Шалигине
| смт Шалигине | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Сумська область | ||
| Район | Глухівський район | ||
| Рада | Шалигинська селищна рада | ||
| Код КАТОТТГ: | |||
| Облікова картка | Шалигине | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | наприкінці XVI — на початку XVII ст. | ||
| Статус | із 1956 року | ||
| Площа | 12 км² | ||
| Населення | ▼ 2330 (01.01.2017)[1] | ||
| Поштовий індекс | 41470 | ||
| Телефонний код | +380 5444 | ||
| Географічні координати | 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д.Координати: 51°33′51″ пн. ш. 34°07′36″ сх. д. / 51.56417° пн. ш. 34.12667° сх. д. | ||
| Водойма | річка Лапуга
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Глухів | ||
| До станції: | 20 км | ||
| До райцентру: | |||
| - автошляхами: | 20 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 41470, Сумська обл., Глухівський р-н, смт. Шалигине, вул. 40 років Перемоги, 11 | ||
| Голова селищної ради | Разін Володимир Васильович | ||
| Карта | |||
  Шалигине | |||
 Шалигине  Шалигине | |||
| |||
|
| |||
Шали́гине — селище міського типу в Глухівському районі Сумської області. Населення становить 3203 осіб. Орган місцевого самоврядування — Шалигинська селищна рада.
Географія
Селище Шалигине розташоване на річці Лапузі за 20 км на південний схід від районного центру міста Глухова та за 10 км від автодороги Глухів — Курськ E38. Вище за течією річки на відстані в 2 км розташоване село Гудове. До селища примикають лісові масиви (дуб, береза, сосна). Населення станом на 2001 рік становило 3203 особи. Орган місцевого самоврядування — Шалигинська селищна рада.
Історичні відомості
- Селище Шалигине, засноване наприкінці XVI — на початку XVII століть.
- Назва села походить від імені одного з перших поселенців — Шалигіна, який отримав тут наділ за військову службу. У першій половині XVII століття село було одним з прикордонних пунктів і входило до Російської держави. В 1757 році Шалигине стало власністю князя Барятинського.
- З 1708 року селище входило в Крупецьку волость Путивльського повіту Київської губернії, з 1727 — Севську провінцію Білгородської губернії, з 1779 — Курське намісництво і з 1796 — до Курської губернії[2].
- У 1855 році в селищі почав діяти цукровий завод князя Барятинського, який пізніше було взято в оренду цукропромисловцем М. А. Терещенком, та цегляний завод. У 1899 році на місці старого цукрового заводу був побудований новий, в 1918 році при якому відкрили лікарню, яку в 1922 перетворили в сільську[3].
- У 80-х роках XIX століття селище стало волосним центром, пізніше, з середини 20-х років XX століття, було перетворене в центр Шалигинського району.
- У січні 1918 року в Шалигиному було окуповане червоними. На початок квітня того ж року селище звільнили гетьманці, але у жовтні Путивльський червоний партизанський загін захопив Шалигине. В кінці вересня 1919 року вже білогвардійці захопили Шалигине, проте у першій половині листопада того ж року частини 41-ї радянської дивізії селище знову було окуповане червоними.[2]
- 16 жовтня 1925 року Шалигине у складі більшої частини Путивльського повіту було передану зі складу РРФСР до складу Глухівської округи УСРР.
- Восени 1929 у Шалигиному почалася примусова колективізація, в 1929—1932 роках у населеному пункті створили вісім колгоспів, у 1935 було створено МТС.[2]
- На початку жовтня 1941 року німецькі війська ввійшли до Шалигиного. У лютому 1942 Шалигинський партизанський загін, що складався з 119 осіб, увійшов до складу партизанського з'єднання під командуванням С. А. Ковпака та з травня того ж року базувався в Хінельських лісах, що у Шалигинському районі. Влітку 1942 був створений другий Шалигинський партизанський загін, що діяв на території Шалигинського та інших районів. 3 вересня 1943 року частинами 60-ї армії селище було зайняте.[2]
- 1956 року Шалигине було віднесено до категорії селищ міського типу, а в 1959 році при укрупненні районів увійшло до складу Глухівського району.[2]
Населення
Шалигине
1819 року в селі налічувалося 115 дворів та 857 жителів[2].
У 1862 році у власницькому селі налічувалось 142 двори, мешкала 1081 особа (530 чоловічої статі та 551 — жіночої), була православна церква та бурякоцукровий завод[4].
Станом на 1880 рік у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1548 осіб, налічувалось 223 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 2 лавки[5].
Ковйонки
1862 року у власницькому селі налічувалось 203 двори, мешкало 1158 осіб (582 чоловічої статі та 576 — жіночої), була православна церква[4].
У 1880 році у колишньому власницькому селі Шалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії, мешкало 1 017 осіб, налічувалось 123 дворових господарств, існувала православна церква[5].
Після об'єднання
Згідно з Всесоюзним переписом населення 1959 року населення селища становило 6652 особи (2863 чоловічої статі та 3789 — жіночої)[6].
Станом на 1989 рік населення зменшилось до 3457 осіб (1524 чоловічої статі та 1933 — жіночої)[7].
| 1819 | 1862 | 1880 | 1913[2] | 1959 | 1980[8] | 1984 | 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Шал.—857 | 2 239 (Шал.—1081; Ковй.—1158) |
2 565 (Шал.—1548; Ковй.—1017) |
Шал.—2 340 | 6 652 | 4 570 | 4 000 | 3 457 | 3 203 | 2 363 |
| ▲ | ▲ | ▲ | ▲ | ▼ | ▼ | ▼ | ▼ | ▼ |
Розподіл населення за рідною мовою (2001)
| українська мова | російська |
|---|---|
| 16,17 % | 83,64 % |
Пам'ятки
В Шалигиному діяла Троїцька церква, яка була зруйнована в 30-х роках ХХ століття.[3] Зараз у селищі, колишнє село Ковйонки, яке входить до меж Шалигина, діє Іллінська церква (1889–1906 роки), вона реставрована у 90-х роках ХХ століття та реконструйована в 2008 році.
У центрі селища встановлено пам'ятник загиблим радянським воїнам, побудований 1955 року, та обеліск односельцям, полеглим у роки війни.
За 3 км від Шалигина, на правому березі річки Обести, з 1557 року діє чоловічий монастир Глинської Різдва Богородиці Пустині.
Природні
У селищі розташоване унікальне гідрологічне утворення самовитікаючих джерел води — «Сім джерел», яке має естетичне і пізнавально-виховне значення та зберігається в природному стані, відоме також як «крейдяна криниця»[3]. «Сім джерел» — визначна гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення площею 0,5 га, температура води якої влітку і взимку не перевищує 4 °C[3]. Прилегла до неї територія розчищена від порослі американського клена. Природно-історична цінність визначної пам'ятки «Сім джерел» полягає в цінній якості води, яка окрім смакових якостей має і лікувальну дію.[9]
На північ від селища розташований Шалигинський ландшафтний заказник державного значення, площею 3754 га (2868,1 га).
Персоналії
У селищі народилися:
- Бугаєнко Валерій Миколаєвич — керівник Федерального агентства зв'язку (Россвязь) (2007—2011).
- Леонід Семенович Тарабаринов — український актор, народний артист СРСР.
- Чемодуров Трохим Миколайович — український радянський і компартійний діяч, голова виконкому Кримської обласної ради. Депутат Верховної Ради УРСР 7–9-го скликань (1967—1980). Кандидат у члени ЦК КПУ (1966—1976). Член ЦК КПУ (1976—1981).
- Тарабаринов Леонід Семенович (1928—2008) — український драматичний актор театру та кіно.
Галерея
|
|
|
Пам'ятник односельчанці Полятикиній П.Ф.
і пам'ятник односельчанам |
Пам'ятник загиблим героям
|
Будинок культури
|
|
|
Шалигінська спеціальна
ЗОШ-інтернат |
Шалигінська ЗОШ І–ІІІ ступенів
|
Примітки
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ а б в г д е ж История Городов и Сел, Шалыгино, Глуховский район (рос.)
- ↑ а б в г Глухівська районна державна адміністрація, сел. Шалигине [Архівовано 2 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ а б рос. дореф. XX. Курская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1862 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. 1868. LXXV + 175 стор.
- ↑ а б рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ I. Губерніи Центральной земледѣльческой области. — СанктПетербургъ, 1880. — VI + 413 с.
- ↑ Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1959 г. (рос.)
- ↑ Демоскоп Weekly, Всесоюзная перепись населения 1989 г. (рос.)
- ↑ «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)
- ↑ Сумська обласна державна адміністрація, Глухівський район [Архівовано 15 березня 2012 у Wayback Machine.]
Посилання
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
- Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)
- Населенные пункты Глуховского района, Шалигине (рос.)
- Глухівська центральна районна бібліотека, Перлини Глухівського краю
- Фото Планета, Шалигине
| |||||||||||
| |||||||
| ||||||||||||||||
_(1854).png)