Борзов Іван Іванович

Іван Іванович Борзов
рос. Иван иванович Борзов
Народження	21 жовтня 1915(1915-10-21) Старе Ворово, Єгор'євський повіт, Рязанська губернія, Російська імперія
Смерть	4 червня 1974(1974-06-04) (58 років) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Новодівочий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВМФ СРСР
Рід військ	військово-морська авіація
Освіта	Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова
Роки служби	1935—1974
Партія	КПРС
Звання	Маршал авіації
Командування	Russian Naval Aviationd
Війни / битви	Радянсько-фінська війна, Німецько-радянська війна
Діти	Yuriy Borzovd
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»

Іва́н Іва́нович Борзо́в (рос. Иван Иванович Борзов; 21 жовтня 1915 — 4 червня 1974) — радянський воєначальник, маршал авіації (16.12.1972). Герой Радянського Союзу (22.07.1944). Військовий льотчик 1-го класу.

Життєпис

Народився в селі Старе Ворово, нині — село Ворово Шатурського району Московської області Росії. Росіянин. Закінчив семирічку і школу ФЗУ. У 1935 році закінчив Московський авіаційний технікум, одночасно навчався в аероклубі.

У лавах РСЧФ з 1935 року. У 1936 році закінчив Єйську військову авіаційну школу льотчиків та льотчиків-спостерігачів морської і сухопутної авіації імені Й. В. Сталіна. Військову службу розпочав у частинах ВПС Чорноморського флоту: з листопада 1936 року — льотчик, з грудня 1937 року — старший льотчик 43-ї швидкісної бомбардувальної ескадрильї. У березні 1939 року переведений до ВПС Тихоокеанського флоту: старший льотчик 4-го мінно-торпедного авіаційного полку.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років: у складі групи льотчиків-тихоокеанців був відряджений на фронт. Здійснив 25 бойових вильотів.

Після завершення бойових дій залишений у ВПС Балтійського флоту: з травня 1940 року — командир ланки 1-го мінно-торпедного авіаційного полку.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року: заступник командира ескадрильї того ж полку. 30 червня 1941 року був збитий в районі Двінська, зумів посадити літак на болото, через три доби вивів свій екіпаж і групу червоноармійців, що потрапили в оточення, через лінію фронту. 13 вересня того ж року був засуджений Військовим трибуналом Ленінградського військово-морського гарнізону за порушення дицсципліни, що потягло за собою аварію літака, до 10 років позбавлення волі з відтермінуванням покарання до кінця війни. За клопотанням командування був залишений у своєму полку з пониженням у посаді до командира ланки.

З вересня 1941 року — знову заступник командира, з квітня 1942 року — командир ескадрильї. Того ж 1942 року був звільнений від відбуття покарання зі зняттям судимості, як такий, що спокутував свою вину. З січня 1943 року — інспектор з техніки пілотування 8-ї авіаційної бригади ВПС Балтійського флоту; з серпня 1943 року — інспектор-льотчик 1-го гвардійського мінно-торпедного авіаційного полку; з вересня 1943 року — командир цього полку.

До липня 1944 року гвардії майор І. І. Борзов здійснив 147 бойових вильотів, особисто потопив 2 транспорти і сторожовий корабель супротивника. Всього ж за роки війни на його рахунку було 7 потоплених транспортів і кораблів загальною водомісткістю до 40 000 тонн.

У січні 1945 року відкликаний з фронту і призначений помічником начальника 4-го Миколаївського військово-морського авіаційного училища з льотної підготовки. У 1948 році закінчив Військово-морську академію імені К. Є. Ворошилова, залишений при академії викладачем. З червня 1949 року — командир 3-ї мінно-торпедної авіаційної дивізії 5-го ВМФ (Тихий океан). З грудня 1951 року — начальник штабу — заступник командувача, з жовтня 1952 року — перший заступник командувача ВПС 5-го військово-морського флоту СРСР. З травня 1953 року — командувач ВПС Північного флоту. З серпня 1954 року — начальник Центральних льотно-тактичних курсів удосконалення командного складу ВПС ВМФ СРСР. З листопада 1955 року — командувач ВПС 8-го військово-морського флоту (Балтійське море). З січня 1956 року — командувач ВПС Балтійського флоту. З грудня 1957 року — перший заступник командувача, з грудня 1960 року — заступник командувача, а з травня 1962 року й до кінця життя — командувач авіацією ВМФ СРСР.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1944 року гвардії підполковникові Борзову Івану Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4006).

Нагороджений двома орденами Леніна (22.07.1944, 1963), шістьма орденами Червоного Прапора (21.04.1940, 16.12.1941, 14.10.1943, 17.01.1944, 1956, 31.10.1987), орденами Ушакова 2-го ступеня (22.09.1944), Вітчизняної війни 2-го ступеня (14.01.1943), двома орденами Червоної Зірки і медалями.

Посилання

• Борзов Іван Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).