Аді-Будда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аді-Будда Самантабхадра в яб-юм із Самантабхадрі

Аді-Будда (санскр. adi-buddhaIAST; «Початковий Будда») — в буддизмі махаяни і ваджраяни уособлення всіх будд і бодгісаттв, їх позачасова єдність[1][2].

В Тибетському буддизмі Аді-Будда представлений Ваджрадгарою.

Вперше Аді-Будда згадується в тантричних текстах VII століття, а розвиток це поняття отримало у вченні Калачакри в X - XI століттях. Аді-Будда втілює собою дгармакаю[3], з якої походять усі будди споглядання (самбгогакая), земні будди (нірманакая) і весь всесвіт. Уявлення про Аді-Будду, як про вираження єдиної справжньої реальності, як про четверте Тіло Будди (свабгавіка-кайя, «Самосутнісне Тіло») є продовженням вчення про трикайю.

Образ Аді-Будди

[ред. | ред. код]

У Китаї, Кореї та Японії образ Аді-Будди розвивався у вигляді вселенського будди Вайрочани в школі сінґон.

Інші образи Аді-Будди: Ваджрадгара, Самантабхадра (в традиції ньїнґма).

У Вайшнавізмі

[ред. | ред. код]

У середньовічній орісській школі Вайшнавізму, Джаганнатх вважався першим аватаром Будди Вішну, або Аді-Будди; з Гаутамою Буддою та Чайтан'єю Махапрабху, які є подальшими втіленнями Будди-Джаґаннатха.[4]

Гуру Гаудія-вайшнавізму стверджують, що такі епітети Будди, як Сугата Будда та Аді Будда, стосуються 9-го аватара серед Дашаватар Вішну, який був іншою особою, ніж Гаутама Будда, на основі Амаракоші та інших буддійських текстів.[5][6]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Аді-Будда. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Т. 1 / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — К: ВЦ «Академія», 2007. — 608 с. (Енциклопедія ерудита). ISBN 978-966-580-233-4. С.34
  2. Аді-будда [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
  3. Gray, David (2007), The Cakrasamvara Tantra (The Discourse of Sri Heruka): Śrīherukābhidhāna: A Study and Annotated Translation (Treasury of the Buddhist Sciences), p. 32.
  4. Prabhat Mukherjee (1940). The History Of Medieval Vaishnavism In Orissa. с. 153—169.
  5. Bhakti Prajnan Keshava (2003). Two Buddhas. Beyond Nirvana: The philosophy of Mayavadism: A life history. Gaudiya Vedanta Publications. с. 42—49.
  6. Bhakti Ballabh Tirtha. Sri Buddha-Avatara. Dasavatara: Ten Manifestations of Godhead. с. 184—197.

Література

[ред. | ред. код]
  • Grönbold, Günter (1995). Weitere Adibuddha-Texte , [Архівовано 15 січня 2017 у Wayback Machine.] Wiener Zeitschrift für die Kunde Südasiens / Vienna Journal of South Asian Studies. Vol. 39 (1995), pp. 45-60 (16 pages). Published By: Austrian Academy of Sciences Press(нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • (рос.)Ади-Будда. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 19 жовтня 2011. [недоступне посилання]
  • (рос.)Ади-Будда. Мифы народов мира. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 19 жовтня 2011.[недоступне посилання]