Abies mariesii

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ялиця Марі
Abies mariesii 01.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Ялиця (Abies)
Вид: A. mariesii
Біноміальна назва
Abies mariesii
(Masters 1879)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Abies mariesii
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Abies mariesii
EOL logo.svg EOL: 1033073
IPNI: 261575-1
IUCN logo.svg МСОП: 42291
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 78263

Abies mariesii (Ялиця Марі яп. オオシラビソ) — вид ялиць родини соснових. Вид названий на честь англійського колекціонера рослин Чарльза Марі (1851-1902), який ввів цей вид до Великої Британії в 1879 році.

Поширення, екологія[ред. | ред. код]

Ендемік Хонсю, Японія. Вид високих гірських схилів і гірських хребтів верхньо-гірських і субальпійських зон, що росте зазвичай між 1000 м і 2800 м над рівнем моря. Ґрунти в основному походять від вулканічної породи, як правило, підзолисті і слабокислі або нейтральні, добре дреновані й помірно вологі (середньовологі). Клімат холодний, з рясним снігом узимку і прохолодним вологим літом, річна кількість опадів перевищує 2000 мм в горах ближче до Японського моря. Часті тайфуни є руйнівною силою скорочення граничного віку дерев. A. mariesii формує іноді чисті ліси поблизу лінії дерев, але частіше зустрічається в змішаних (хвойних) лісах з, наприклад, Abies veitchii, Tsuga diversifolia, Picea jezoensis var. hondoensis та / або зарості Pinus pumila і Juniperus communis var. nipponica, останніх двох особливо багато на вершинах хребтів. Загальнопоширені широколисті дерева: Betula ermanii, Sorbus commixta, Acer. У багатьох раніше порушених територіях з глибокою, тонкою текстурою ґрунту, наприклад, на вулканічному попелі, існує щільне покриття малих бамбуків (Sasa paniculata і Sasa nipponica), що виключає більшість інших рослин.

Морфологія[ред. | ред. код]

Дерево висотою 24-26 м., до 2 м. в обхваті, з прямим стовбуром і з овально або плоско-вершинною кроною. Кора світло-сіра або сірувата, гладка, фіолетового відтінку, майже білого кольору на старих дерев. Бруньки сферичні, злегка смолисті, червоно-коричнево-бурі. Листки зверху яскраво-зелені, від сірувато-жовтого до білуватого кольору знизу, 0,8-2 см. в довжину і 2-2,5 мм. завширшки. Чоловічі стробіли короткі, від червонуватого до жовтувато-червоного кольору і злегка потемнілі. Жіночі шишки еліптичні, закруглені на кінцях, спочатку темно-сині, потім чорно-червоно-коричневі, 7-15 см. в довжину і 4-5 см. завширшки. Насіння: жовтувато-червоний горіх 6-9 мм довжиною, крила 8—10 мм бобовидні.

Використання[ред. | ред. код]

Цей вид ялиці має мале значення, як лісове дерево, тому що росте на великій висоті і в основному у важкодоступних місцях. У садівництві він рідкість, незважаючи на його привабливе темно-зелене листя, яке і контрастує з білими смугами внизу. Зовсім не терпимі до засухи і росте найкраще в прохолодних, вологих умовах, але на легких, добре дренованих ґрунтах. Він в основному обмежується колекціями ботанічних садів і дендраріїв.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Ніяких конкретних загроз не було визначено для цього виду. Відомий з кількох охоронних територій.

Посилання[ред. | ред. код]