Маломуж Микола Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Григорович Маломуж
Микола Григорович Маломуж
Микола Григорович Маломуж
Микола Маломуж (2014)
2-й Голова Служби зовнішньої розвідки України
3 квітня 2005 — 18 червня 2010
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникОлег Синянський
НаступникГригорій Ілляшов
ПрезидентВіктор Янукович
Народився23 вересня 1955(1955-09-23) (68 років)
с. Скаливатка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Відомий яквійськовослужбовець
КраїнаСРСР і Україна
Alma materЮридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Звання Генерал армії України
Нагороди
Орден Святого Станіслава 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 4 ступеня
Кавалер командорського хреста ордена Святого Сильвестра
Кавалер командорського хреста ордена Святого Сильвестра
www.malomuz.com
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маломуж (прізвище).

Мико́ла Григо́рович Малому́ж (нар. 23 вересня 1955, с. Скаливатка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР) — український військовик, колишній Голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України, радник Президента України (2010, 11 жовтня року — 2014, 24 лютого).

Життєпис

Підтримка Маломужа на виборах Президента України 2014.

Народився 23 вересня 1955 в селі Скаливатка Звенигородського району Черкаської області. Українець.

Армійську службу проходив в «учебці» під Москвою. Тут готували спецпідрозділи для охорони ставки Верховного головнокомандування на випадок ядерної війни. Відслуживши, у 1975 повернувся у Звенигородку.

У 1982 з відзнакою закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка. За фахом — юрист.

З грудня 1983 — служба в органах КДБ на оперативних і керівних посадах.

За даними українських ЗМІ, у 1991, коли голова українського КДБ Микола Голушко (майбутній керівник російської Федеральної служби контррозвідки Росії) виїжджав з Києва до Москви, він намагався вивезти з країни списки осіб, що працювали під прикриттям. Кажуть, що саме завдяки Миколі Маломужу ці плани зірвалися і картотека залишилася в Україні[1][2]. З початку 1990-х років Микола Маломуж почав працювати по лінії протидії міжнародним терористичним угрупованням.

З грудня 1998 — заступник Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій. На цій посаді: «за сумлінну державну службу і значний особистий внесок у захист конституційних свобод і прав громадян»[3] отримав Орден Святого Станіслава IV ступеня з врученням йому Офіцерського Хреста.

Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року став позаштатним радником Президента і надалі був призначений головою СЗР.

3 квітня 2005 Указом Президента України призначений Головою Служби зовнішньої розвідки України[4].

Звільнений з цієї посади Указом Президента України від 18 червня 2010[5]. Того ж дня Янукович підписав Указ про призначення Миколи Маломужа Радником Президента України (поза штатом)[6].

11 жовтня 2010 Президент підписав Указ Про звільнення М. Маломужа з військової служби[7]. 24 лютого 2014 р. в. о. президента Олександр Турчинов підписав указ про звільнення Маломужа з посади радника.

Кандидат у Президенти України у 2014[8].

Фундатор Всеукраїнського громадянсько-політичного руху «За майбутнє України», лідер Української партії честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю (з вересня 2015)[9], голова Вищої ради Народних зборів України[10].

Нагороди

  1. Орден Святого Станіслава IV ступеня з Офіцерським Хрестом (2000 р.)[11]
  2. Командорський хрест ордена Святого Сильвестра (Ватикан, 11 грудня 2001 р.)[12]
  3. 25 медалей і відомчих заохочуючих відзнак[13]

Родина

Примітки

  1. ↑ Пресс Центр — Український розвідник номер один. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 16 лютого 2010.
  2. ↑ Українська Розвідка — Микола Григорович Маломуж
  3. ↑ Міжнародний орден святого Станіслава
  4. ↑ «Маломуж Микола Григорович». Служба зовнішньої розвідки України. Архів оригіналу за 17.01.2018.
  5. ↑ Указ Президента України № 702/2010 від 18.06.2010
  6. ↑ Указ Президента України № 714/2010 від 18.06.2010. Архів оригіналу за 22.06.2010. Процитовано 11.12.2010.
  7. ↑ Указ Президента України № 942/2010 від 11.10.2010
  8. ↑ Екс-голова Служби зовнішньої розвідки Маломуж подав документи для реєстрації кандидатом у президенти / «Дзеркало тижня», 28 березня 2014
  9. ↑ З'їзд Української партії честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
  10. ↑ У Києві за ініціативою громад відбулися перші Народні збори
  11. ↑ Декрет 83-2000, Маломуж Микола Григорович // «Міжнародний Орден Святого Станіслава».
  12. ↑ Acta Apostolicae Sedis, 2002. — P. 709. (італ.)
  13. ↑ Інтернет-довідник «Офіційна Україна сьогодні»

Посилання

Керівники СЗР України
 
Кандидати на посаду Президента України 2014
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маломуж_Микола_Григорович&oldid=34210115