Ніж пасічницький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ніж пасічницькийніж, призначений для розпечатування стільникових рамок та виконання інших робіт по догляду за бджолиними сім'ями.[1]

Типи ножів[ред. | ред. код]

Ніж прямий відрізняється від інших ножів передусім зігнутою біля п'ятки руків'я, що дає змогу зрізувати воскову печатку на поверхні стільника, не торкаючись рукою його поверхні.[1] Крім того, він має заточені обидва краї, що робить його зручнішим для розпечатування стільників, при вирізуванні трутневого розплоду і маточників, ніж звичайні ножі.

Ножі прямі в минулому виготовлялись різних конструкцій, розмірів і призначення. Найбільш відомі ножі конструкції Аббота, Бінгама, ножі з паровим та електричним підігрівом.[1]

Ножі списоподібні мають трапецієвидний хвостовик для розсування рамок під час огляду гнізда бджолиної сім'ї.

Характеристика ножів[1]
Розмір Одиниця виміру Ніж прямий Ніж списоподібний
Довжина загальна мм 330 310
Довжина леза мм 200 150
Ширина леза найбільша мм 30 50
Товщина леза мм 1 1
Розпечатування стільників пасічницьким ножем

Клинок ножа пасічницького роблять з інструментальної вуглецюватої сталі. Рукоятка прямого ножа виготовляється з дерева чи пластмаси, а списоподібного — з двох пластмасових накладних пластинок.

Лезо ножа пасічницького полірується і термічно обробляється. Твердість після термічної обробки повинна бути 44-50 одиниць за Роквеллом, шкала С.[1] Заточується клинок з обох боків по верхній стороні.

Нижня сторона залишається плоскою і гладенькою. При розпечатуванні стільників користуються поперемінно двома-трьома ножами, підігрітими в гарячій воді.[1]

Ніж пасічника з паровим та електричним підігрівом призначається тільки для розпечатування стільникових рамок з медом.[1] Форма їх така, як описано вище, але лезо має всередині порожній простір, куди в паровому ножі підводиться пара за допомогою гумової трубки, а в електричному — електрична енергія за допомогою спіралі, ізольованої від металу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Алєксєєноко Ф.М., Савченко Я.М. і ін. Виробнича енциклопедія бджільництва. — Київ: «Урожай», 1966. 500с. (с.:293-294)