Аспергільоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аспергільоз
Гістопатологічне зображення легеневого інвазивного аспергільозу у пацієнта з інтерстиціальною пневмонією. Гоккотова метенамінна срібна пляма.
Гістопатологічне зображення легеневого інвазивного аспергільозу у пацієнта з інтерстиціальною пневмонією. Гоккотова метенамінна срібна пляма.
Гістопатологічне зображення легеневого інвазивного аспергільозу у пацієнта з інтерстиціальною пневмонією. Гоккотова метенамінна срібна пляма.
Спеціальність інфекційні хвороби
Препарати міконазол[1], ітраконазол[1][2], натаміцин[1], флуцитозин[1], каспофунгін[1][2], амфотерицин В[1], вориконазол[1][2], мікафунгін[2], isavuconazoled[2] і позаконазол[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 1F20
МКХ-10 B44
МКХ-9 117.3
DiseasesDB 001326
MedlinePlus 001326
eMedicine med/174
MeSH D001228
CMNS: Aspergillosis у Вікісховищі

Аспергільо́з — захворювання органів дихання тварин і людей, яке спричинює пліснявий гриб Aspergillus niger з роду аспергіл. Його відносять у людей до опортуністичних інфекцій.

У тваринництві[ред. | ред. код]

Найбільше уражена аспергільозом свійська і дика птиця, особливо молодняк. Хворі птахи мляві, сонливі, дихання у них прискорене, утруднене. Дорослі особини хворіють кілька тижнів, молодняк здебільшого гине. Джерело зараження — запліснявілі корми і підстилка, повітря, в якому є спори гриба.

Профілактичні заходи: доброякісні корми, світло, чиста підстилка, дезінфекція і добра вентиляція приміщення, ізоляція хворих тварин. Заражені яйця для інкубації непридатні. На аспергільоз може захворіти також людина.

У бджільництві[ред. | ред. код]

Аспергільоз, або кам'яний розплід — інфекційне захворювання бджолиного розплоду, але іноді й дорослих особин. Основним збудником є жовтий пліснявий гриб Aspergillus flavus, іноді чорний Aspergillus niger.

Ознаки хвороби[ред. | ред. код]

Спори аспергіл постійно знаходяться в повітрі, і легко розносяться вітром і бджолами. Потрапляючи у вулику на стільники, пергу чи личинок, за сприятливих умов у вулику, починають розвиватися. Через 1-2 дні вкривають уражену поверхню білим нальотом, який потім, після дозрівання спор, змінює забарвлення на жовто-зеленкуватий (у випадку із Aspergillus niger наліт стає чорним). Личинки заражаються перорально і через шкіру. Після проростання міцелію всередині, личинки гинуть, потім висихають і тверднуть, не прилипають до комірок, і легко випадають. Найчастіше захворювання спостерігається наприкінці зими і весною. Ступінь зараженості залежить від вологості всередині вулика. Дорослі бджоли на ранніх етапах хвороби спочатку виглядають занепокоєними, а потім кволими, погано тримаються на поверхні вулика і стільників. Мертві бджоли залишаються у вулику, їх черевця характерно щільні і тверді, потім, якщо здорові особини не видалять мертвих бджіл із вулика, пліснява проростає крізь стінки і вкриває тіла білим нальотом.

Профілактика[ред. | ред. код]

Зважаючи на той факт, що розвитку аспергіл сприяє вологість, пасіку слід розташовувати на сухих і сонячних місцях, а зимівники облаштовувати доброю вентиляцією і підтримувати вологість не вище 80-85% при температурі 0-4 °C.

Заходи боротьби[ред. | ред. код]

Єдиного методу лікування не розроблено, рекомендується проводити загальні профілактичні заходи: видаляють рамки із надто ураженим розплодом або пергою, замінюють утеплення на свіже й сухе, переселяють сім'ю у сухі вулики, забезпечують достатньою кількістю якісного корму. Вибракувані рамки і вулики 5-процентним розчином формаліну, або термічними методами (пропалюють полум'ям горілки/паяльної лампи). При роботі із хворими сім'ями слід дотримуватися також і особистої безпеки, так як люди також можуть хворіти на аспергільоз. Робітникам рекомендується одягати вологі марлеві пов'язки на ніс і рот.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж NDF-RT
  2. а б в г д е Drug Indications Extracted from FAERSdoi:10.5281/ZENODO.1435999
  3. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 26-27.

Джерела[ред. | ред. код]