HMS Malcolm (D19)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HMS «Малкольм» (D19)
HMS Malcolm (D19)


Служба
Тип/клас лідер ескадрених міноносців типу «Адміралті»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність Naval Ensign of the United Kingdom.svg Королівський ВМФ Великої Британії
На честь другий корабель флоту на ім'я «Малкольм»[1]
Корабельня Cammell Laird, Беркенгед
Замовлено квітень 1917
Закладено 27 березня 1918
Спущено на воду 29 травня 1919
Введено в експлуатацію 14 грудня 1919
На службі 19191945
Статус 14 липня 1945 року списаний на брухт
Нагороди 7 бойових відзнак[Прим. 1][2]
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
* Конвой HX 106
* Конвой HX 126
* Конвой HX 133
* Конвой ON 23
Середземномор'я
Мальтійські конвої
Операція «П'єдестал»
Операція «Смолоскип»
Арктичні конвої
* Конвой PQ 18
Ідентифікація
Девіз «Він старається у труднощах»
(лат. In ardua Tendit)
Параметри
Тоннаж 1 580 тонн (стандартна)
2 053 тонна (повна)
Довжина 98,3 м
Ширина 9,68 м
Висота 3,81 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
4 × парових котли Yarrow
Гвинти 2
Потужність 40 000 к.с.
Швидкість 38 вузлів (70 км/год)
Дальність плавання 6 000 миль (11 000 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж 164 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія 5 × 120-мм універсальних гармат BL 4.7 inch /45
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
Зенітне озброєння 1 × 76,2-мм зенітна гармата QF 3-inch 20 cwt
2 × 20-мм автоматичних зенітних гармати «Ерлікон»

«Малькольм» (D19) (англ. HMS Malcolm (D19) — військовий корабель, лідер ескадрених міноносців типу «Адміралті» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

Лідер ескадрених міноносців «Малькольм» був закладений 27 березня 1918 року на верфі компанії Cammell Laird у Беркенгеді. 29 травня 1919 року він був спущений на воду, а 14 грудня 1919 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Лідер був одним з 8 лідерів типу «Адміралті» (також відомий тип лідерів як «Скотт») та став першим з бойових кораблів британського флоту, що дістав це ім'я (хоча офіційно першим «Малькольмом» був лідер есмінців типу W «Валькірія», який на стадії будівництва перейменували).

«Малькольм» став одним з двох лідерів флоту Британської імперії (другий — «Маккей»), що був закладений у часи Першої світової, проте участі в ній не взяв. Корабель проходив службу у складі британських ВМС, за часів Другої світової війни брав активну участь у бойових діях на морі, бився у Північній Атлантиці, біля берегів Європи, на Середземному морі, супроводжував атлантичні та арктичні транспортні конвої.

За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель нагороджений сімома бойовими відзнаками[2].

Історія[ред. | ред. код]

1921 він входив до складу 5-ої флотилії есмінців Атлантичного флоту. Невдовзі був зарахований до Резерву флоту.

1939—1940[ред. | ред. код]

На початок Другої світової війни, корабель був лідером 18-ої флотилії есмінців, до складу якої входили «Амазон», «Амбускейд», «Антілоуп», «Акейтіз», «Ентоні» та «Ерроу», яка базувалась на ВМБ Портсмут та виконувала у Ла-Манші завдання з ескорту конвоїв та патрулювання прибережних вод. У подальшому з вересня 1939 по квітень 1940 року виконував охоронні функції на підступах до Британських островів у так званому Командуванні Південно-західних підходів[en].

У травні 1940 року переведений до Командування Дувр для допомоги в евакуації голландських та союзних військ з портів Нідерландів. З 26 травня до 4 червня «Малькольм» входив до угруповання, що здійснювало вивезення союзників з Дюнкеркського котла; провів 8 походів між берегами Франції та Британії. 7 червня 1940 року за видатні заслуги в ході проведення цієї операції командир корабля кептен сер Томас Галсі був удостоєний ордена «За видатні заслуги».

У липні 1940 року у складі 3-ої групи флоту[Прим. 2] забезпечував прикриття транспортних конвоїв, що прямували Північним морем, а також прикривав цей напрямок з огляду на заплановане вторгнення німецького вермахту до Британських островів[2].

14 серпня 1940 року «Малькольм» з «Веріті» були атаковані шістьма бойовими траулерами та трьома швидкісними торпедними катерами Крігсмаріне. У сутичці британці потопили один торпедний катер і траулер.

До кінця року продовжував виконання бойових завдань у Північній Атлантиці, супроводжував конвої, проводив протичовновий захист узбережжя та транспортних комунікацій, охороняв переходи поодиноких суден і кораблів. За 12 місяців лідер брав участь у 29 атлантичних конвоях, 3 конвоях до Гібралтару; 10 союзних транспортних конвоїв піддавались атакам країн Осі. Двічі «Малькольм» брав участь у битвах на морі[2].

1941[ред. | ред. код]

З січня до травня 1941 року лідер ескадрених міноносців продовжував виконувати завдання із супроводу конвоїв складом 8-ої ескортної групи, до якої входили есмінці «Вотчмен», «Сардонікс», «Скімітар», «Роскінгем», корвети «Арабіс», «Вербена», «Вайолет», «Монкшуд», «Петунія», «Далія».

10 травня 1941 року «Малькольм» врятував 11 вцілілих з борту судна Empire Caribou, яке було торпедоване та затоплене німецькою субмариною U-556.

10 травня з канадського Галіфаксу до Ліверпуля вийшов конвой HX 126. З 19 травня німецькі підводні човни 1-ої, 2-ої та 7-ої флотилій ПЧ Крігсмаріне, що відповідно базувались у Бресті, Лор'яні та Сен-Назері, розпочали низку скоординованих атак на союзні транспортні судна. Німецькі субмарини U-111, U-556, U-566, U-93, U-109, U-94 і U-98 потопили 9 суден з числа 33, що вийшли з Канади. «Малькольм» з кораблями 8-ої ескортної групи прибули на посилення, а 21 числа підішле підкріплення — 12-та ескортна група союзних кораблів.

З 27 по 30 червня 1941 «Малькольм» на чолі своєї групи супроводжував конвой HX 133, який піддався потужним атакам німецьких підводних човнів. За одну ніч конвой втратив 5 суден. 29 червня «Малькольм» з есмінцем «Скімітар», корветами «Арабіс» і «Вайолет» та мінним тральщиком «Спідвелл» брав участь у знищенні південніше Ісландії субмарини U-651, з борту якої були врятовані 45 членів екіпажу.

1942[ред. | ред. код]

3 лютого 1942 року лідер зіткнувся в морі з есмінцем типу «Таун» «Бернгам», однак пошкодження не були великими, тому обидва кораблі продовжили виконання завдань у складі конвою.

Наприкінці літа 1942 року обстановка на Мальті серйозно погіршилася, гарнізон та мешканці островів страждали від браку найнеобхіднішого, тому попри колосальному ризику, британське адміралтейство вирішило направити ще один транспортний конвой обложеним. 10 серпня з порту Гібралтар вийшов транспортний конвой з 14 торгових суден за планом операції «П'єдестал». «Малькольм» супроводжував військово-морське угруповання під командуванням віце-адмірала Едварда Сіфрета, яке налічувало 44 військових кораблі[Прим. 3], зокрема 2 лінійні кораблі «Родні» і «Нельсон» та 3 авіаносці «Вікторіос», «Індомітебл» та «Ігл». До складу ескадри був також включений старий авіаносець «Фьюріес», який мав доставити на острів нову партію «Спітфайрів».

12 серпня 1942 року «Малькольм» був атакований італійським підводним човном «Дагабур», який протаранив та затопив есмінець «Волверін».

Основний кістяк ескорту мусив довести транспортні судна до Скеркі-Бенк у Сицилійській протоці, далі прикриття здійснювали крейсери та есмінці. З превеликими труднощами та втратами п'ять з 14 транспортників дісталися Мальти, зокрема найважливіший американський танкер «Огайо», зафрахтований міністерством військових перевезень і укомплектований британською командою. 32 000 тонн генерального вантажу і 15 000 тонн палива поповнили майже порожні сховища Мальти. Британський флот втратив авіаносець «Ігл», потоплений німецьким підводним човном U-73, два інших авіаносці отримали значні пошкодження.

Після повернення з Середземного моря, «Малькольм» включений до Домашнього флоту і 2 вересня 1942 року виділений на супровід конвою PQ 18, що здійснював поставки озброєння, військової техніки та матеріалів до Радянського Союзу. Корабель вийшов з бухти Лох-Ів разом з «Кемпбелл», «Фарндале» і норвезьким «Ескдейл» океанським ескортом для захисту транспортних суден. «Малькольм» був лідером групи ближнього ескорту й протягом семи днів його група кораблів вела бої, захищаючи союзні судна. Конвой втратив 13 транспортників, а ескорту вдалося потопити 3 німецькі підводні човни й збити 40 літаків Люфтваффе. 21 вересня конвой прибув до Архангельська, а згодом повернувся до Англії, де пройшов курс модернізації та робіт з посилення бронювання.

У листопаді «Малькольм» брав участь в операції «Смолоскип», забезпечував висадку морського десанту в Алжирі, де був пошкоджений артилерійським вогнем ворожої берегової батареї.

1943-1945[ред. | ред. код]

Після тривалого ремонту, у березні 1943 року лідер повернувся до строю і 21 березня «Малькольм» прибув до Гібралтару, звідкіля супроводжував разом з «Квадрант», «Вітч» і «Волверін» конвой WS 28 до Фрітауна.

З 30 червня до 24 серпня 1943 року «Малькольм» перебував на ремонті в Саутгемптоні. 4 жовтня він повернувся до Фрітауна для виконання завдань з ескорту конвоїв. У серпні 1944 року лідер есмінців залишив африканський порт та прибув для подальшого проходження служби до Гібралтару, де ніс службу до 11 червня 1945 року.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8.
  • Friedman, Norman (2009). British Destroyers From Earliest Days to the Second World War. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-081-8. 
  • Rohwer, Jürgen (2005). Chronology of the War at Sea 1939-1945: The Naval History of World War Two (вид. Third Revised). Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 1-59114-119-2. 
  • Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. 

Примітки[ред. | ред. код]

Виноски
  1. 7 бойових відзнак за участь у кампаніях та битвах: за бої в Північному морі (1940), за евакуацію з Дюнкерка (1940), за битву за Атлантику (1940—1945), за Мальтійські конвої (1942), за арктичні конвої (1942), за Північно-Африканську кампанію (1942), за бої в Ла-Манші (1943).
  2. До складу 3-ої групи входили: легкий крейсер «Кардіфф», есмінці «Ентоні», «Малькольм», «Ветеран», «Вайлд Свон», «Віверн», корвети «Маллард», «Пінтейл», «Паффін» і «Шелдрейк».
  3. 2 лінкори «Нельсон» і «Родні», 4 ескадрених авіаносці «Фьюріес», «Вікторіос», «Індомітебл» та «Ігл», 7 крейсерів «Каїр», «Кеніа», «Манчестер», «Найджеріа», «Карібдіс», «Фібі» та «Сіріус» і 32 есмінці «Ескімо», «Сомалі», «Тартар», «Антілоуп», «Ітуріель», «Лафорей», «Лайтнінг», «Лукаут», «Квентін», «Вансітарт», «Вішарт», «Зетланд», «Ашанті», «Форсайт», «Фьюрі», «Ікарус», «Інтрепід», «Патфайндер», «Пенн», «Бічестер», «Брамгам», «Дервент», «Ледбарі», «Вілтон», «Амазон», «Кеппель», «Малькольм», «Веномоус», «Відет», «Весткотт», «Волверін» і «Ресле».
Джерела