Ялиця Нордмана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ялиця Нордмана
Abies nordmanniana 2.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Надклас: Насінні (Spermatophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Соснові (Pinaceae)
Рід: Ялиця (Abies)
Вид: Ялиця Нордмана
Біноміальна назва
Abies nordmanniana
(Steven) Spach, 1841
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Abies nordmanniana
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Abies nordmanniana
IPNI: 261599-1
IUCN logo.svg МСОП: 42293
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 97177

Ялиця Нордмана або ялиця кавказька (Abies nordmanniana) — вид хвойних дерев родини Соснові (Pinaceae).

Поширення[ред. | ред. код]

Природний ареал — гори східного Причорномор'я: Туреччина, Грузія, Північний Кавказ, північна Вірменія і північний захід Азербайджану.

Опис[ред. | ред. код]

Дерево мало відрізняється від ялиці білої, але вважається більш декоративним. Кора світло-сіра матова, спочатку гладка, у старих дерев розсічена на плитки або пластинки, з невеликими тріщинами і еліптичними слідами від опалих сучків, ближче до землі — сіро-бура. Стовбур прямий, гілки трохи підняті. Гілки середнього ярусу горизонтальні, розташовуються щільніше, ніж у ялиці білої. Верхні гілки менш висхідні, ніж у ялиці білої. Молоді пагони жовтувато-зелені, опушені, коротко-волосисті, рідше голі, блискучі, з великою кількістю сплячих бруньок, пізніше пагони коричнево-бурі, голі. Пагони блискучі, жовто-зеленого або світло-коричневого кольору, яйцевидно-конічні, несмолисті, слабо опушені, іноді голі смолисті. Лусочки пагонів кілеваті і слабоопушені, щільно прилягають один до одного. Хвоя сильно блискуча, темно-зелена, по краю загорнута вниз, з нижньої сторони сіра з двома білуватими смужками, на бічних гілках росте гребенчасто. На безплідних пагонах крім дворядних або дельтоподібно піднятих голок маються ще голки поздовжньо розташовані і притиснуті до пагонів, причому нижня сторона звернена до пагона, від чого голки біля основи скручуються. У ялиці європейської такого не спостерігається, у неї всі хвоїнки поздовжньо розташовані. Хвоя тримається 10-13 років. Хвоїнки завдовжки 15-40 мм, шириною 2,5-3 мм, притуплені, рідше виїмчасті, з борозенками з обох сторін, при розтиранні мають фруктовий запах, смоляні ходи в епідермісі. Цвіте у квітні — на початку травня. Чоловічі колоски червонуваті. Жіночі колоски утворюються тільки у верхівковій зоні крони дорослих дерев, мають зеленувате забарвлення, трохи опуклі з боків. Шишки великі, сидячі, до 20 см завдовжки і до 4,5-5 см ширини, яйцевидно-довгасті, циліндричні, спочатку блідо-зелені, в більшості білі від рясних випотів смоли. Зрілі шишки темно-коричневого кольору і покриті смолою. Насінні луски широкі, зверху цілокраї, ніжно-повстяні. Криючі луски великі, лінійно-лопастні, біля основи звужені, догори розширюються, з довгими висхідними назовні і загорнутими всередину відростками.[1]

Екологічна властивість[ред. | ред. код]

Живе 500–800 років. Швидкозростаюча, зберігає приріст до глибокої старості. Вітростійка, краще переносить вапняні ґрунти. Утворює на Кавказі по головним хребтах і на Малому Кавказі (у гірських районах) темнохвойні ліси за участю бука. Також в Туреччині утворює чисті смерекові ліси або змішані з ялиною, східною осикою, кленом, горобиною[2] . Пояс цих лісів простягається від 1200 до 2000 метрів над рівнем моря. Росте швидко і зберігає приріст до глибокої старості. Вимоглива до вологості і чистоти повітря. Виключно тіневинослива, але добре росте і на освітлених місцях, теплолюбна. Виносить без пошкоджень мороз до −30 °C. Ґрунти воліє свіжі, суглинні, глибокі, родючі, проте здатна рости і на вапняних ґрунтах. Вітростійка через добре розвинену кореневу систему. Дерева регулярно плодоносять і дають схоже насіння.

Застосування[ред. | ред. код]

Має високоякісну деревину для паперової промисловості та будівництва. Використовується у ландшафтному будівництві. Вкрай декоративна рослина завдяки стрункості та високій пірамідальній темній густій ​​кроні.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Western Caucasus WHA, IUCN Technical Evaluation. 
  2. Tarkhnishvili D, Gavashelishvili A, Mumladze L. (2012). Palaeoclimatic models help to understand current distribution of Caucasian forest species. Biol. J. Linn. Soc. (105): 231–248. Процитовано 2013-11-05. 
  3. RHS Plant Selector Abies nordmanniana 'Golden Spreader' AGM / RHS Gardening. Apps.rhs.org.uk. Процитовано 2013-11-05.