Олень
| Олень Період існування: пізній міоцен — сучасність
| |
|---|---|
| |
| Олень благородний (Cervus elaphus) — типовий вид | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Родина: | Оленеві (Cervidae) |
| Триба: | Cervini |
| Рід: | Олень (Cervus) Linnaeus, 1758 |
| Види | |
 Вікісховище: Cervus
| |
О́лень[1] (Cervus) — рід ссавців родини оленевих (Cervidae), велика жуйна тварина (свійська та дика) із гілчастими рогами і коротким хвостом. Рід налічує чотири види, а поширення включає Євразію, Північну Африку й Північну Америку.
Назва
Cervus — латинська назва тварини[2]. Часто українську назву роду вимовляють як «оле́нь», але така вимова є неправильною. Назва олень походить із псл. *elenь, і, можливо, від іє. *el- — «рудий, коричневий»[3].
Види оленя
Олень благородний (східний) (Cervus elaphus) — один з наймінливіших видів ссавців. Під цим ім'ям прийнято об'єднувати багато підвидів і географічних рас, які раніше розцінювалися як самостійні види, що відрізняються один від одного розмірами, будовою рогів і деталями забарвлення. Проте, незважаючи на відмінності, всі ці олені, безумовно, належать до одного виду, який характеризується тим, що літнє хутро дорослих тварин не має плям; так зване «дзеркало» (світла пляма на задній частині тіла) велике і піднімається на круп вище за основу хвоста.
Розрізняють два сучасні види оленя [1]:
- Олень благородний (Cervus elaphus)
- Олень японський (Cervus nippon)
До цього роду також долучають біломордого оленя (Cervus albirostris, синонім Przewalskium albirostris).
Нерідко до цього ж роду відносять лань, проте це окремий рід родини оленевих — лань звичайна (Dama dama).
Назву «олень» часто поширюють на дуже різні види і роди з родини оленевих, зокрема:
- «північний олень» = Карибу (Rangifer)
- «мускусний олень» = Кабарга (Moschus)
- «андійський олень» = Гемал (Hippocamelus)
- «плямистий олень» = Аксис (Axis) (але не «плямистий» у сенсі Cervus nippon)
- «гавкаючий олень» = Мунтжак (Muntiacus)
та багато інших.
Роги
Роги дорослих самців мають не менше 5 відростків, і в багатьох на верхівці рогу утворюється крона. Розміри оленів, що відносяться до різних підвидів, різко різняться.
У марала та вапіті довжина тіла досягає 250—265 см, висота в загривку 135—155 см і маса 300—340 кг, тоді як у бухарського оленя довжина тіла лише 78—86 см, висота в загривку 56—60 см і маса 75—100 кг.
Так само різняться й роги. У європейських оленів число відростків буває велике за рахунок галуження кінця рогу, де утворюється так звана крона. Роги маралів не утворюють крону, але стовбур їх рогів дуже могутній, товстий і дає 6—7 відростків, з яких найкрупніший 4-й, і на місці основи 4-го відростку стовбур рогу згинається назад і вниз. У бухарського оленя та інших підвидів з Центральної Азії роги відносно прості, зазвичай з 5 відростками, і поставлені більш-менш прямо. Загальна кількість підвидів благородного оленя 15—18.
Ареал
Ареал благородного оленя дуже великий. Він поширений по всій Західній Європі на північ до Південної Скандинавії, в Північній Африці (Алжир, Туніс, Марокко), Ірані, Афганістані, Монголії та Південно-східному Китаї, Тибеті, Кашмірі, Сіккімі, Бутані. У Північній Америці населяє велику частину континенту, до Великого Невільничого озера на північ і на південь майже до Каліфорнії та Мексики.
У культурі
Олень — це сприятливий символ, що асоціюється з Сонцем, сходом, світлом, чистотою, оновленням, відродженням, творенням і духовністю. Завдяки схожості оленячих рогів з гілками образ оленя пов'язаний з Древом Життя. Крім того, роги оленя символізують сонячні промені, родючість. Дорослий олень-самець — сонячна емблема достатку.
Подібно до орла і лева, олень — одвічний ворог змії; символічно він пов'язаний з небом і світлом, тоді як змія асоціюється з ніччю і життям під землею. Олень в сутичці із змією символізує конфлікт позитивного і негативного, світла і тьми.
Як орел і кінь, олень є посередником між небом і землею, посланником богів. На оленях пересувалися хеттські, шумерсько-семітські і синтоїстські божества, олені запряжені у вози Часу і Різдва.
Найхарактерніші ознаки оленя — стрімкість, грація і краса; можливо, тому оленя пов'язують з поезією і музикою. У середньовічному мистецтві на Заході олень символізував самоту і непорочність, а в японській поезії — самота і любовне томління. У китайців означає щастя і довголіття, білий олень-самець символізує Шоу-синя, бога довголіття. Крім того, олень асоціюється з багатством і успіхом, слово «олень» в Китаї співзвучно слову «достаток».
Стародавні майя називали себе Ах-майя, «люди Оленя». Це тварина вважалася головним племінним прапредком і тому священною твариною. Сузір'я Оленя (Козеріг) у майя зв'язувалося з новим роком, черговим етапом в житті. Цього місяця рекомендувалося орієнтуватися тільки на земні турботи. Вважали, що як вдасться прожити місяць активного Оленя, таким буде весь рік. Вважалося, що ті, що народилися цього місяця відрізняються, з одного боку, зв'язком з традиціями, а з іншої — прагненням до нового, до вдосконалення того, що існує. У цей місяць стародавні майя зверталися до жерців за прогнозами або самі займалися пророцтвами.
У кельтів олень — символ Сонця, родючості і життєвих сил, гідності, мужності, швидкості, посередник між світом богів і світом людей. Кельти вірили, що олень — головна тварина в чарівних стадах богів. Роги оленя вважалися символічним відображенням гілок дерева. Відгалуження рогів, як суччя і листя, на деревах вважалися символами відродження і розмноження. Кельтський бог Цернунн, пов'язаний з циклами вмирання і відродження природи, зображався з гіллястими оленячими рогами або з оленем і биком, що стоять у його ніг. У легендах фігурує білий олень, який був для кельтів містичною твариною, що з'явилася на землю з Потойбічного світу і володіючим даром мудрості і всезнання.
У германо-скандинавській міфології чотири оленя щипають листя світового древа Іґґдрасілль. Крім того, олень Ейктюрмір («з дубовими кінчиками рогів») і коза Гейдрун їдять його листя, стоячи на даху Вальгалли.
У греко-римській традиції олень — атрибут Артеміди (Діани). Розгніваною Артемідою на оленя був перетворений мисливець Актеон за те, що побачив її купаючуюся.
У християнському символізмі олень втілює релігійне натхнення і завзяття, оскільки новонавернені жадали знання «…як олень жадає досягти прохолодного струмка, щоб напитися». Саме у цьому значенні оленя зображають на хрестильних купелях, а також в релігійному живописі — пьючим біля підніжжя хреста. У християнській іконографії олень, топчучий змію, — емблема християнина боротьби із злом. Деякі святі зображаються з оленем, як їх атрибутом, наприклад олень з розп'яттям між рогами — емблема святого Губерта.
У алхімії олень разом з єдинорогом означають подвійну природу Меркурія, філософську ртуть. Алхіміки бачать в античному міфі про мисливця Актеоне, перетвореному богинею Артемідою в оленя, доказ можливості перетворення металів.
У слов'ян олень вважався уособленням предків. За повір'ями, він умів творити різні дива, говорити людським голосом. У стародавніх колядках олені, як і коні переносять душі померлих в потойбічний світ. Оленя відносили до царствених тварин: він править всіма рогатими тваринами.
Олень використовується у геральдиці як гербова фігура.
Примітки
- ↑ О́ЛЕНЬ // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Palmer, T. S. Index Generum Mammalium: A List of the Genera and Families of Mammals // North American Fauna. — 1904. — № 23. — С. 174.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — С. 180. — ISBN 966-00-0590-3.
Посилання
- Олень // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1205–1207. — 1000 екз.
- Новий Акрополь (рос.)
- Символы и знаки (рос.)
- Забой оленей (рос.)
- International Union for Conservation of Nature and Natural Resources (англ.)
