Ford Transit Connect

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ford Transit Connect
2018 Ford Transit Connect 200 1.5 Front.jpg Ford Transit Connect II
Виробник Ford
Роки виробництва з 2002
Попередник(и) Ford Courier
Ford Escort Van
Подібні Mercedes-Benz Citan
Peugeot Partner
Renault Kangoo
Škoda Roomster
Nissan NV200
Opel Combo
Citroën Berlingo
Fiat Doblò
Volkswagen Caddy

Ford Transit Connect (укр. Форд Транзит Коннект) — компактний вантажний фургон компанії Ford. Виробництво здійснює Ford Otosan.

Перше покоління (2002–2013)[ред. | ред. код]

Ford Transit Connect (V227)
Ford transit connect.JPG Ford Transit Connect LWB (2002-2006)
Роки виробництва 20022013
Двигун(и)

1.8L Duratorq TDCi Дизельний Р4

2.0L Duratec Бензиновий Р4
Колісна база

SWB: 2664 мм

LWB: 2912 мм
Довжина

2007-09 SWB: 4308 мм
2002-06 SWB: 4278 мм
2002-06 LWB: 4555 мм
2010- LWB: 4590 мм

2010- SWB: 4275 мм
Ширина 1795 мм
Висота

до-2009 SWB: 1814 мм
до-2009 LWB: 1981 мм
2010- LWB: 2014 мм

2010- SWB: 1815 мм
Вага 1564–1646 кг

Фургон Ford Transit Connect спроектований Пітером Хорбері і вперше представлений в 2002 році для заміни Ford Escort Van і серії фургонів Courier на базі Fiesta, випуск яких припинився в тому ж році.

Модель для дозвілля Ford Tourneo Connect — це той же Transit Connect, але з бічними вікнами і задніми сидіннями. У США всі Transit Connect імпортуються як пасажирський автомобіль, щоб обійти 25%-ий «Курячий податок» на ввезені легкі вантажівки.

Transit Connect використовує передньоприводну платформу Ford C170 міжнародного Ford Focus — така ж платформа зараз використовується в північноамериканському Ford Focus. Крім назви, Transit Connect має з моделлю Ford Transit кілька загальних компонентів. Connect виробляє компанія Automobile Craiova в Румунії і Otosan на новому турецькому заводі в Гельджюк провінції Коджаелі.

Рестайлінг 2009[ред. | ред. код]

Починаючи з середини 2009 року, Transit Connect імпортується в США і Канаду. Вперше він був показаний в США на Чиказькому автосалоні в 2008 році, а модель 2010 була представлена там же 11 лютого 2009 року. Представлення Північноамериканського варіанту було пов'язано з проміжним оновленням дизайну, яке включало рестайлінг передньої решітки, опускання переднього бампера і нову панель приладів, яку обладнали перемикачами і покажчиками від C307 Focus.

Спочатку в США була запущена в продаж тільки модифікація фургона з довгою базою, 4-циліндровим бензиновим двигуном об'ємом 2.0 л і 4-ступінчастою автоматичною коробкою передач, а в інших країнах була доступна тільки модифікація з дизельним двигуном об'ємом 1,8 л. і 5-ступінчастою ручною коробкою передач. Електрична модифікація повинна була вийти тільки через рік, перероблена компанією Azure Dynamics на заводах у США.

Щоб підвищити інтерес та інформованість в Північній Америці, в травні 2009 року Коннект, спеціально оснащені як «мобільні виставкові зали», були надані промисловим паркам та іншим подібним місцям у 13 американських міських зонах. Метою було запропонувати 3000 пробних поїздок власникам малого бізнесу.

Щоб обійти 25%-у мито (відому як «Курячий податок» 1964) на імпортні легкі вантажівки, Форд ввозить все Коннект із задніми вікнами, задніми сидіннями та задніми ременями безпеки як пасажирський транспорт. Автомобілі експортуються з Туреччини на вантажних суднах, що належать фірмі Wallenius Wilhelmsen Logistics, прибувають до Балтімора і переробляються в комерційні на заводах WWL Vehicle Services Americas Inc: задні вікна замінюються металевими панелями, а задні сидіння повністю знімаються (за винятком вантажопасажирських модифікацій). Зняті деталі йдуть у подальший оборот. Весь цей процес можливий завдяки лазівці у визначенні комерційного транспорту на митниці. Так як вантажу ні до чого задні вікна або сидіння з ременями безпеки, то їх наявність звільняє автомобіль з категорії комерційного транспорту. Переробка обходиться Форду сотню доларів на фургон, але при цьому економить тисячі. Почасти через це, до Північної Америки експортуються тільки конфігурації з високим дахом і довгою колісною базою.

Двигуни[ред. | ред. код]

Двигун Об'єм Потужність Крутний момент Роки випуску
Бензинові
1.8 Duratec 1796 см³ 85 к.с. (62 кВт) при 5750 об/хв 160 Нм при 4400 об/хв 2002-2006
1.8 16V Duratec 1796 см³ 115 к.с. (85 кВт) при 5500 об/хв 160 Нм при 3500 об/хв 2002-2009
2.0 16V Duratec1 1999 см³ 136 к.с. (100 кВт) при 6300 об/хв 174 Нм при 4750 об/хв 2009-2013
Дизельні
1.8 Duratorq Tdi 1753 см³ 75 к.с. (55 кВт) при 4000 об/хв 175 Нм при 1800 об/хв 2002-2006
1.8 Duratorq TDCi 1753 см³ 75 к.с. (55 кВт) при 4000 об/хв 175 Нм при 1900 об/хв 2006-2013
1.8 Duratorq TDCi 1753 см³ 90 к.с. (66 кВт) при 4000 об/хв 220 Нм при 1700 об/хв 2002-2006
1.8 Duratorq TDCi 1753 см³ 90 к.с. (66 кВт) при 4000 об/хв 235 Нм при 1900 об/хв 2006-2013
1.8 Duratorq TDCi 1753 см³ 110 к.с. (81 кВт) при 3700 об/хв 250 (2802) Нм при 1500-3200 об/хв 2006-2013
1 — для ринку США
2 — в режимі овербуст

Габарити кузова[1][2][ред. | ред. код]

Назва моделі Версії кузова Колісна база Об'єм багажника Довжина грузової платформи
(при складеному сидінні пасажира)
Висота
грузової платформи
Довжина
автомобіля
Ford Transit Connect SWB L1H1 2664 мм 2,8 м³ 1739 мм (2467 мм) 1193 мм 4275 мм
Ford Transit Connect LWB L2H2 2912 мм 3,7 м³ 1986 мм (2714 мм) 1364 мм 4525 мм

Ford Transit Connect X-Press[ред. | ред. код]

Ford Transit Connect X-press — набагато більш швидка модифікація Коннекту. Вона створена командою інженерів Ford з використанням двигуна ефективною потужністю 212 к.с. від моделі Ford Focus RS як показано в шоу «П'ята передача».

Електромобілі[ред. | ред. код]

Ford Transit Connect Electric

У 2009 році на Чиказькому автосалоні Ford затвердив спільну з Smith Electric Vehicles розробку модифікації Transit Connect з живленням від електричної батареї. Потім на Женевському автосалоні 2009 Ford показав прототип електричної модифікації пасажирського фургону Ford Tourneo Connect — близького родича Ford Transit Connect. Спочатку Ford оголосив, що встановлювати електричну трансмісію і літій-іонні акумулятори в автомобілі буде Smith Electric Vehicles, проте пізніше Ford повідомив що буде співпрацювати з компанією Azure Dynamics замість цього, з Johnson Controls-Saft як постачальником акумуляторів.

У травні 2010-го «Azure Dynamics Corporation» обрала AM General як підрядника для остаточного складання Ford Transit Connect з електричним приводом, призначених для ринку Північної Америки.[3] Зібрані на автомобільному заводі Ford Otomotiv Sanayi AS, що в іл.Коджаелі (Туреччина), автомобілі без силового привода (англ. glider) транспортують на завод AM General у м. Лівонія, штат Мічиган, де їх оснащують приводом та електричною трансмісією «Force Drive Electric» і завершують збирання. Автомобіль оснащують літій-іонною акумуляторною батареєю виробництва Johnson Controls-Saft. Автомобілі позначають логотипами «Ford» та «Azure Force Drive Electric», однак, виробником вважається «Azure Dynamics».

Супутній ринок[ред. | ред. код]

У 2008 році виробник електричних автомобілів Smith запустив електромобіль Smith Ampere на базі шасі Ford Transit Connect і заявив, що це буде спільний бренд Ford і Smith.

Нагороди[ред. | ред. код]

Друге покоління (з 2013)[ред. | ред. код]

Ford Transit Connect ІІ
Ford Transit Connect ІІ

Друге покоління Ford Transit Connect офіційно представлене на початку вересня 2012 року в Амстердамі. Грузопасажирський автомобіль надійде в продаж в кінці наступного року.

Для європейського ринку пропонується бензиновий двигун 1,0 л EcoBoost і 1,6 літровий дизельний Duratorq.

Для ринку Північної Америки пропонуються два бензинові двигуни: стандартний 2.5 л Duratec і опційний 1.6 л EcoBoost.

Перейшовши у друге покоління, Ford Transit Connect попрощався з високим дахом. Натомість отримав більш сучасну стилізацію. Збільшені габарити позитивно відобразились на практичності. Мінівен Transit Connect один з небагатьох автомобілів, який пропонує вибір між звичними або вертикально розкидними задніми дверима багажного відділення. Моделі з короткою та довгою колісною базою мають 441.7 та 481.8 см у довжину відповідно. 

Базова модель XL постачається з кондиціонуванням повітря, клімат-контролем для задніх сидінь у пасажирській версії, AM/FM стерео з допоміжним входом, центральним замком з брелоком, телескопічним кермом та водійським сидінням з чотирма режимами налаштування. У базу усіх автомобілів входять бічні розсувні двері. Пасажирські версії автомобіля отримали вікна другого ряду з електроприводом та складні, у співвідношенні 60/40, сидіння другого ряду. Перейшовши до моделей вищого рівня комплектації, водій отримує 4.2-дюймовий дисплей інформаційно-розважальної системи та бічні дзеркала з електроприводом. Для мінівену передбачено чимало опцій. Передні та задні сенсори паркування, камера заднього виду та варіації задніх дверей додають практичності. Про комфорт дбають інформаційно-розважальна система Sync з навігацією та функція підключення телефону. Панорамний скляний дах доступний у топових моделях пасажирських версій. Новинкою 2016 року став моніторинг сліпих зон. Модель найвищої комплектації у пасажирській версії Titanium додасть: шкіряну обшивку сидінь, функцію підігріву передніх сидінь, двозонний клімат-контроль та склоочисники задніх вікон з сенсорами дощу[4].   

Двигуни[ред. | ред. код]

Двигун Потужність Крутний момент Роки випуску
Бензинові
1.0 EcoBoost 100 к.с. (74 кВт) при об/хв Нм при об/хв з 2013
1.6 EcoBoost 150 к.с. (110 кВт) при об/хв Нм при об/хв з 2013
1.6 EcoBoost1 178 к.с. ( кВт) при 5700 об/хв 184 Нм при 2500 об/хв з 2013
2.5 16V Duratec1 169 к.с. ( кВт) при 6000 об/хв 171 Нм при 4500 об/хв з 2013
Дизельні
1.6 Duratorq TDCi 75 к.с. (55 кВт) при об/хв 220 Нм при об/хв з 2013
1.6 Duratorq TDCi 95 к.с. (70 кВт) при об/хв 230 Нм при об/хв з 2013
1.6 Duratorq TDCi 115 к.с. (85 кВт) при об/хв 270 Нм при об/хв з 2013
1 — для ринку США
2 — в режимі овербуст

Безпека[ред. | ред. код]

За результатами краш-тесту проведеного в 2013 році за методикою Euro NCAP Ford Transit Connect другого покоління отримав п'ять зірок за безпеку.

Euro NCAP Рейтинг
Безпека: 5/5 зірок

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]