Kawasaki Ki-66

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Kawasaki Ki-66
Призначення: пікіруючий бомбардувальник
Перший політ: 1942
На озброєнні у: Імперська армія Японії
Розробник: Kawasaki Heavy Industries Aerospace Company
Всього збудовано: 6
Екіпаж: 2 особи
Максимальна швидкість (МШ): 535 км/год
Дальність польоту: 2 000 км
Практична стеля: 10 000 м
Довжина: 11,20 м
Висота: 3,70 м
Розмах крила: 15,50 м
Площа крила: 34,00 м²
Споряджений: 5 750 кг
Двигуни: 2 х Nakajima Ha-115 Type 1 (2 x 1130 к.с.)
Підвісне озброєння: 500
Кулеметне озброєння: 2 х 12,7-мм кулемети «Тип 1»
2 x 7,7-мм кулемети «Тип 89»

Kawasaki Ki-66 (яп. 川崎 キ66) — проєкт армійського пікіруючого бомбардувальника Імперської армії Японії періоду Другої світової війни.

Історія створення[ред. | ред. код]

Оцінивши успіхи німецької пікірувальної авіації на початковому етапі Другої світової війни, командування ВПС Імперської армії Японії запропонувало фірмі Kawasaki розробити спеціалізований пікіруючий бомбардувальник для підтримки військ на полі бою. Відповідно до завдання сформульованого в вересні 1941 року, це мав бути двомоторний літак, озброєний двома 12,7-мм кулеметами в носовій частині та одним 7,7-мм турельним кулеметом, що стріляє назад, нести в нормальному режимі 300 кг, і максимально 500 кг бомб.

В жовтні 1941 року почалась розробка літака, очолена Такео Дої, який використав при розробці досвід будівництва двомоторних винищувача Kawasaki Ki-45 та бомбардувальника Kawasaki Ki-48. Літак мав багато спільного зі своїми попередниками. Це був середньоплан, оснащений двигунами Nakajima Ha-115 Type 1 потужністю 1130 к.с. кожен. Екіпаж складався з двох осіб — пілота та стрільця-радиста. Під крилом, за мотогондолами монтувались повітряні гальма. Озброєння складалось з двох 12,7-мм кулеметів «Тип 1», розташованих в носовій частині фюзеляжу та двох 7,7-мм кулеметів «Тип 89» у верхній та люковій оборонних установках.

З жовтня 1942 року по квітень 1943 року було побудовано та випробувано 6 прототипів Ki-66-Ia. Випробування пройшли успішно, але літак так і не був запущений в серію, оскільки він лише трохи переважав Ki-48-II, який вже випускався серійно. Випробування все ж принесли деяку користь: на деяких варіантах Ki-48-II встановили повітряні гальма, випробувані на Ki-66 для зручності метання бомб з пікірування.

Було запропоновано декілька модифікацій, зокрема один прототип був перероблений в Ki-66-Ib з двигунами Nakajima Ha-315-I повітряного охолодження потужністю 1 360 к.с. Також розроблялись варіанти Ki-66-Iс під двигуни Nakajima Ha-39 потужністю 2 100 к.с., Ki-66-Id під двигуни Nakajima Ha-45 потужністю 1 900 к.с., а також важкий винищувач Ki-66-II під двигуни Nakajima Ha-315, але ці проєкти реалізовані не були. У жовтні 1943 року роботи по Ki-66 були припинені.[1]

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 2 чоловік
  • Довжина: 11,20 м
  • Висота: 3,70 м
  • Розмах крил: 15,50 м
  • Площа крил: 34,00 м ²
  • Маса пустого: 4 100 кг
  • Маса спорядженого: 5 750 кг
  • Навантаження на крило: 169,1 кг/м ²
  • Двигуни: 2 х Nakajima Ha-115 Type 1
  • Потужність: 2 x 1 150 к. с.
  • Питома потужність:2,5 кг/к.с.

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Максимальна швидкість: 535 км/год (на висоті 5600 м.)
  • Швидкість підйому: на висоту 5000 м за 7 хв. 30 с.
  • Дальність польоту: 2 000 км
  • Практична стеля: 10 000 м

Озброєння[ред. | ред. код]

  • Кулеметне:
  • Бомбове:
    • максимальне — 500 кг бомб
    • нормальне — 300 кг бомб

Модифікації[ред. | ред. код]

  • Ki-66-Ia- шість прототипів з двигуном Nakajima Ha-115
  • Ki-66-Ib- один з прототипів з двигуном Nakajima Ha-315
  • Ki-66-Ic, Ki-66-Id, Ki-66-II — не реалізовані

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть первая: Айчи, Йокосука, Кавасаки. — Издательский отдел ЦАГИ, 1996
  • Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Francillon, 1970, с. 123-124.