Верба біла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Верба біла
Illustration Salix alba0.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Вербові (Salicaceae)
Рід: Верба (Salix)
Вид:
S. alba
Біноміальна назва
Salix alba
Commons-logo.svg Вікісховище: Salix alba

Верба біла (Salix alba L., син. S. vittelina; місцеві назви — верба біла, верболіз, білоліз, ветлина)[1] — вид рослин з роду верба. Може використовуватися як лікарська рослина.

Морфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Верба біла

Дерево досягає (10-25 м заввишки) із широкою округлою кроною, товстим стовбуром, вкритим темно-сірою поздовжньо-тріщинуватою корою. Молоді пагони й гілки бурі, із численними шовковистими волосками. Листки чергові, ланцетні або широко-ланцетні (5-15 см завдовжки, 1—3 см завширшки), загострені, пилчасті, молоді листки з обох боків сріблясто-білі, пізніше зверху голі, зелені, зі споду запушені вздовж центральної жилки. Бічних жилок багато, прилистки обпадають рано.

Верба біла — лісотвірна порода в заплавних лісах. Часто створює чисті високопродуктивні лісостани. Росте також на вологих луках, берегами водойм. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у квітні — травні. Один із найбільш ранніх та найцінніших пилконосів.[2]

Сировина[ред. | ред. код]

Для медичного застосування заготовляють кору верби білої. Її здирають рано навесні, до цвітіння і розпускання листків, коли вона добре знімається. На молодих гілках через кожні 20—30 см роблять кільцеподібні надрізи кори. Потім їх з'єднують поздовжніми лініями. Після зняття кори її подрібнюють і сушать у теплому приміщенні з доброю вентиляцією.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

У корі верби білої знайдено значну кількість дубильних речовин (близько 12 %), флавонові глікозиди (близько 3 %), флавоноїди.[3]

Застосування[ред. | ред. код]

У народній медицині кору верби білої застосовують передусім як протигарячковий та в'яжучий засіб. Знайшла вона застосування і як потогінний та протиревматичний засіб (флавонові глікозиди, що розпадаються під дією шлункового соку, вивільняють саліциловий спирт, який перетворюється на саліцилову кислоту).[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ветлина // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  2. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 62. 
  3. а б Товстуха Є. С. Фітотерапія. — К.: Здоров'я, 1990.-304 с., іл., 6,55 арк. іл. ISBN 5-311-00418-5

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Верба біла // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 79. — ISBN 5-88500-055-7.