 рамками з сушником (порожніми стільниками). Таким чином у відводку залишаються всі льотні бджоли, практично відсутній розплід і бджоли продовжують збирати нектар, поки виведеться матка. Перед настанням головного взятку, як і в попередньому методі сім'ю об'єднують, а стару матку вилучають.[1]

Василь Федотович Ващенко сконструював вулик (названий його іменем), який має декілька варіантів конструкції. А також низку переваг над іншими вуликами: зімкнені верхні планки рамок, які утворюють щільну теплонепроникну стелю; від'ємне дно, що дозволяє легко чистити вулик; може бути і стояком, і лежаком; конструкція дозволяє легко і швидко проводити штучне відроювання сімей; добре пристосований до кочівель.

Примітки

  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 58-59.

Джерела