Вулична фотографія
Вулична фотографія — жанр документальної фотографії без явної соціальної спрямованості, що зображає людей у громадських місцях в звичайних ситуаціях: на вулицях, в парках, на пляжах тощо.[1] Вулична фотозйомка використовує техніку ―Чесної фотографії (англ. Straight photography), за допомогою якої вона зображає усе як є, без спотворень.
Вулична фотографія може бути документальною, але не обмежується тільки нею.
Вулична фотографія тяжіє до іронії і намагається дистанціюватися від сутності предмета зйомки, часто концентрується на єдиній людської емоції в її вирішальний, живий момент. При цьому робиться акцент на ретельному відборі елементів, які повинні бути включені в композицію. Наприклад, поцілунок крадькома на розі вулиці; людина, що стрибає через калюжу. Як наслідок, в техніці вуличної фотографії часто використовується чорно-біла фотографія.
Ключовими елементами вуличної фотографії є:
- Естетика з збереженням природності та реальності;
- Події та людські емоції;
- Часто прихований характер фотографування.
Приклади вуличних фотографій
-
Іст-Вілідж, Нью-Йорк, 1998 рік -
фотографія, зроблена на ринку Кенсінгтон, Торонто, Канада -
Копенгаген 1987 року. Приклад вуличної фотографії. -
Віктор Пінчук «Кожному своє» (Сан-Паулу, 2015 рік)
Примітки
- ↑ Глосарій із дисциплін, які читаються на кафедрі журналістики / МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЛОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ.
Доступ: http://tnpu.edu.ua/EKTS/cpec_gyrn_filolog.pdf
Див. також
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (березень 2014) |
|
Це незавершена стаття з фотографії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |