Минь річковий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Lota lota)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Минь річковий
Trüsche Walchensee.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Ряд: Тріскоподібні (Gadiformes)
Родина: Миневі (Lotidae)
Рід: Минь (Lota)
Oken, 1817
Вид: Минь річковий
Біноміальна назва
Lota lota
Ареал виду в Україні
Ареал виду в Україні
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lota lota
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lota lota
EOL logo.svg EOL: 204768
ITIS logo.svg ITIS: 164725
IUCN logo.svg МСОП: 135675
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 69944

Минь річковий (Lota lota) — прісновода риба, вид роду минь (Lota) з родини миневих (Lotidae).

Систематика[ред. | ред. код]

Минь річковий — єдиний вид роду минь (Lota), який, у свою чергу, є одним із 6 родів родини миневих (Lotidae). Раніше миня відносили до родини тріскових (Gadidae).

Розрізняють до трьох підвидів миня річкового:

  1. Lota lota lota (Linnaeus, 1758) — минь звичайний;
  2. Lota lota leptura (Hubbs et Schultz, 1941) — минь тонкохвостий;
  3. Lota lota maculosa (Lesueur, 1817) — північноамериканський підвид.

Морфологія[ред. | ред. код]

Минь, Lota lota

Розмір варіює від 0,3 до 2 м. Вага може досягати 30 кг. Забарвлення — жовтувато-сіре, з невеличкими плямами, іноді може бути і темно-сірим в цятку, зазвичай такий колір минь має в торф'яних водах коричневого кольору і у молодих особин. Минь має два спинні плавники і невеликий вусик на підборідді.

Поширення й чисельність[ред. | ред. код]

Минь річковий — прісноводна риба, поширена в річках Європи, Сибіру, Північної Америки. В окремих водоймах — звичайний вид, в інших трапляється поодиноко, у ряді водойм вже зник.

Зустрічається в солонуватих прибережних ділянках морів.

В Україні цей вид відомий на незначною кількістю знахідок: у «Червоній книзі України» (2009) відмічено лише 15 місцезнаходжень (див. мапу праворуч), розподілених по річкових басейнах доволі рівномірно[1].

Біологія, охорона[ред. | ред. код]

Активніший в холодній воді і, зокрема, нереститься взимку.

Минь — хижак із нюховою і тактильною орієнтацією. Харчується переважно вночі. Молодь споживає личинок комах, ракоподібних, ікру інших риб і їхніх мальків, у тому числі й власних. Дорослі особини споживають риб, міног, земноводних, а також ракоподібних, личинок комах, молюсків тощо. Може поїдати залишки тварин, що розкладаються.

Необхідно охороняти місця літнього перебування мальків виду (можливо, й нересту плідників).

Внесений до Червоної книги України (з 2009 року). Вилов миня в Україні заборонений.[2]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]