Ніж пасічницький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ніж пасічницькийніж, призначений для розпечатування стільникових рамок та виконання інших робіт по догляду за бджолиними сім'ями.[1]

Типи ножів[ред. | ред. код]

Ніж прямий відрізняється від інших ножів передусім зігнутою біля п'ятки руків'я, що дає змогу зрізувати воскову печатку на поверхні стільника, не торкаючись рукою його поверхні.[1] Крім того, він має заточені обидва краї, що робить його зручнішим для розпечатування стільників, при вирізуванні трутневого розплоду і маточників, ніж звичайні ножі.

Ножі прямі в минулому виготовлялись різних конструкцій, розмірів і призначення. Найбільш відомі ножі конструкції Аббота, Бінгама, ножі з паровим та електричним підігрівом.[1]

Ножі списоподібні мають трапецієвидний хвостовик для розсування рамок під час огляду гнізда бджолиної сім'ї.

Характеристика ножів
Розмір Одиниця виміру Ніж прямий Ніж списоподібний
Довжина загальна мм 330 310
Довжина леза мм 200 150
Ширина леза найбільша мм 30 50
Товщина леза мм 1 1
Розпечатування стільників пасічницьким ножем

Клинок ножа пасічницького роблять з інструментальної вуглецюватої сталі. Рукоятка прямого ножа виготовляється з дерева чи пластмаси, а списоподібного — з двох пластмасових накладних пластинок.

Лезо ножа пасічницького полірується і термічно обробляється. Твердість після термічної обробки повинна бути 44-50 одиниць за Роквеллом, шкала С.[1] Заточується клинок з обох боків по верхній стороні.

Нижня сторона залишається плоскою і гладенькою. При розпечатуванні стільників користуються поперемінно двома-трьома ножами, підігрітими в гарячій воді.[1]

Ніж пасічника з паровим та електричним підігрівом призначається тільки для розпечатування стільникових рамок з медом.[1] Форма їх така, як описано вище, але лезо має всередині порожній простір, куди в паровому ножі підводиться пара за допомогою гумової трубки, а в електричному — електрична енергія за допомогою спіралі, ізольованої від металу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Алєксєєноко Ф.М., Савченко Я.М. і ін. Виробнича енциклопедія бджільництва. — Київ: «Урожай», 1966. 500с. (с.:293-294)