Mitsubishi Ki-30

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Mitsubishi Ki-30
Mitsubishi Ki 30.jpg
Призначення: легкий бомбардувальник
Перший політ: 1937
Прийнятий на озброєння: 1938
Знятий з озброєння: 1945
Період використання: 1938-1945
На озброєнні у: War flag of the Imperial Japanese Army.svg Імперська армія Японії
Розробник: Mitsubishi
Виробник: Mitsubishi
Всього збудовано: 704
Конструктор: Mitsubishi
Екіпаж: 2 особи
Крейсерська швидкість: 380 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 423 км/год
Дальність польоту: 1 700 км
Практична стеля: 8 570 м
Довжина: 10,35 м
Висота: 3,65 м
Розмах крила: 14,55 м
Площа крила: 30,58 м²
Споряджений: 3 320 кг
Двигуни: 1 х Nakajima Ha-5- (950 к.с.)
Внутрішнє бомбове навантаження: 400 кг
Кулеметне озброєння: 2х7,7-мм кулемети «Тип 89»

Mitsubishi Ki-30 (яп. 九七式軽爆撃機, Легкий армійський бомбардувальник Тип 97) — серійний легкий бомбардувальник Імперської армії Японії періоду Другої світової війни.

Кодова назва союзників — «Енн» (англ. Ann). Радянська кодова назва - «ЛБ-97».

Історія створення[ред. | ред. код]

В середині 1930-х років командування Імперської армії Японії в рамках програми модернізації армійської авіації оголосив конкурс на створення легкого бомбардувальника для заміни застарілих Mitsubishi Ki-2 та Kawasaki Ki-3. За умовами технічного завдання сформованого в травні 1936 року літак мав мати крейсерську швидкість 300 км/г, максимальну - 400 км/г, нести бомбове навантаження 300-450 кг, набирати висоту 3000 м не більше 8 хв, бути озброєним двома 7,7-мм кулеметами - синхронним та в турелі стрільця. При цьому маса спорядженого літака не повинна була перевищувати 3200 кг. Крім бомбометання з горизонтального польоту літак мав бути пристосований для скидання бомб з пікірування під кутом до 60°.

В конкурсі взяли участь 4 фірми - Mitsubishi, Kawasaki, Nakajima та Tachikawa. Літаки Tachikawa Ki-29 та Nakajima Ki-31 були відхилені, а Mitsubishi Ki-30 та Kawasaki Ki-32 зрештою були запущені в серійне виробництво.

Інженери фірми Mitsubishi спочатку вирішили обмежитись адаптацією розвідника Mitsubishi Ki-15 під нові вимоги, який саме цей час запускався у серійне виробництво. Але виявилось, щоб без серйозніших змін у конструкції неможливо організувати внутрішньо-фюзеляжний бомбовідсік. В результаті новий літак, зберігши основні риси Ki-15, став середньопланом. Шасі, як і на Ki-15, так і на машині конкурентів Ki-32, не складались, хоча спочатку розглядався варіант зі складним шасі, але після тестів в аеродинамічній трубі виявилось що приріст швидкості не перекриватиме приріст маси.[1]

Перший прототип, Ki-30.01 з 14-циліндровим двигуном повітряного охолодження Mitsubishi Ha-6 потужністю 825 к.с. був готовий у 28 лютого 1937 року. Незабаром був готовий і другий прототип Ki-30.02 з двигуном Nakajima Ha-5 потужністю 950 к.с. Льотні параметри Ki-30.02 стали значно вищими: літак розвинув швидкість 432 км/г, відзначався легкістю управління та маневреністю, хоча і виявився дещо важчим за специфікацію. Для серійного виробництва вибрали саме цей варіант.

У вересні 1937 року фірма Mitsubishi отримала замовлення на виготовлення 16 передсерійних машин з покращеними двигунами Nakajima Ha-5 KAI. На відміну від прототипів, на цих літаках перенесли кулемет зі стійки шасі на крило та зняли обтічник із зовнішньої сторони колеса, що полегшувало зліт з розмоклих полів.

У 1938 році літак був прийнятий на озброєння під назвою «Легкий армійський бомбардувальник Тип 97» (або Ki-30). На заводі Mitsubishi в Нагої з 1938 по 1940 рік було виготовлено 618 літаків (не враховуючи двох прототипів і 16 передсерійних машин), ще 68 літаків було виготовлено на армійському арсеналі в Татікаві.[2]

Тактико-технічні характеристики[ред. | ред. код]

Завершений Ki-30 на фабриці.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 2 чоловіка
  • Довжина: 10,35 м
  • Висота: 3,65 м
  • Розмах крила: 14,55 м
  • Площа крила: 30,58 м ²
  • Маса порожнього: 2 230 кг
  • Маса спорядженого: 3 320 кг
  • Навантаження на крило: 108,6 кг/м ²
  • Двигун: 1 х Nakajima Ha-5
  • Потужність: 950 к. с.
  • Питома потужність: 3.5 кг/к.с.

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Крейсерська швидкість: 380 км/г
  • Максимальна швидкість: 432 км/г на висоті 4000 м
  • Практична дальність: 1 700 км
  • Практична стеля: 8 570 м
  • Швидкість підйому: на висоту 5000 м за 10 хв. 36 с.

Озброєння[ред. | ред. код]

  • Кулеметне:2 × 7,7-мм кулемети «тип 89»
  • Бомбове навантаження:
    • нормальне - 300 кг бомб
    • максимальне - 450 кг бомб

Історія використання[ред. | ред. код]

Ki-30 над Батааном, 1942 рік

Бойова кар'єра Ki-30 розпочалась у 1938 році в Китаї, де він зарекомендував себе надійним літаком. Втрати були порівняно невеликими, оскільки Ki-30 діяли під прикриттям винищувачів Nakajima Ki-27. З травня 1939 року Ki-30 в складі 10-го і 16-го авіазагонів брали участь в боях на Халхин-Голі, в яких було втрачено 18 літаків: 11 збитих та 7 списаних через поломки.

На початок війни на Тихому океані частини, на озброєнні яких стояли Ki-30, в основному використовувались в Китаї. Але коли на озброєння ВПС Китаю стала надходити нова техніка, якою часто керували досвідчені англійські та американські пілоти, втрати Ki-30 стали рости. Далась взнаки низька швидкість, слабе озброєння та низька живучість літаків.

Ki-30 використовувались в Індокитаї, Формозі, на Філіппінах. Першою бойовою операцією Ki-30 стали демонстративні польоти 8 грудня 1941 року над територією Таїланду з метою схилити уряд цієї країни до співпраці з Японією. Місія закінчилась повним успіхом, 23 та 25 грудня Ki-30 разом з Mitsubishi Ki-21 бомбили Рангун.

Також Ki-30 в складі 90-го авіазагону брали участь в операціях на Малайї, Суматрі та Яві. На Філіппінах Ki-30 16-го авіазагону бомбили фортецю Коррехідор, аеродроми на Батаані та інші об'єкти. На той момент практично вся авіація союзників була вибита з Філіппін, і Ki-30 діяли, майже не зустрічаючи опору, що створило ілюзію невразливості машини. Але коли 22 грудня 1941 Ki-30 року здійснили наліт на Батаан без прикриття винищувачів, вони були атаковані залишками американської авіації. Ціною втрати двох літаків американці збили 11 бомбардувальників Ki-30.

До середини 1942 року Ki-30 були виведені зі стройових частин, але ще тривалий час використовувались у льотних школах. Наприкінці війни декілька Ki-30 використовувались в атаках камікадзе.

У грудні 1940 року 24 літаки Ki-30 отримали ВПС Таїланду. В січні 1941 року вони брали участь в бойових діях проти французів в Індокитаї. Надалі вони експлуатувались до кінця 1940-х років.[1]

Три захоплені літаки використовувались як навчальні ВПС Китаю до початку 1950-х років.

Оператори[ред. | ред. код]

Японія Японська імперія[2][1]
  • ВПС Імператорської армії Японії
    • 6-й авіазагін ВПС
    • 8-й авіазагін ВПС
    • 10-й авіазагін ВПС
    • 16-й авіазагін ВПС
    • 31-й авіазагін ВПС
    • 32-й авіазагін ВПС
    • 35-й авіазагін ВПС
    • 90-й авіазагін ВПС
    • 82-а окрема рота ВПС
    • 87-а окрема рота ВПС
КНР КНР

Джерела[ред. | ред. код]

  • О. Дорошкевич. Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
  • Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5669595877. (рос.)
  • Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть вторая: Каваниси-Мицубиси. - Издательский отдел ЦАГИ, 1996
  • Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN 978-0370000336. 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Харук, 2012, с. 386-387
  2. а б Francillon, 1970, с. 164-168

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mitsubishi Ki-30