Nakajima Ki-6

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nakajima Ki-6
Nakajima Ki-6.jpg
Nakajima Ki-6
Призначення: військово-транспортний літак, літак-розвідник, навчальний літак 
Перший політ: 1930 
Прийнятий на озброєння: 1931 
Знятий з озброєння: 1940 
Період використання: 1931–1940 
На озброєнні у: War flag of the Imperial Japanese Army.svg Імперська армія Японії
Naval Ensign of Japan.svg Імперський флот Японії 
Всього збудовано: 87 
Екіпаж: 1 особа
Крейсерська швидкість: 171 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 245 км/год
Дальність польоту: 1 045 км
Практична стеля: 6 000 м
Довжина: 11,25 м
Висота: 2,78 м
Розмах крила: 15,44 м
Площа крила: 37,37 м²
Споряджений: 2 820 кг
Двигуни: 1 х Nakajima Kotobuki, 450 к.с. 

Nakajima Ki-6 (яп. 九五式二型練習機) — серійний військово-транспортний, розвідувальний та пасажирський літак Імперської армії Японії та Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.

Історія створення[ред. | ред. код]

У 1929 році для транспортної авіаційної компанії «Nihon Koku Yuso KK» було закуплено 6 літаків Fokker Super Universal. Не бажаючи залежати від іноземної компанії, керівництво Департаменту комунікацій оголосило конкурс на створення транспортно-пасажирського літака. В конкурсі взяли участь фірми Mitsubishi, Nakajima та Aichi. Проте запропоновані ними варіанти не змогли досягти параметрів голландського літака. Тому було вирішено разом із придбанням ще 4 екземплярів купити ліцензію на виготовлення літака на авіазаводах Японії.

Виробництво почалось у 1930 році, а вже у березні 1931 року перший літак піднявся у повітря. Це був високоплан змішаної конструкції. Крила були з дерев'яним набором та фанерною обшивкою. Фюзеляж був взарений зі стальних труб, обшитих полотном. Перші літаки оснащувались імпортними двигунами Bristol Jupiter VI потужністю 450 к.с, пізніша стали використовуватись Nakajima Kotobuki Ha-1 потужністю 460 к.с.

Більшість літаків використовувались авіакомпанією «Nihon Koku Yuso KK», частина потрапила в компанію «Manshu Koku KK» («Маньчжурські авіалінії»). Літаки випускались до 1936 року на заводах Nakajima в місті Ота та в Харбіні на фірмі «Manshu».

З початком японської інтервенція в Маньчжурію головний хірург японської армії Йошинобу Терадзі запропонував переобладнати один з літаків на літаючий госпіталь. Перший літак був переобладнаний у 1932 році. Пасажирський салон був повністю переобладнаний. В ньому встановили звукоізоляцію, контроль температури, примусову подачу кисню, два лежачих місця та три сидіння для медпрацівників. На літаку була встановлена система переливання крові та подачі кисню. Екіпаж складався з двох пілотів та двох медпрацівників. У 1940 році таким чином був переобладнаний ще один літак.

Надійність літака викликала зацікавлення військових. У 1935 році для підготовки екіпажів бомбардувальників розпочався випуск військової версії «Супер Універсалів». Військовий варіант відрізнявся від цивільного трилопасним гвинтом та колесами низького тиску. В салоні розміщувались 4 місця для курсантів: штурманів, радистів, фоторозвідників та стрільців. Для стрільців зверху фюзеляжу була змонтована відкрита турель під 7,7-мм кулемет «Тип 92». Літак отримав назву «Армійський навчальний літак Тип 95» (або Ki-6). Але в армійській авіації літаки Ki-6 не отримали широкого застосування і більше використовувались як транспортні. Значною мірою це пояснювалось наявністю навчального літака Mitsubishi Ki-7.

Флот також зацікавився літаками «Супер Універсал». Для нього з травня 1933 році випускались модифікації під назвою «Базовий розвідник Fokker» (або C2N1), а також поплавковий варіант «Розвідувальний гідролітак Fokker» (або C2N2). Кабіна цієї модифікації була на метр довша, ніж у цивільної версії. На відміну івд армійської версії, на морських літаках ставився дволопасний гвинт постійного кроку. Флотські C2N також майже не використовувались за прямим призначенням і незабаром були зняті з експлуатації.

До кінця 1930-х років дерев'яні конструкції літаків у вологому кліматі Японії стали руйнуватись і до 1940-го року їх експлуатація була припинена.

Тактико-технічні характеристики (Ki-6)[ред. | ред. код]

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

  • Екіпаж: 1 чоловік
  • Пасажири: 6 чоловік
  • Довжина: 11,25 м
  • Висота: 2,78 м
  • Розмах крил: 15,4 м
  • Площа крил: 15,44 м ²
  • Маса пустого: 1 640 кг
  • Маса спорядженого: 2 820 кг
  • Двигун: Nakajima Kotobuki
  • Потужність: 460 к. с.

Льотні характеристики[ред. | ред. код]

  • Максимальна швидкість: 245 км/г
  • Крейсерська швидкість: 171 км/г
  • Дальність польоту: 1 045 км
  • Практична стеля: 6 000 м

Модифікації[ред. | ред. код]

  • Nakajima Super Universal — цивільний варіант
  • Ki-6 — «Армійський навчальний літак Тип 95»
  • C2N1 — «Розвідувальний літак флоту Тип 95»
  • C2N2 — поплавковий варіант C2N1
  • Manshū Super Universal — цивільний та військовий варіант, збудований в Маньчжурії

Джерела[ред. | ред. код]

  • Putnam. Robert C. Mikesh, Shorzoe Abe. Japanese Aircraft 1910—1941

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Nakajima Ki-6